Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №725/1027/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/1027/26

Номер провадження 2-а/725/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026

Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі:

Головуючого – судді: Скуляка І.А.

при секретарі: Єремчук Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до Чернівецького районного суду міста Чернівців з вищевказаною адміністративною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог, посилалася на те, що 26.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 оператором групи бронювання солдатом ОСОБА_2 було складено протокол ЧМТЦК №195 про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У результаті розгляду даного протоколу, 11.04.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

На думку посадових осіб ТЦК та СП, ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, яке полягало у неявці для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін з 18.05.2024р. по 16.07.2024р.

З постановою ЧМТЦК №195 від 11.04.2025р. у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_3 не погоджується, вважає її незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення таких даних через мобільний додаток «Резерв+» у встановлений законодавством строк з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року.

Проте , на думку представника позивача , дані твердження не відповідають дійсності , оскільки ОСОБА_1 з метою оновлення даних 23.04.2025 року самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно надав документи , які надають йому право на відстрочку.

Крім того, зазначила що позивач вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та сплатив 50 відсотків штрафу , оскільки надав письмову згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності у спрощеному порядку та заяву про визнання вини. У цій же постанові також було зазначено про порушення правил уточнення даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 р.

Враховуючи наведені обставини, посилаючись на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повторно за одне й те саме адміністративне правопорушення , просить суд позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову ЧМТЦК №195 від 11.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_4 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Від представника позивача надійшла заява, в якій просила суд справу слухати у їх відсутності. Також вказала, що поданий позов підтримують у повному обсязі та просили про його задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Відзиву на позов до суду подано не було. Будь яких інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16 зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності її учасників.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2025 року відповідачем винесено оскаржувану постанову №195 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КпАП України.

Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягується до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановленому законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

У згаданій постанові вказано, що своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.

Враховуючи наведене на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до статті 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до копій документів , наданих позивачем до справи , він 23.04.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із відповідною заявою та просив оформити йому у порядку , визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До вказаної заяви ОСОБА_1 долучив наступні докази : копію паспорта дружини ОСОБА_5 , свідоцтво про шлюб , та довідку до акта огляду медико- соціальної експертною комісією, відповідно до якої , дружині позивача ОСОБА_5 було призначено третю групу інвалідності ( загальне захворювання ) –довічно.

Враховуючи надані документи , ОСОБА_1 посилаючись на п .12 ч. 1 ст . 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» просив оновити його дані та врахувати надані ним документи.

В оскаржуваній постанові суб`єкт владних повноважень посилається на порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст.22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, що повістка про виклик ОСОБА_1 була доставлена та вручена позивачеві.

Саме вручення позивачу повістки про його виклик, є обов`язковою передумовою притягнення його до відповідальності.

При цьому, відповідачем, будь-яких доказів про направлення позивачу повістки, складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення до суду не надано. Отже, суду не доведено факт як виклику позивача, так і запровадження відносно нього справи про адміністративне правопорушення.

Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З аналізу примітки до ст. 210 КУпАП , вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносяться і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Тобто, уточнення персональних даних відповідач міг здійснити у спосіб , який не передбачив би обов`язкову явку ОСОБА_1 .

В постанові про адміністративне правопорушення № 195 від 11.04.2025 року не зазначено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності в них інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що має певне визначене Законом право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією чи інших персональних даних.

Крім того , суд звертає увагу , що ОСОБА_1 визнано виним 11.04.2025 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , проте , згідно наданих позивачем доказів , за аналогічне правопорушення , яке на думку відповідача було вчинено ОСОБА_1 09.05.2025 року ,було також винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. У цій постанові Даскалюку інкриміновано порушення правил оновлення даних також за період з 18.05.2024 по 16.07.2024. ОСОБА_1 було сплачено штраф за даною постановою.

Суду не надано доказів та не підтверджено відповідачем , правомірності винесення оскаржуваної постанови та її обґрунтованості .

Фактично ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і теж саме правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення

Забороняється накладати два або більше однакових стягнень (наприклад, два штрафи) за одну провину, що гарантує захист від несправедливого наказання.

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи наведені норми матеріального і процесуального права, взаємний та достатній зв`язок зібраних по справі доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем було надано належні та допустимі докази в обґрунтування позовних вимог, а відповідачем, у свою чергу, не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову .

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України відображеними, зокрема в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-425во10, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №21-3788а15, постанові від 22 вересня 2015 р. № 21-1359а15 та Верховного Суду викладеною в постанові від 27.02.2020 року № 824/1226/15-а.

Положенням ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено , що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку , що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає, що справу слід надіслати до компетентного органу на новий розгляд.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 286 КАС України - місцевий загальний суд не наділений повноваженням визнавати протиправною оскаржувану постанову.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд.

Враховуючи вищевказане та те, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне надіслати справу на новий розгляд, оскільки при розгляді справи відповідачем було позбавлено позивача права на належну підготовку до розгляду адміністративної справи та можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів та заявлених клопотань.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

На підставі ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, ст. 210-1, 258, 268, 276, 278, 283 КпАП України, ст. 72-73, 77, 79, 269, 272, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати постанову ЧМТЦК №195 від 11.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_4 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України - суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Скуляк І. А.