Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №289/375/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/375/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Номер провадження №33/4805/115/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника – адвоката Борсуківської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни, подану в його інтересах, на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 23 лютого 2025 року о 00-02 год у с. Мала Рача по вул. Шевченка 68 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, відмова зафіксована на портативний відеореєстратор поліцейського 858768. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Борсуківська К.О. подали апеляційні скарги аналогічні за змістом, в яких просили постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційні скарги обґрунтовані, зокрема тим, що пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 працівники поліції не пропонували, а направлення водія до медичного закладу без зазначення часу не є беззаперечним доказом такої вимоги. Зміст протоколу ОСОБА_1 не оголошувався. Вказували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності з превентивною метою, а поліцейським було порушено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, передбачену ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і в той вечір перебував у службовому відрядженні та командир дозволив йому заїхати додому, провідати рідних, переночувати. Так як його бабусі було погано і він їздив до неї, щоб знайти та дати ліки, а так як їх будинки розташовані на одній вулиці, останній вважав, що встигне повернутися до комендантської години. Та саме в той час була оголошена повітряна тривога і ОСОБА_1 прямував до укриття, однак, в той момент його зупинили працівники поліції, наразивши ОСОБА_1 та його пасажира на небезпеку. Працівники поліції, запаркувавшись у темну пору доби на узбіччі без увімкнених габаритів службового автомобіля і проблискових маячків, не дотримались вимог щодо відкритості та прозорості своєї діяльності Крім того, захисник зазначила, що час зафіксований на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не узгоджується з відомостями про дату і час керування водієм транспортним засобом, а долучений відеозапис є неповним. На думку захисника, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисник подали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилались на те, що копію оскаржуваної постанови від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримав 15 жовтня 2025 року. Апеляційна скарга подана вперше до районного суду 14 жовтня 2025 року, яка постановою Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року повернута. Вдруге захисник звернулась з апеляційною скаргою 06 листопада 2025 року та 12 листопада 2025 року зареєстрована аналогічна апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана до поштового відділення зв`язку 05 листопада 2025 року. Вважає строк на оскарження постанови суду першої інстанції таким, що пропущений з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянтам строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні захисник - адвокат Борсуківська К.О. апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційних скарг, доходжу наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За приписами ст. 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254243 від 23 лютого 2025 року; копію постанови серії ЕНА №4131183 від 23 лютого 2025 року; розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтями 55, 56 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП; розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за змістом якого огляд ОСОБА_1 у медичному закладі КНП «Радомишльська лікарня» не проводився; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови; розписку про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; довідку ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області; відеозапис з портативної камери працівника поліції.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не всі доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, проте аргументи про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, а саме відсутність доказів на підтвердження відмови скаржника у проходженні огляду у медичному закладі, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

За приписами ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейським з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП, зокрема передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння, встановлений ст. 266 КУпАП, деталізований затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Постанова) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Пунктами 2, 6 Розділу І Інструкції про огляд на стан сп`яніння та п. п. 1-6 Порядку передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до положень пункту 7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Таким чином, згідно з вимогами вищезазначеної Інструкції інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння зобов`язаний був запропонувати останньому пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки автомобіля, а у разі відмови водія пройти такий огляд на місці, відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП, зобов`язаний був запропонувати прослідувати до найближчого відповідного закладу охорони здоров`я для огляду в його лікарем, і лише у випадку відмови водія від обох пропозицій виникали підстави для складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним судом встановлено, що на долученому до матеріалів справи відеодиску містяться фрагментовані частини запису, на яких зафіксовано обставини зупинки ОСОБА_2 за кермом транспортного засобу Nissan Almera, номерний знак НОМЕР_1 , після якої водію повідомлено про несправність у його автомобілі підсвітки номерного знаку у темну пору доби та повідомлено про складення у зв`язку з цим постанови за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, зі змістом якої водія в подальшому ознайомлено. У зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук, останньому запропоновано пройти огляд за допомогою Алкотестера Драгер на місці зупинки транспортного засобу, від якого водій відмовився. Останньому роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду у вигляді складення протоколу за ст. 130 КУпАП, який в подальшому направляється до суду. Далі працівники поліції починають складати протокол та на цьому запис закінчився.

Отже, долученими відеоматеріалами не підтверджується відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі, оскільки така вимога до водія не висувалась, а співробітниками поліції не було забезпечено огляду водія на стан сп`яніння у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Встановлені вище обставини свідчать про проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння з порушенням вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Слід також зазначити, що направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, долучене до матеріалів справи, не містить вказівки на час та відмітки про ознайомлення водія зі змістом останнього, що в свою чергу також свідчить на користь того, що ОСОБА_1 не роз`яснена можливість та не забезпечено право на огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Судом першої інстанції наведені обставини в повній мірі не були з`ясовані, що призвело до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, оскільки встановлено, що водій ОСОБА_1 був обмежений в своєму праві на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є істотним порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а тому такий огляд є недійсним.

Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з визнанням огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння недійсним, вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на оскарження постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2025 року.

Апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни задовольнити.

Постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й. Григорусь