Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №344/19199/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/19199/25

Провадження № 33/4808/58/26

Категорія ст.126 ч.5 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Любчика С.Р.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лис-топада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністратив-не стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2025 року о 13 год 23 хв в м. Івано-Франківську, по вул. Коновальця, 229, ОСОБА_1 , повторно протягом року керував транспортним засобом «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 18.11.2025 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу правопорушення.

Вказує, що поліцейський, який склав протокол повинен був зібрати і надати суду докази повторності правопорушення протягом одного року, однак надані поліцейським докази не підтверджують такий факт.

На підтвердження повторності вчинення правопорушення протягом року до матеріалів судової справи долучено поліцейськими копію постанови від 07.12.2024 року , винесеної щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такі ж дані правопорушника зазначені і в квитанції про сплату штрафу згідно постанови. Зараз на розгляді в суді перебуває протокол, складений відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що такі докази є неналежними і суд не міг на них посилатися при винесенні свого рішення. За таких обставин, оскільки не доведено в справі попереднє притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, а кваліфікація за ч.5 ст.126 КУпАП є безпідставною та неправильною.

Стверджує, що відповідно до п.30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.05.1993 №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або або про дубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на українське посвідчення водія, а також видача їм українських посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.

Зазначає, що він дійсно є громадянином США та надав поліцейським посвідчення водія, яке є в матеріалах судової справи. Зазначений документ не є Міжнародним водійським посвідченням в розумінні Конвенції про дорожній рух 1968 року (Відень). Більше того, Сполучені Штати Америки, на відміну від України, не є країною - підписантом Віденської конвенції 1968 року, а відтак відносини, які стосуються визнання в Україні водійських посвідчень, виданих у Сполучених Штатах Америки, не регулюються зазначеною Конвенцією. В той же час, Україна не приєднувалася до Конвенції про дорожній рух 1949 року (Женева), учасником якої є Сполучені Штати Америки.

Однак, посвідчення водія йому було видане у Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) дає підстави для висновку про те, що воно відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року (Відень), оскільки воно містить усю необхідну інформацію, передбачену в Додатку №6 до вказаної Конвенції. Відтак, водій як громадянин США, може підтверджувати своє право керування транспортним засобом водійським посвідченням, виданим у Нью-Йорку, Сполучені Штати Америки.

Разом з тим, в посвідченні водія ОСОБА_3 вказано клас «D», що відповідно і підтверджує також право водія на керування легковим транспортним засобом.

Таким чином, вважає, що він має право керування легковим ТЗ.

Крім того, вказує, що у його діях відсутній прямий умисел, оскільки ОСОБА_1 керував автомобілем, маючи при собі посвідчення водія, видане в США та був переконаний, що має право керування транспортним засобом, а саме легковим автомобілем Ауді, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 125 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Любчик С.Р. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши сторони в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2025 року серії ЕПР1 № 488845, 20 жовтня 2025 року о 13 год. 23 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 229 ОСОБА_1 керував ТЗ Аді К5 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керування ТЗ відповідної категорії, чим вчинив дане правопорушення, повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.

Дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України.

На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним та не спростовує доводи ОСОБА_1 про його невинуватість у вчиненні правопорушення.

Зокрема, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що після того, як він був притягнутий до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом за відсутності належним чином оформленого посвідчення водія транспортного засобу міжнародного зразка, він звернувся до він звернувся до сервісного центру МВС у м. Коломия, де йому було рекомендовано звернутися для отримання відповідного посвідчення водія міжнародного зразка на інтернет ресурс www.idklab.info. В подальшому він звернувся на вищевказаний інтернет ресурс, надав необхідні документи, які підтверджували його право керування транспортним засобом як громадянина США та через деякий час поштою отримав водійське посвідчення міжнародного зразка. Стверджує, що вищевказане посвідчення міжнародного зразка він разом з посвідченням, яке отримано ним у США він надавав працівнику поліції. Зазначає, що він не мав умислу порушувати вимоги закону, оскільки вважав, що отримане ним посвідчення є посвідченням міжнародного зразка, містить всі необхідні дані та дозволяє йому керувати транспортним засобом в Україні.

Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Повторним відповідно до ст.35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Під час судового розгляду, захисником адвокатом Любчиком С.Р. до матеріалів справи була долучена ксерокопія International driver`s license (міжнародного посвідчення водія) ОСОБА_1 , які останній надавав працівникам поліції, як документ, що посвідчує право керування транспортними засобами, що підтверджується відеозаписами, які долучені до матеріалів справи.

Так, для перевірки чинності даної ліцензії (посвідчення водія), захисник звернувся із запитом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, відповідно до наданої інформації вбачається, що право керування транспортними засобами на території України розповсюджується на всіх осіб, незалежно від громадянства, в тому числі і на громадян Сполучених Штатів Америки. Порядок видачі міжнародних посвідчень водія визначається законодавчими та нормативно-правовими актами відповідних іноземних держав. Для підтвердження дійсності міжнародного посвідчення водія, виготовленого через інтернет ресурс www.idklub.info, регіональним центром було рекомендовано звернутись до дипломатичних установ Сполучених Штатів Америки. В разі підтвердження законності видачі міжнародного посвідчення водія через зазначений інтернет ресурс, відповідно до п. 30 Постанови №340, громадянин Сполучених Штатів Америки, який тимчасово перебуває на території України, має право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Разом з тим, ОСОБА_1 долучено ксерокопію листа від посольства США, з якого вбачається, що посольство США повідомило, що не є компетентним органом для підтвердження дійсності водійських права, а тому радять звернутися до Міністерства внутрішніх справ України.

У судовому засіданні інспектор патрульної поліції лейтенант поліції Бойків Р.Т., який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 пояснив, що не може спростувати доводи сторони захисту про те, що вищевказане посвідчення водія е міжнародним посвідченням водія, яке надає право на керування транспортним засобом на території України. Вважає, що обґрунтовано склав протокол про адміністративне правопорушення, оскільки водієм не було надано документів, які доводили наявність в нього права керування транспортним засобом на території України.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністра-тивні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне об-стоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими зако-ном, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалі-зації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчи-ненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, під час розгляду провадження судом не були надані достатні та допустимі докази, які дозволяють спростувати доводи сторони захисту та поза розумним сумнівом прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За обставин викладених вище, апеляційний суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє, поза розумним сумнівом, прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лис-топада 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв