Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №447/3667/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/126/26

Справа №447/3667/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2025 за №12025141250000509, про обвинувачення,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, з середньо освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 28.06.2023 вироком Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області, за ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187, з врахуванням положень ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна (покарання відбув),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив умисні дії, які виразились в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_3 будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 у справі № 443/1592/24 із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років, в порушення п.9 ч. 3 ст.129 Конституції України, ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус судів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ухилився від виконання зазначеного судового рішення.

Зокрема, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, діючи умисно, всупереч вищезазначеної постанови суду, упродовж липня 2025 року керував транспортним засобом на території Новороздільської та Жидачівської територіальних громад Стрийського району, у тому числі 31.07.2025 о 13:48 год. керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2109», д.р.н. НОМЕР_1 , на автодорозі Р-84 в с.Демянка-Наддністрянська Стрийського району Львівської області, де відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений працівниками Стрийського районного управління поліції ГУ НІ у Львівській області.

Окрім цього, ОСОБА_3 будучи притягнутим до адміністративної відповідальності: за ч.5 ст.126 КУпАП постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 у справі № 443/1592/24 із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років, та за ч. 1 ст. 130 КУПАП постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.08.2025 у справі № 443/1312/25 із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ухилився від виконання зазначених судових рішень.

Зокрема, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, діючи умисно, всупереч вищезазначеним постановам суду, упродовж листопада 2025 року керував транспортним засобом на території Новороздільської та Жидачівської територіальних громад Стрийського району, у тому числі 03.11.2025 близько 18:00 год. керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109», д.р.н. НОМЕР_1 , на автомобільному шляху P 84,209 км. в с.Березина Стрийського району Львівської області, був зупинений працівниками Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області, у зв?язку із порушенням п. 14.6 (в) Правил дорожнього руху.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.382 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальні правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.

Додатково пояснив, що керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно постанови Жидачівського районного суду, та двічі був зупинений працівниками поліції. Свої дії пояснив тим, що на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, батьком яких він офіційно не зареєстрований, та з метою отримання доходу, він змушений був їздити автомобілем із міста Жидачів в селище Розділ.

Зазначив, що усвідомлює неправильність свого вчинку, у вчиненому щиро розкаюється та про вчинене шкодує. Він переглянув своє бачення можливості отримання додаткового доходу для утримання сім`ї, та на даний час неофіційно працює в місті Жидачів. Надалі подібних правопорушень вчиняти не буде, просить суворо не карати.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому діянні та призначити йому покарання у виді штрафу.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорює фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, оскільки він умисно не виконав постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 та від 19.08.2025, що набрали законної сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що "покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами", а згідно статті 65 КК України встановлено, що "особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень".

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляд справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, згідно зі ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

ОСОБА_3 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, зареєстрованого місця проживання не має, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

З огляду на зазначене, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме, що він повністю визнав вину, немає зареєстрованого місця проживання, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, раніше судимий, обставини які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання передбачене у межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу.

На думку суду, саме таке покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченому іншого, більш м`якого виду основного покарання, суд не вбачає.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.349,368-371,373-376,381-382,394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази:

-оптичний диск DVD-R марки «Axent» на якому наявні 5 відео файлів з відображенням відео фіксації вчинення кримінального правопорушення за допомогою портативного відеореєстратора (боді камери) закріпленого на одязі поліцейських працівників СРПП ВПД №l Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за 03.11.2025 при зупинці ОСОБА_3 , який рухався на транспортному засобі –зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_5