Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №288/1189/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1189/25 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Номер провадження №33/4805/130/26

Категорія ст.130 ч.1,124,122-4 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Старчі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Старчі Андрія Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави 605,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 09 липня 2025 року о 20-10 годині ОСОБА_1 в селі Кошляки по вулиці Шевченка, Житомирського району, Житомирської області, керував автомобілем марки «ВАЗ 21061» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці ДТП та у найближчому медичному закладі відмовився.

09 липня 2025 року о 20-10 годині ОСОБА_1 в селі Кошляки по вулиці Шевченка, Житомирського району, Житомирської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061» д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді металевого паркану домогосподарства АДРЕСА_1 . Внаслідок ДТП завдано матеріальні збитки.

09 липня 2025 року о 20-10 годині ОСОБА_1 в скелі Кошляки по вулиці Шевченка, Житомирського району, Житомирської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21061» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на перешкоду у вигляді металевого забору домогосподарства № 29 по вулиці Шевченка в селі Кошляки, після чого залишив місце ДТП, до якої він був причетний.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 2.5, 2.10. а, 12.1 ПДР України.

Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Старча А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн, постанову в частині притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що у справі відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 23 липня 2025 року. Крім того, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, останнього працівники поліції не зупиняли, пройти огляд у встановленому законом порядку 09 липня 2025 року не пропонували, від огляду він не відмовлявся. Вказав, що акт огляду та направлення ОСОБА_1 на огляд 09 липня 2025 року не складалось, а огляд мав бути здійснений не пізніше 2 годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Пояснення, які працівник поліції писав від імені ОСОБА_1 , надані йому на підпис без ознайомлення зі змістом.

Разом із апеляційною скаргою захисник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилався на те, що копію оскаржуваної постанови від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 не отримував, 10 жовтня 2025 року адвокат ознайомився з матеріалами справи у приміщенні районного суду, а 16 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу, яка постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року повернута. Вдруге захисник звернувся з апеляційною скаргою 13 листопада 2025 року. Вважає строк на оскарження постанови суду першої інстанції таким, що пропущений з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Старча А.В. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.

Апеляційна скарга не містить доводів незгоди ОСОБА_1 (його захисника) із постановою суду першої інстанції в частині притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, тому з урахуванням визначених ч. 7 ст. 294 КУпАП меж, постанова у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 386973, ЕПР1 № 386981, ЕПР1 № 386992 від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з ротової порожнини, незв`язна мова, від огляду відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 липня 2025 року, огляд не проводився, відмовився; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; довідкою ВП№1 РУП №2 ГУНП в Житомирській області щодо належності транспортного засобу; довідкою ВП№1 РУП №2 ГУНП в Житомирській області про відсутність даних про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами; електронним рапортом ВП№1 РУП №2 ГУНП в Житомирській області; схемою місця ДТП, яка сталась 09 липня 2025 року; поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10 липня 2025 року; відеозаписом з нагрудних портативних реєстраторів працівників поліції.

Так, із вказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на виклик про вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, встановили обставини її вчинення та залишення місце ДТП. Разом з тим, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у найближчому медичному закладі, від якого водій категорично відмовився. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вживання алкоголю водій не заперечував. У подальшому щодо ОСОБА_1 у його присутності складені адміністративні матеріали за ст.ст. 122-4 КУпАП, 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, які надані водію на ознайомлення, які той підписав без зауважень та заперечень.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Посилання захисника на відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем є безпідставними, оскільки на відеозаписі та у своїх письмових поясненнях останній визнав свою вину у керуванні транспортним засобом та вчиненні ДТП 09 липня 2025 року близько 20-00 год, попередньо вживши 100 грам горілки. Огляд на стан сп`яніння не хотів проходити, вказував, що результат покаже. Разом з тим, на місці оформлення адміністративних матеріалів працівники поліції вказували на наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота, що узгоджується із ознаками, вказаними у протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, акті огляду та направленні водія на огляд до медичного закладу.

Варто також зазначити, що постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ст. 122-4 КУпАП не оскаржено, що свідчить про фактичне визнання ним вчинення дорожньо-транспортної пригоди, пов`язаної з керуванням транспортним засобом та залишенням місця ДТП, додатково підтверджує обґрунтованість висновків суду щодо наявності події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки є безперервним, послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці ДТП та в медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду був причиною складення протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Вищевказана норма закону спрямована на необхідність своєчасного встановлення обставин, які свідчать про перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння та які з часом можуть бути втрачені. А також запобігання випадкам безпідставного виправдання осіб, які після вказаного строку пройшли огляд на стан сп`яніння із негативним результатом.

Дослідженим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що вимога щодо проходження огляду на місці або у медичному закладі висувалася водію 10 липня 2025 року після отримання працівниками поліції виклику від потерпілої особи щодо зіткнення невідомого транспортного засобу з її парканом, а також встановлення винуватця події. Із вище названих причин тоді ж і складені акт огляду водія та його направлення на визначення стану алкогольного сп`яніння до медичного закладу й інші матеріали. Оскільки ОСОБА_3 відмовився від огляду, апеляційним переглядом не встановлено зазначеного скаржником порушення у діях працівників поліції.

У своїх письмових поясненнях під час встановлення обставин ДТП ОСОБА_3 зазначав, що 09 липня 2025 року, керуючи автомобілем ВАЗ21061, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи зі свого подвір`я з ноги злетів тапок, не встиг загальмувати та здійснив наїзд на сусідський паркан, після чого залишив місце ДТП та поїхав додому. При цьому визнав керування автомобілем після вживання алкоголю (а.с. 16).

Аргументи захисника щодо фальсифікації працівниками поліції пояснень ОСОБА_3 , відібраних на місці ДТП, суд вважає надуманими, оскільки вони узгоджуються з його усними показами, зафіксованими на відеозаписі, які надані йому на ознайомлення та зміст яких підтверджено його підписом. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів оскарження незаконних, на думку адвоката, дій поліцейських.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості у повному обсязі узгоджуються із долученими відеозаписами.

Вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.

Аргументи скаржника щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з відсутністю у справі доказів його неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 23 липня 2025 року та висловлював свою позицію щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнавши свою вину. А отже був повідомлений про розгляд справи належним чином. Відтак, апеляційний суд не знайшов порушення норм процесуального права під час винесення постанови у суді першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі Сутяжник проти росії від 23 липня 2009 року, відповідно до якого не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на оскарження постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року.

Апеляційну скаргу адвоката Старчі Андрія Васильовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 липня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Й. Григорусь