Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №442/8822/25 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/8822/25

Провадження № 1-кп/442/118/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді: ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

законного представника обвинуваченого - представника служби у справах дітей Дрогобицької міської Ради - ОСОБА_5

захисника обвинуваченого – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141110001158 від 15.10.2025 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дрогобича Львівської області, учень 11-В класу ліцею № 3 ім. Чорновола Дрогобицької міської ради, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов"язаного, позапартійного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною частиною 4 статті 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 , 15.10.2025 року приблизно 16 год. 20 хв. перебуваючи на вул. Михайла Грушевського в м. Дрогобичі Львівської області, неподалік житлового будинку №42/4, підійшов до компанії незнайомих хлопців, серед яких перебував неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 , та почав із ними словесний конфлікт, під час якого побачив у потерпілого значну суму грошових коштів, та в цей час у нього виник прямий умисел на відкрите заволодіння грошовими коштами потерпілого із застосуванням насильства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в у мовах воєнного стану, приблизно о 16 год. 24 хв. перебуваючи біля житлового будинку № 42/4 на вул. Грушевського в м.Дрогобичі Львівської області, з метою фізичного тиску на потерпілого, підійшов до свого знайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував неподалік вказаного будинку на дитячому майданчику, та повідомив йому недостовірну інформацію про те, що неповнотлітній ОСОБА_7 під час розмови ображав його та попросив піти з ним для фізичної підтримки та залякування потерпілого.

У подальшому, неповнолітній ОСОБА_4 спільно із неповнолітнім ОСОБА_8 який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_4 , підійшли до місця перебування потерпілого ОСОБА_7 , де ОСОБА_4 , з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого, наніс йому не менше двох ударів руками по голові, від чого неповнолітній ОСОБА_7 , з метою збереження грошових коштів та особистого захисту, намагався втекти у напрямку відділення ТзОВ «Нова Пошта» № 3 в м. Дрогобичі на вул. Грушевського, 42.

Однак ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, спільно із ОСОБА_8 який не був обізнаний про такий намір ОСОБА_4 , наздогнали неповнолітнього ОСОБА_7 біля відділення ТзОВ «Нова Пошта»№3 на вул. Грушевського, 42 в м. Дрогобич Львівської області, де неповнолітній ОСОБА_8 , застосувавши фізичну силу, повалив потерпілого на землю і відійшов від нього, а в той же час неповнолітній ОСОБА_4 почав наносити удари руками по голові та тулубу неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синців на чолі, садна в лівій передвушній ділянці, в ділянці променево - зап`ясного суглоба, що відносяться до легкого ступеня тяжкості, яке не є небезпечними для життя чи здоров`я потерпілого, після чого відкрито викрав із лівої зовнішньої кишені безрукавки неповнолітнього ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 8000 гривень.

Заволодівши грошовими коштами потерпілого, неповнолітній ОСОБА_4 заховав їх у кишеню своїх штанів та разом із ОСОБА_8 , який не бачив моменту викрадення грошей у потерпілого і якому ОСОБА_4 про це не повідомив, покинули місце вчинення кримінального правопорушення, після чого неповнолітній ОСОБА_4 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

В такий спосіб неповнолітній ОСОБА_4 завдав майнової шкоди неповнолітньому ОСОБА_7 на суму 8 000 грн.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 , обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна ( грабежі) поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_9 та законного представника ОСОБА_5 свою вину визнав повністю та пояснив, що кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується він дійсно вчинив, про що дуже шкодує та зобов"язується більше такого не робити. Всі кошти повернув потерпілому та попросив у нього вибачення. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати та дати можливість йому виправитись.

Потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_10 в судовому засідання зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немають. Щодо міри покарання покладається на думку суду.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду погодились з недоцільністю дослідження доказів стосовно обставин справи, які ніким не оспорюються, правильно розуміючи зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не було, суд, згідно ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним допит потерпілого і дослідження усіх доказів кримінального провадження, а обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу та необхідні для вирішення питань щодо арешту майна, речового доказу, судових витрат. Перед цим учасникам судового провадження було роз`яснено, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженні докази, досліджені у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому дій доведено в повному обсязі.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за частиною 4 статті 186 КК України, оскільки останній відкрито викрав чуже майно ( вчинив грабіж) поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засуджених є їх виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як нею, так і іншими особами, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворішим покарань, тому таке покарання слід призначити до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого. Крім того покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд, в якості обставин, які пом"якшують покарання враховує вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття та добровільне відгодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.

У відповідності до ч.ч.2. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч.4 ст. 186 КК України, враховує характер і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність негативних наслідків, особу винного, який є неповнолітнім, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, його щире каяття у вчиненому та активне сприяння органу досудового слідства у розслідуванні кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілому шляхом повернення викраденого майна, досудову доповідь, складену щодо нього Дрогобицьким районним відділом філії Державної установи " Центр пробації" від 27.01.2026 року, та приходить до висновку, що із застосуванням ст. 69 КК України йому слід призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст. 186 КК України, та що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Водночас суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання, і тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання, встановивши при цьому іспитовий строк на підставі ст.ст.75,104КК України із покладенням обов`язків згідно із п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання, що на переконання суду буде справедливим та співмірним із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та особою винного.

Також із врахуванням наданої Дрогобицьким районним відділом філії Державної установи " Центр пробації" досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_4 , слід згідно із п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти наступні обов`язки: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою : " Зміна прокримінального мислення", а також у межах пілотного проєкту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини покласти на ОСОБА_4 згідно п.6 ч.3 ст.76 КК України обов"язок пройти навчальний онлайн-курси " Людина та держава. Правила гри".

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витратив відсутні.

Керуючись ст.12,63, 75, 76, 102, 104 КК України, ч.3 ст. 349, ст.ст. 368-370, 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі статтей 75, 104, п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покласти на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти на ОСОБА_4 згідно п.4 ч.3 ст.76 КК України виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою : " Зміна прокримінального мислення", а також у межах пілотного проєкту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини покласти на ОСОБА_4 згідно п.6 ч.3 ст.76 КК України обов"язок пройти навчальний онлайн-курси " Людина та держава. Правила гри".

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 17.10.2025 року на грошові кошти у загальній сумі 6225 гривень, які передані на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_7 в присутності його законного представника ОСОБА_10 .

Вирок може бути оскаржений сторонами кримінального провадження до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення та на підставах, визначених ч. 4ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1