Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №645/8726/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року

м. Харків

справа № 645/8726/21

провадження № 22-ц/818/936/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

позивач – Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року в складі судді Сілантьєвої Е.Є.

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 12.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ним укладено кредитний договір №ML-701/361/2008.

Лозівським міськрайонним судом Харківської області 16.12.2020 ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з нього на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 в розмірі 35610,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933238, 08 грн.

Зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року у сумі 35610,65 доларів США, яка визначена рішенням суду. АТ «ОТП Банк» листом №73-2-3/1465 від 26.08.2021 повідомив про здійснення реструктуризації, однак вона здійсненна з суми заборгованості в розмірі 47697,91 доларів США.

Вважав, що банк провів реструктуризацію незаконно, без врахування заборгованості, яка встановлена рішенням суду від 16.12.2020.

Просив зобов`язати Акціонерне товариство «ОТП Банк» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором №ML-701-361/2008 від 12 червня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк», у відповідності до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживачів кредитів, наданих в іноземній валюті» згідно заборгованості встановленої рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2020 року у справі № 629/4539/16-ц у сумі 35610,65 доларів США (заборгованість за кредитним договором 30451,76 доларів США, сума відсотків – несплачені відсотки за користування кредитом – 5158,89 доларів США); вирішити питання щодо судових витрат.

У березні 2024 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що за заявою ОСОБА_1 та вимог Закону № 1381-IX АТ за кредитним договором № ML-701/361/2008 від 12.06.2008 проведено обов`язкову реструктуризацію боргу, шляхом укладення між сторонами 09.07.2021 договору про внесення змін та доповнень № 2 (про реструктуризацію боргових зобов`язань за Законом № 1381-IX) до кредитного договору.

Зазначило, що 09.07.2021 банком було змінено валюту кредиту на національну валюту із застосуванням такого курсу гривні до валюти кредиту: середнє значення між офіційним курсом гривні до валюти кредиту, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до валюти кредиту, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту.

Банк виконав зобов`язання, передбачені Кредитним договором, а позичальник порушив строки оплати передбачених Кредитним договором платежів, у результаті чого виникла прострочена заборгованість.

26.10.2023 банком на адресу відповідача направлено вимогу вих. №73-2-3/883 від 26.10.2023 про дострокове виконання боргових зобов`язань за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008, вказана вище вимога Банку у встановлений строк не виконана, повернулась за зворотною адресою з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Станом на 05.10.2023 заборгованість за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12 червня 2008 року всього складає 506 868,11 грн, з яких 415 350,20 грн - заборгованість по сплаті кредиту; 91 517,91 грн - заборгованість по сплаті відсотків за період з 09.07.2021 по 04.10.2023.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008, яка станом на 05.10.2023 складає 506 868,11 грн, з яких 415 350,20 грн - заборгованість по сплаті кредиту; 91 517,91 грн - заборгованість по сплаті відсотків за період з 09.07.2021 по 04.10.2023 та судові витрати у розмірі 7 603,02 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та зобов`язати вчинити певні дії (справа № 645/8726/21, провадження № 2/645/1326/24) зі справою за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа 645/1410/24, провадження № 2/645/1097/24), надавши справам загальний номер справи - 645/8726/21, провадження 2/645/1326/24.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство «ОТП Банк» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12 червня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк», у відповідності до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» по заборгованості встановленій рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2020 року у справі № 629/4539/16-ц у сумі 35610,65 доларів США; у задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн; стягнуто з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 , а задовольнити позов банку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідна заява про реструктуризацію боргу була подана до банку 09.07.2021, а не 07.07.2021, як зазначив суд. Якщо суд вважає, що банк не вірно перерахував заборгованість позичальника у своєму обліку, оскільки мав взяти за основу саме борг за рішенням суду, а не поточну заборгованість, тобто, у підсумку, без нарахування відсотків з 16.09.2016 року, сума, що підлягала конвертації, складала б 20125,15 доларів США, що еквівалентно 323411,16 грн, а не 415 350,20 грн, як банк вказав у своєму графіку погашення, суд мав зробити власний розрахунок виходячи з іншої реструктуризованої суми боргу й виключно дійшовши висновку, що позичальник не має жодної заборгованості перед АТ «ОТП Банк» відмовити йому у захисті свого порушеного права. У оскаржуваному рішенні суд фактично ухилився від вирішення позову банку, переклавши всю відповідальність за кредитні зобов`язання на нього та звільнивши тим самим від відповідальності позичальника, що вже більше 10 років не здійснював належного виконанні своїх боргових зобов`язань ані у іноземній валюті (з 2014 року, що й було підставою для отримання банком рішення суду про стягнення боргу), ані за конвертованим кредитом (з 2021 року). Зобов`язуючи банк здійснити перерахунок боргу, суд створює ситуацію правової невизначеності та жодним чином не сприяє настанню реальних наслідків, оскільки дата реструктуризації все одно не зміниться, адже Закон вже визначив, що це 09.07.2021 й зобов`язання позичальника, незалежно від того, буде його борг визначений згідно рішення суду, залишатимуться простроченими й банк буде вимушений нести нові витрати, звертаючись до суду з новим позовом про стягнення боргу. У своєму позові ОСОБА_1 взагалі не визнає наявність в нього зобов`язань згідно закону, й вважає, що перерахунок банком цих сум якимось чином змінить його боргові зобов`язання й він зможе платити з нової дати за якимось новим графіком, проте, як зазначено вище, банк не має права змінити дату реструктуризації, визначену Законом та скасувати якимось чином вже допущені позичальником порушення цього закону. Суд першої інстанції, поклавши на апелянта обов`язок компенсувати витрати на правничу допомогу лише на підставі орієнтовного розрахунку, без належної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, без розгляду цього питання в судовому засіданні, порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у цій частині.

