Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №161/26046/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/26046/25 Провадження №33/802/213/26 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Тарновської О.В., захисника Кобилинського А.О., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, РНОКПП невідомий, на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11 грудня 2025 року, близько 10.20 годин, перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру у відношенні доньки дружини ОСОБА_2 , а саме - словесно ображав, кричав, нецензурно лаявся.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , повторно протягом року після піддання адміністративному стягненню, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить судове рішення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Мотиви апеляційної скарги зазначить після укладення договору з захисником.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника та ОСОБА_1 , які, кожен зокрема, скаргу підтримали з підстав викладених в ній, суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 3 ст. 173 -2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №205787 від 11.12.2025, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії ЕТ №100784 від 11.12.2025, поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , рапортами ст. інспектора СПДН ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області Двойнінова В., формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, під час його оформлення ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу та йому було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, останній скористався своїми правами відмовився від отримання його копії та надання пояснень згідно ст. 63 Конституції України.

В своїй сукупності наведені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, що тягне за собою відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.

Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необґрунтованими і недостатніми, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.

Однак є слушними доводи захисника про необґрунтованість постанови судді в частині накладеного стягнення.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин, місцевий суд, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином своє рішення не мотивував, з огляду на наявність в останнього ряду захворювань, що стверджується наданими захисником в суді апеляційної інстанції медичними документами та унеможливлює відбування ОСОБА_1 громадських робіт.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що стягнення у вигляді громадських робіт в даному випадку є надто суворим і його слід змінити.

Отже, враховуючи характер правопорушення, конкретні обставини справи, особу правопорушника, апеляційний суд вважає можливим змінити вид адміністративного стягнення, накладений судом першої інстанції, на штраф в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень.

На переконання суду апеляційної інстанції таке стягнення буде достатнім та необхідним для досягнення мети стягнення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , – задовольнити частково.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 в частині накладеного адміністративного стягнення – змінити.

Зменшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення до стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду О.М. Клок