Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №260/7518/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7518/25 пров. № А/857/480/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Єршової Ю.С.,

представника апелянта Мікрюков С.В.,

представника відповідача Савицький С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Гаврилко С.Є. о 08 год. 37 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року) у справі № 260/7518/25 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «КомінвестБанк» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Закарпатській області, що полягає у не підготуванні та неподанні до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Акціонерному товариству «Комінвестбанк» надміру сплаченої суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4 528,00 грн;

зобов`язати ГУ ДПС в Закарпатській області підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Акціонерному товариству «Комінвестбанк» надміру сплаченої суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4 528,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ним було надміру сплачено грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4528 грн. Позивач зазначив, що звертався до ГУ ДПС у Закарпатській області із заявою про повернення йому помилково сплачених коштів. Проте, відповідач протиправно не повернув позивачеві надміру сплачені зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4528 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для здійснення повернення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4528 грн, оскільки у позивача наявний непогашений податковий борг.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що застосування норм Податкового кодексу відповідачем до спірних правовідносин порушує права позивача, а також кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки блокує надходження значної суми коштів до ліквідаційної маси, що призначена для погашення вимог кредиторів, черговість яких передує відповідачу.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Інші учасники справи, в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 04.02.2025 №34-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Комінвестбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 05.02.2025 №122 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства «Комінвестбанк» та делегування повноважень ліквідатору банку».

За даними Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2024 року Банком було отримано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1676 886 грн (а.с. 21).

04.10.2024 позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2024 року, згідно якої податкові зобов`язання за липень 2024 року було збільшено на 2027 грн, та, відповідно, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було зменшено на 2027 грн (а.с. 22).

19.09.2024 Акціонерне товариство «Комінвестбанк» перерахувало суму у розмірі 2027 грн, суму на яку було збільшено податкове зобов`язання за липень 2024 року (а.с. 23).

За даними Податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року Банком було отримано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1472603 грн (а.с. 18).

11.11.2024 позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2024 року, згідно якого податкові зобов`язання за вересень 2024 року було збільшено на 2501 грн, та, відповідно, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було зменшено на 2501 грн (а.с. 19).

11.11.2024 Акціонерним товариством «Комінвестбанк» перерахувало суму у розмірі 2501 грн, суму на яку було збільшено податкове зобов`язання за вересень 2024 року (а.с. 20).

Таким чином, позивач вказує, що в Акціонерного товариства «Комінвестбанк», наявна переплата з податку на додану вартість у загальні сумі 4528 грн.

28.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, відповідно до змісту якої позивачем було заявлено до повернення 4528 грн (а.с. 15).

Листом № 13924/07 16-04-07-7 від 04.07.2025, ГУ ДПС в Закарпатській області, повідомило АТ «Комінвестбанк» про неможливість здійснити перерахунок помилково сплачених коштів Акціонерного товариства «Комінвестбанк» за даною Заявою з підстав наявності у Акціонерного товариства «Комінвестбанк» станом на 03.07.2025 податкового боргу в сумі 8365556,06 грн (а.с.а.с. 13, 14).

Не погоджуючись з поведінкою відповідача щодо неповернення АТ «Комінвестбанк» помилково та/або надмірно сплаченого ПДФО у розмірі 4528 грн, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до вимог пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України.

За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 (справа № 826/3490/18), від 13.06.2019 (справа № 812/1017/16), від 11.06.2019 (справа № 826/8802/16), від 05.03.2019 (справа № 814/3233/15), від 28.02.2019 (справа № 805/1218/16-а), від 05.02.2019 (справа №826/7672/17).

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.2024 та 11.11.2024 позивачем було сплачено суми податку на додану вартість у розмірі 2501 грн та 2027 грн до бюджету (а.с.а.с. 20, 23).

Відповідно до інтегрованої картки позивача, станом на 31.12.2024 податковий борг позивача з податку на додану вартість складав 6754194,06 грн та протягом січня 2025 – липня 2025 не був погашений,

Відтак, враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність правових підстав для здійснення повернення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4528 грн.

При цьому, наявність непогашеного податкового боргу не спростовано позивачем ані в суді першої інстанції, ані при зверненні з апеляційною скаргою.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на безумовну підставу повернення коштів та відсутності боргу, оскільки цим Законом не регламентовано порядок повернення податковим органом неплатоспроможному банку коштів в якості переплати за наявності у такого банку податкового боргу.

Ці правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України, які і були застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом в постанові від 12.03.2019 у справі № 826/12323/16, яка в силу положень частини п`ятої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню апеляційним судом.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на вимоги статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно якої під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналіз наведеного положення визначає, що банк у процесі його ліквідації може обтяжуватись зобов`язаннями зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), механізм задоволення яких визначається статтею 52 такого Закону. Таким чином, наведене положення виключно визначає механізм погашення податкового боргу банку, що, у контексті наведеного вище, не свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 43 Податкового кодексу України, як про це зазначає позивач.

Враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, який не спростований позивачем, відсутні підстави для здійснення повернення сум грошових зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу «Комерційний інвестиційний банк» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 260/7518/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 05 березня 2026 року