Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №450/111/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/111/26 Провадження № 3/450/543/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 08.01.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 122 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 558672 від 04.01.2026 року, 04.01.2026 року о 12 год. 30 хв. на вул. Черемховій, в с. Оброшине, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «БМВ» номерний знак НОМЕР_1 , навмисно скеровував авто у контрольовані заноси (дрифт) на дорогах загального користування, чим створив загрозу безпеці руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

В судове засідання 05.03.2026 року о 09 год. 40 хв. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав, а правами на ознайомлення з матеріалами справи та залучення адвоката не скористався.

Водій ОСОБА_1 , будучи обізнаним про оформлення відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, в тому числі протоколу серії ЕПР1 № 558672 від 04.01.2026 року, в якому міститься підпис останнього щодо розгляду адміністративних матеріалів Пустомитівським районним судом Львівської області, не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у випадку вчинення порушень, передбачених ч.ч. 1-4 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Водночас, у протоколі серії ЕПР1 № 558672 від 04.01.2026 року працівниками поліції не встановлено та не зазначено жодних учасників дорожнього руху, яким діями водія ОСОБА_1 створено аварійну обстановку.

Окрім наведеного, факт навмисного скеровуваня водієм ОСОБА_1 транспортного засобу у контрольовані заноси (дрифт) на дорогах загального користування не знайшов свого відображення на відеозаписах із СД-дисків, а також не підтвердився жодними доказами, які долучені до матеріалів адміністративної справи.

Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р. "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису" визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вказані вимоги не дотримані службовими особами, оскільки доказів на підтвердження скерування водієм ОСОБА_1 транспортного засобу у контрольовані заноси (дрифт) на дорогах загального користування суду не надано.

За відсутності відеозапису, який мав бути здійснений службовими особами на підтвердження обставин, викладених у процесуальних документах, протокол серії ЕПР1 № 558672 від 04.01.2026 року, як і рапорт працівника поліції, який є зацікавленою особою у розгляді справи, не можуть бути єдиними доказами вчинення особою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення особою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, інспекторами поліції не надано.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Слід також вказати, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р. заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р. заява №36673/04).

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Позиція Верховного Суду, згідно якої у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія і вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, викладена в Постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Оскільки відсутні докази вчинення особою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях останнього.

Керуючись ст.ст. 7, 247, 251, 256, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 за ч.5 ст.122 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мусієвський В.Є.