29.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою та просив стягнути з банку витрати на професійну правничу допомогу надану у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», від імені якого діє Приватна фірма «Харківське агентство нерухомості» (надалі - «Повірений»), якого представляє Желебовська Н.Є. та діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Харківський міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. 08 січня 2008 року, за реєстровим №36, виданої в порядку передоручення Приватною фірмою «Харківське агентство нерухомості», на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є. 20 грудня 2007 року, за реєстровим номером №4600, з однієї сторони, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-701/361/2008, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 51000 доларів США, цільове використання кредиту – на придбання нерухомого майна; річна базова нарахування процентів – 360 днів у році; сума першочергового внеску – 20,19 % вартості нерухомого майна у відповідності до договору купівлі-продажу; дата остаточного повернення кредиту 12.06.2023; поточний рахунок № НОМЕР_1 . Також сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Фіксований відсоток – 4,25%. Є незмінним весь строк дії кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.06.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» (та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № РМL-701/361/2008 року, предметом якого є - двох кімнатна квартира, загальною площею 44,3 кв м, житловою площею 27,5 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24.03.2015 року АТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_1 вимогу від 24.03.2015 року про дострокове повернення кредиту, тобто банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, і такими діями банк на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року у справі № 629/4539/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610,65 доларів США (заборгованість по тілу кредиту - 30451,76 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків 5158,89 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою від 07.07.2021 про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року у сумі 35610,65 доларів США, яка визначена рішенням суду.

АТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_1 лист №73-2-3/1465 від 26.08.2021, у якому повідомило, що заборгованість по кредитному договору становить суму 47 697,91 доларів США, що є еквівалент по курсу НБУ 1 301 494,71 грн. Заява ОСОБА_1 про проведення реструктуризації боргових зобов`язань за Законом №1381-ІХ була розглянута банком та прийнято рішення задовольнити її. Вирішено здійснити компенсацію заборгованості за відсотками в сумі 4605,45 доларів США за результатами обчислення. Погоджено змінити валюту кредиту за тілом та процентами (строковими та простроченими) в загальній сумі 43092,46 USA (тіло кредиту 30451,76 USA, проценти 12640,70 USA) на національну валюту з використанням для розрахунку нової суми кредиту курсу середнього курсу між курсом на дату видачі кредиту та курсом на дату зміни валюти на наступних умовах: дата реструктуризації 09.07.2021, курс конвертації: 16,07%, розмір боргових зобов`язань становить 692 495,83 грн ( тіло кредиту 489 359,78 грн, проценти 203 136,05 грн), дата реструктуризації 09.07.2021, строк дії кредиту: 09.07.2031. Також банк направив договір про внесення змін та доповнень №2 про реструктуризацію боргових зобов`язань за Законом №1381-ІХ від 09.07.2021 і додаток №1 до Договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №МL-701/361/2008 від 12/08/2021.

Не погодившись з проведеною банком реструктуризацією ОСОБА_1 направив АТ «ОТП Банк» вимогу від 07.09.2021 про здійснення реструктуризації заборгованості згідно із приписами Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», в якій просив провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12 червня 2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», у відповідності до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» згідно заборгованості встановленої рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2020 у справі № 629/4539/16-ц у сумі суму 35610,65 доларів США (заборгованості за кредитним договором 3451,76 доларів США, сума відсотків – несплачені відсотки за користування кредитом 5158,89 доларів США) та надати методику проведення розрахунку реструктуризації заборгованості за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008.

