Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №546/904/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/904/25 Номер провадження 22-ц/814/1175/26Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.

суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л.,

розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №491777-КС-001 від 03.03.2024 в розмірі 24346,66 грн., яка є заборгованістю по відсотках та судовий збір 2422,40 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2024 між сторонами було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №491777-КС-001, згідно якого позичальник отримав кошти у розмірі 10000 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн., який зобов`язався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Вказані кошти були перераховані на банківську картку ОСОБА_2 зазначену нею при укладенні договору.

Неналежне виконання зобов`язання за договором призвело до виникнення заборгованості по відсоткам в сумі 24346,66 грн., яку кредитор просив стягнути в судовому порядку.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №491777-КС-001 від 03.03.2024 за нарахованими процентами в сумі 18482 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1838,84 грн.

Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання взятих зобов`язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості. Разом з тим суд стягнув заборгованість з урахуванням норм ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування», яка містить обмеження щодо денної ставки в 1% та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» розмір ставки не може перевищувати 2,5% протягом перших 120 днів та 1,5% протягом наступних 120 днів.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Бізнес Позика» оскаржило його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду в частині стягнення відсотків в повному обсязі в сумі 24366,66 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін.

Вказує, що укладаючи кредитний договір сторони узгодили всі умови, в тому числі і відсоткову ставку, а отже стягнення заборгованості має відбуватися з урахуванням застосування визначеної умовами договору відсоткової ставки.

Звертає увагу на невірне трактування судом «денної процентної ставки» та «процентної ставки в день», що призвело до помилкового перерахунку судом відсотків, розмір яких суперечить домовленості сторін.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.03.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 було укладено в електронному вигляді кредитний договір №491777-КС-001, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти у розмірі 10000 грн. строком на 24 тижні, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн.

Кредитний договір було підписано ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0433.

Кредитні кошти були перераховані на банківську карту позичальника зазначену ним в кредитному договорі – НОМЕР_1 .

Згідно підтверджень ТОВ «Профітгід» переказ коштів в сумі 10000 грн. був здійснений на картку НОМЕР_1 емітентом якої є Монобанк, 03 березня 2024 року.

Під час відкриття провадження у справі за клопотанням позивача, в порядку забезпечення доказів, судом було витребувано інформацію з АТ «Універсал банк» стосовно випуску картки на ім`я ОСОБА_2 та надання інформації про рух коштів по ній.

Згідно відповіді з АТ «Універсал банк», банківська картка з номером НОМЕР_1 була дійсно емітована на ім`я ОСОБА_2 та підтверджено зарахування на неї коштів в сумі 10000 грн.

Згідно наданої банком виписки по рахунку вбачається активне користування позичальником кредитними коштами.

Укладання кредитного договору, отримання коштів та користування ними не заперечується ОСОБА_2 , яка під час розгляду справи в місцевому суді надала докази погашення тіла кредиту в листопаді 2024 року та зазначила про неможливість одночасного погашення відсотків в зв`язку з відсутністю у неї коштів.

Неналежне виконання умов договору в частині сплати позичальником відсотків за користування кредитом, призвело до виникнення заборгованості, розмір якої кредитор обрахував в сумі 24346,66 грн.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив, що оскільки кредитний договір було укладено 03.03.2024, тобто після внесення змін в ЗУ «Про споживче кредитування», який передбачає обмеження нарахування відсотків 1% в день, та враховуючи прикінцеві та перехідні положення, які дають можливість протягом 240 днів застосовувати відсоткову ставку в розмір 2,5% та 1,5% відсотки в день по 120 днів на кожну, дійшов висновку, що нарахування заборгованості за весь період, виходячи із ставки в 1,5% є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами факт укладання кредитного договору, отримання і користування позичальником кредитними коштами та погашення нею в листопаді 2024 р. тіла кредиту в сумі 10000 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, звертаючись до суду з позовом ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Як вбачається з кредитного договору укладеного 03.03.2024, в п. 2.4 сторони визначили відсоткову ставку: стандартна процента ставка за кредитом – в день 2.000, фіксована та знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15288411 фіксована.

Окрім того, умови договору - передбачають і третій вид ставки - денна процентна ставка 0,95 процентів.

Заборгованість за процентами була нарахована ТОВ «Бізнес Позика» з врахуванням вище вказаних в кредитному договорі відсоткових ставок, що вбачається з розрахунку заборгованості де зазначені саме ставки в 2% та 1,15288411 %.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно ч. 5 ст. статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, кредитором нараховувалися проценти за користування кредитом протягом всього строку кредитування в розмірі 2% в день.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 03.03.2024 між сторонами кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому кредитор не мав права визначати проценту ставку у розмірі 2% на день, протягом всього строку кредитування з огляду на вимоги зазначеного Закону, дія якого поширюється на спірні правовідносини.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув на це увагу та перерахував заборгованість за процентами, враховуючи внесені зміни в законодавство, а саме п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, яким визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (24.12.2023 по 22.04.2024) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (23.04.2024 по 20.08.2024) - 1,5 %.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, які б свідчили про його помилковість.

Твердження апелянта щодо узгодженості між сторонами відсоткової ставки в розмірі 2% в день та правомірність обрахування заборгованості виходячи саме з цієї ставки – не заслуговують на увагу та повністю суперечать положенням ЗУ «Про споживче кредитування», дія якого поширюється на укладений між сторонами кредитний договір.

Посилаючись на хибне ототожнення місцевим судом понять «денної процентної ставки» та «процентної ставки в день», апелянт не спростовує нарахування ним відсотків за ставкою 2% в день, як то вбачається з приєднаного до справи розрахунку заборгованості, що вже само по собі є порушенням вказаного Закону, відповідно до положень ч. 5 ст. 12 якого умови споживчого кредиту, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, колегія суддів звертає увагу, що само по собі зазначення в кредитному договорі трьох видів відсоткових ставок свідчить про недобросовісність дій кредитодавця та непрозорість таких умов для розуміння їх споживачами.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна Ю.В. Дряниця Г.Л. Карпушин