Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №450/5814/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5814/25 Провадження № 3/450/333/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Добош Н.Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

02.12.2025 року о 06 год. 40 хв. в с. Зубра по вул. Івана Франка 8, Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , керувала автомобілем Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законодавством порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Драгер ARSA 0295, тест № 239, результат 0,82 проміле. Від керуванням транспортним засобом відсторонена. Такими своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

02.02.2026 року ОСОБА_2 подала письмові пояснення в яких вказує, що із протоколом не погоджується та вважає, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували факт керування нею транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доданий до протоколу відеозапис не підтверджує факту керування нею транспортним засобом, акт огляду на стан сп`яніння не є належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує факт керування автомобілем. Більше того такий складався після завершення всіх процедур освідування. Також в даному документі наявне посилання про проведення освідування за допомогою «Aicotester 6810 Aram 0295» а з протоколу вбачається, що освідування проводилось за допомогою «Технічного приладу Драгер ARSA 0295», що ставить під сумнів допустимість такого доказу. Рапорт поліцейського не є належним доказом, оскільки стосується тільки поліцейського як заінтересованої особи. Направлення на огляд водія з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції не є доказом оскільки не вказує, на жодну з обставтин які мали місце під час події 02.12.2025 року. Більше того час складення такого документу 06:45 год. а за відео фіксацією адміністративне провадження розпочато о 06:46 год., тобто таке направлення склалося до початку процедури адміністративного провадження. Відтак, відсутні докази керування нею автомобілем та руху автомобіля до його зупинки поліцейськими, відтак відсутній склад і подія адміністративного правопорушення у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, приходжу до наступного висновку.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стосовно покликань правопорушника про те, що до матеріалів справи не надано доказів, що вона керувала транспортним засобом, суд зазначає наступне:

На відеозаписі працівник поліції перед початком освідування на стан алкогольного сп`яніння, вказує , що вона була зупинена при керуванні транспортним засобом та у неї було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці або у медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. При цьому ОСОБА_1 не заперечує такого факту та погоджується пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер ( 06год 46 хв відеозапису).

О 06год 57хв відеозапису ОСОБА_1 вказує : «мене зупинила поліція, запізнююсь на роботу». Також о 06год 58хв відеозапису ОСОБА_1 вказує «це не було далеко їхати, я їду із швидкістю 50км/год». Таким чином представлені відеозаписи спросовують твердження Ді- ОСОБА_3 про те, що вона не керувала транспортним засобом.

Із представленого відеозапису вбачається, що працівники поліції провели освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, прилад ARSA 0295, тест № 239, результат огляду позитивний 0,82 проміле, роздруківка якого долучено до матеріалів справи, а також відображено в Акті огляду. ОСОБА_1 з таким результатом погодилась, що підтверджується відеозаписом, а також власноручним підписом ОСОБА_1 в Акті огляду.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_2 порушила вимоги пункту 2.9а ПДР України і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 № 529281 від 02.12.2025; результатами тестування на алкоголь з використанням технічного засобу алкотестер Drager 6820 тест № 239 результат 0,82 %; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 02.12.2025р.; відеозаписом.

Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 достовірно і достатньо підтверджують вчинення нею порушення вимог п 2.9 а ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Доводи ОСОБА_1 наведенні в письмових поясненнях є формальними і жодним чином не свідчать про її невинуватість, а також не спростовують наявних у справі доказів на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, позицію ОСОБА_1 суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_4 , слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

СуддяН. Б. Добош