Листом АТ «ОТП Банк» №73-2-3/1536 від 07.09.2021 повідомило ОСОБА_1 , що після автоматизації програмних комплексів у АТ «ОТП Банк», що забезпечують розрахунок графіків платежів, його графік платежів по кредитному договору №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 було повторно розраховано станом на «07» вересня 2021 року. У зв`язку з наведеним вважати пункти 1,2,5 викладеними у Листі Банку вих. 73-2-3/1465 від «26» серпня 2021 року не чинними. Вважати чинними пункти 1,2, 5 в такій редакції: 1. Здійснити компенсацію заборгованості за тілом в сумі 4605,45 USD, за відсотками в сумі 17246,15 USD за результатами обчислення. 2. Погоджено за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року змінити валюту кредиту за тілом та процентами (строковими та простроченими) в загальній сумі 25 846.31 USD (тіло кредиту 25 846.31 USD, проценти 0.00 USD) на національну валюту з використанням для розрахунку нової суми кредиту курсу середнього курсу між курсом на дату видачі кредиту та курсом на дату зміни валюти. Розмір кредиту складає 415 350,20 грн.

За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-701/361/2008 від 12.06.2008, станом на 05.10.2023 складається з заборгованості за кредитом в розмірі 415 350,20 грн та заборгованості за відсотками за період з 09.07.2021 по 04.10.2023 в розмірі 91 517,91 грн.

26.10.2023 банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.

Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

У справі, яка переглядається, судами установлено та сторонами не заперечується щодо наявності підстав для проведення реструктуризації зобов`язання, передбаченого укладеним між сторонами кредитним договором від 12 червня 2008 року.

За результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов`язань перед кредитором:

- сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку;

- сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

- сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт (підпункт 6 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»)

Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження

№ 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позиція Великої Палати Верховного Суду беззаперечно свідчить про неможливість нарахування та стягнення додаткових процентів та штрафних санкцій у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року у справі № 629/4539/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-701/361/2008 від 12.06.2008 року в розмірі 35610,65 доларів США (заборгованість по тілу кредиту - 30451,76 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків 5158,89 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 16.09.2016 рік (1 долар США= 26, 206713 гривень) складає 933 238,08 грн.

АТ «ОТП Банк» не заперечувало проти того, що ним нараховувались відсотки за кредитним договором до дня проведення банком реструктуризації та банком при реструктуризації була взята за основу сума 47697,91 доларів США, яка включає в себе нарахуванням відсотків станом до 2021 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на день, що передував дню проведення реструктуризації за кредитним договором від 12.06.2008, у позичальника ОСОБА_1 існували грошові зобов`язання, визначені рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року у справі № 629/4539/16-ц, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 30451,76 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 5158,89 доларів США.

Отже, обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, необхідно здійснювати, виходячи з розміру грошових зобов`язань позивача ОСОБА_1 за кредитним договором, який визначений вказаним рішенням суду, оскільки у банка відсутні правові підстави для нарахування процентів, які передбачені умовами кредитного договору, після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та до дня проведення реструктуризації.

Таким чином, відповідач здійснюючи реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 12.06.2008, укладеного з 12.06.2008, помилково нараховано загальну суму кредитної заборгованості, зокрема відсотки, після зміни кредитором строку дії договору.

Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач здійснюючи реструктуризацію неправильно нарахував суму заборгованості, зокрема без врахування судового рішення про стягнення заборгованості, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання банку провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.06.2008, розмір яких визначений рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року у справі № 629/4539/16-ц, що відповідає підпункту 6 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що судове рішення про стягнення заборгованості визначає розмір боргового зобов`язання, а тому, з огляду на обов`язковість судового рішення, встановлений судом розмір заборгованості є визначальним при розрахунку необхідного для проведення реструктуризації. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач здійснив реструктуризацію із дотриманням вимог чинного законодавства є помилковими.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що такого способу захисту як зобов`язання до проведення реструктуризації ЦК України не передбачено, є помилковими, оскільки перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої цієї статті). У спірних правовідносинах законодавець прямо визначив в законі обов`язковість та порядок укладення договору реструктуризації й умови, за яких він може бути укладений, а тому у разі ухилення від такого обов`язку кредитора або проведення реструктуризації із порушенням чинного законодавства, позичальник вправі звернутися із позовом про зобов`язання провести реструктуризацію і такий спосіб захисту є належним та ефективним.

