Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №390/2882/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/2882/24

провадження № 22-ц/4809/279/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (суддя-доповідач): Дуковського О.Л.

суддів: Карпенка О.Л., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Вишні Ганни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року, у складі головуючого судді Підгірської Г.О. у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання недієздатною ОСОБА_2 та встановлення над нею опіки і призначення опікуна, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первозванівської сільської ради, Військова частина НОМЕР_1 .

ВСТАНОВИВ:

25.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області суду з заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення його опікуном. Заяву обґрунтовує тим, що він є правнуком ОСОБА_2 , яка має хронічне психічне захворювання, яке призводить до того, що вона не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього догляду.

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23.09.2025 заяву ОСОБА_1 про визнання недієздатною ОСОБА_2 та встановлення над нею опіки і призначення опікуна задоволено частково. Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено у призначенні ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 та зобов`язано орган опіки і піклування виконавчого комітету Первозванівської сільської ради вирішити питання опіки над недієздатною ОСОБА_2 , відповідно до законодавства.

Задовольняючи частково вимоги заяви та визнаючи ОСОБА_2 недієздатною, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 154 Кропивницької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 11.04.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає стійким хронічним психічним захворюванням у формі атеросклеротичної деменції (згідно МКХ 10F – F-01.800) та за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними, через що потребує накладення опіки.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 суд зауважив, що оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, реалізація ним повноважень опікуна недієздатної прабабусі можлива лише за умови звільнення з військової служби. Перебування заявника у складі ЗСУ унеможливлює фактичне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна.

Не погодившись із вказаною ухвалою районного суду, адвокат Вишня Г.В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення районного суду в частині відмови у задоволенні вимог заяви щодо встановлення над ОСОБА_2 опіки та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення вимог заяви, а в решті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що матеріалами справи підтверджено можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна. Виконавчий комітет Первозванівської сільської ради, як орган опіки та піклування, висловив свою позицію про доцільність призначення заявника опікуном. Інші родичі, заявника за станом здоров`я та з інших причин не можуть бути опікуном його прабабусі. Визначені законом перешкоди на призначення ОСОБА_1 опікуном відсутні.

Сам факт мобілізації для проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час дії воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення військовозобов`язаної особи опікуном над недієздатною фізичною особою.

Відомостей про інших близьких родичів недієздатної особи, які б могли виконувати обов`язки опікуна матеріали справи не містять, а заявник є найближчим родичем, який міг би виконувати обов`язки опікуна.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду не оскаржується в частині задоволення заяви, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не переглядається.

Відмовляючи в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, а тому для звільнення його від військового обов`язку необхідно мати легітимні підстави. В даному випадку сам факт проходження особи на час розгляду справи військової служби унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

В силу ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. ст. 58, 60 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною 1 ст. 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07.04.2022 у справі № 712/10043/20.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88.

Пунктом 3.1 вищевказаних Правил визначено, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2020 у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до частини 1 статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення опікуном недієздатної прабабусі ОСОБА_1 , залишив поза увагою те, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Водночас сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 341/1526/23.

В поданні опікунської ради з питань забезпечення прав недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які потребують опіки та піклування при виконавчому комітеті Первозванівської сільської ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету Первозванівської сільської ради від 28.08.2025, зазначено, що доцільним є призначення саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном/піклувальником над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Колегією суддів також встановлено, що єдиним родичем споріднення недієздатної ОСОБА_2 є її правнук ОСОБА_1 .

Висновок суду першої інстанції про неможливість виконання ОСОБА_1 функцій опікуна через його перебування у складі ЗСУ є помилковим, оскільки згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії військового стану через сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду у постанові від 27.01.2025 у справі № 380/16966/24 виснував, що звільнення військовослужбовців для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту. Отже, відмова у призначенні опікуном особи, за відсутності інших близьких родичів, спроможних реально забезпечити необхідний догляд, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (ст. 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (ст. 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Колегія суддів апеляційного суду, підсумовуючи наведене, враховуючи конкретні обставини справи, дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував відсутність іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишні Ганни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2025 року в оскаржуваній його частині – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення опіки над ОСОБА_2 та призначення їй опікуна – задовольнити.

Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_2 видана 18.05.2015 органом № 3501, РНОКПП НОМЕР_3 ) адреса місця проживання: АДРЕСА_1 та призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді О.Л. Карпенко

О.А. Письменний