Крім того, висновок про належний спосіб захисту цивільних прав шляхом зобов`язання кредитора провести реструктуризацію на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» викладено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22), від 06 квітня 2023 року у справі № 569/21261/21 (провадження № 61-2555св23), від 05 лютого 2025 року у справі № 569/2405/24 (провадження № 61-16148св24).

Пунктами 12 та 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Подальше виконання реструктуризованих зобов`язань за кредитом здійснюється позичальником відповідно до умов договору з урахуванням умов проведеної реструктуризації та норм Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи АТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_1 договір про внесення змін та доповнень № 2 (про реструктуризацію боргових зобов`язань за Законом № 1381-ХІ) від 09.07.2021, однак останній його не погодив та не підписав, вважаючи здійснену банком реструктуризацію неправильною.

Враховуючи те, що АТ «ОТП Банк» здійснено реструктуризацію із порушенням вимог чинного законодавства, відповідно у позичальника відсутні правові підстави для сплати заборгованості за неправильно реструктуризованим боргом, а тому наразі відсутні підстави для задоволення позову АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається АТ «ОТП Банк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ЦПК України у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Також повідомив, що в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України ним буде надано докази понесених витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення по суті спору.

Між тим, до закінчення судових дебатів представником Федоряченка А.Л. подано докази понесених витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими твердження АТ «ОТБ Банк» про те, що суд першої інстанції поклав на банк обов`язок компенсувати витрати на правничу допомогу лише на підставі орієнтовного розрахунку, без належної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, без розгляду цього питання в судовому засіданні.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23).

Матеріали справи свідчать про те, що в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_2 представляла адвокатка Петренко О.В. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1122448 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 30.11.2009.

Відповідно до пункту 2.3 договору про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021 сторони домовились про фіксований розмір гонорару у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.08.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021, сторони домовились про фіксований розмір гонорару у сумі 30000,00 грн.

30.06.2025 адвокаткою Петренко О.А. та ОСОБА_1 складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за яким адвокатом були надані наступні послуги: надано консультацію 20.12.2021, роз`яснення з правових питань 28.12.2021, аналіз наданих документів 28.12.2021, підготовка проекту позовної заяви та його погодження 20.12.2021 - 24.12.2021, складання позовної заяви 24.12.2021, оформлення примірників позовної заяви для всіх учасників справи 24.12.2021, ознайомлення з матеріалами справи 11.07.2024, складання відзиву на позовну заяву АТ «ОТП Банк» від 29.11.2024, складання клопотання від 01.10.2024, складання заперечень на відповідь від 16.12.2024, ознайомлення з відзивом від 12.08.2025, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС 20.12.2021, складання заяви від 19.02.2025, складання відповіді на відзив від 17.02.2025., складання заперечень на клопотання від 18.02.2025, участь у судових засідання 23.05.2024, 11.07.2024, 12.08.2024, 02.10.2024, 14.11.2024, 12.12.2024, 21.01.2025, 19.02.2025, 13.03.2025, 22.04.2025, 19.05.2025, 30.06.2025, тощо.

Також матеріали справи містять квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.12.2021 на суму 15 000,00 грн та від 30.06.2025 на суму 15 000,00 грн, які сплачені ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 20.12.2021.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а також враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі та залишення без задоволення позову АТ «ОТП Банк», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справедливим і співмірним буде стягнення з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Щодо витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції колегія суддів виходить з наступного.

29.10.2025 адвокаткою Петренко О.А. та Федоряченком А.Л. складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за яким адвокатом були надані наступні послуги: надано консультацію 20.10.2025, розяснення з правових питань 21.10.2025, ознайомлення з матеріалами справи в підсистемі ЕСІТС 20.10.2025, аналіз апеляційної скарги АТ «ОТП Банк» 23.10.2025-25.10.2025, підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу на його погодження 27.10.2025-28.10.2025, складання відзиву на апеляційну скаргу 29.10.2025, оформлення примірників відзиву на апеляційну скаргу для всіх учасників справи 29.10.2025, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС 27.10.2025-29.10.2025, участь у судових засіданнях.

Також матеріали справи містять квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.10.2025 на суму 15 000,00 грн, які сплачені ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 20.10.2025.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 адвокаткою Петренко О.В. подано до суду тільки відзив на апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді апеляційної інстанції проведено одне судове засідання, в якому адвокатка Петренко О.В. приймала участь, а саме 04.03.2026, що підтверджується протоколом судового засідання.

При цьому слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи позиція ОСОБА_1 з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції не подавалось. Тобто, обсяг наданої ОСОБА_1 адвокаткою Петренко О.В. правничої допомоги в суді апеляційної інстанції фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу та представлення його інтересів в одному судовому засіданні.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.В. Маміна