Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №140/8278/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8278/25 пров. № А/857/55689/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, головуючий суддя – Денисюк Р.С., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо зменшення при нарахуванні та виплаті основного розміру пенсії з 70% до 58% відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення виходячи з вислуги років 33 роки 08 місяців 11 днів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивачу на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №140/385/23 ГУ ПФУ у Волинській області з 01.07.2022 року призначено пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 58 % від грошового забезпечення. Позивач не погодився з нарахуванням йому пенсії у розмірі 58%, а не у розмірі 70% від грошового забезпечення, враховуючи його загальну вислугу років, яка складає 33 роки 08 місяців 11 днів та звернувся до відповідача із відповідною заявами. Проте, відповідач листом від 06.06.2025 відмовив йому у розрахунку його пенсії виходячи із 70% грошового забезпечення, обґрунтовуючи тим, що для врахування тривалості служби у пільговому обчисленні до календарної вислуги років чинним законодавством не передбачено та відповідно для перевизначення відсоткового відношення від грошового забезпечення немає правових підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 70 % до 58 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 року у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років 33 роки 08 місяців 11 днів, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відсотковий розмір пенсії до відповідних сум грошового забезпечення при її призначенні установлюється за нормами статті 13 Закону № 2262 з урахуванням статті 12 цього ж Закону, яка є визначальною умовою для права на пенсію та для обчислення її розміру, що передбачає наявність календарної вислуги років. Вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №140/385/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.09.2022 року №558 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з 01.07.2022 року. Дане рішення набрало законної сили 21.04.2023 року.

На виконання даного рішення суду, ГУ ПФУ у Волинській області призначено ОСОБА_1 з 01.07.2022 року пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 58% від грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою № 0310010595 (Держприкордонслужби України).

06.05.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою в якій просив провести з 01.07.2022 року нарахування та виплату пенсії у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років 33 роки 08 місяців 11 днів.

Листом від 06.06.2025 року за №7433-6441/Д-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області повідомлено про те, що розмір пенсії обчислено з розрахунку 58 % грошового забезпечення відповідно до норм пункту «б» статті 13 Закону № 2262.

Зазначив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.07.2020 року №459-ос вислуга років станом на 01.08.2020 року становить: календарна – 22 років 04 місяців 08 дні, пільгова – 11 років 04 місяці 03 дні.

Для врахування тривалості служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги чинним законодавством не передбачено та, відповідно для перевизначення відсоткового відношення від грошового забезпечення немає правових підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при її призначенні, тому зменшуючи розмір пенсії позивачу з 70% до 58% відповідних сум грошового забезпечення відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 43 Закону №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до пункту «а» частини першої, частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугою строків служби призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням суду від 21.03.2023 року у справі № 140/385/23 було встановлено, що позивача, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.07.2020 року №459-ос звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з зазначенням вислуги років станом на 01.08.2020: в календарному обчисленні – 22 роки 04 місяці 08 днів, в пільговому обчисленні – 11 років 04 місяці 03 дні.

Водночас, право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №140/385/23.

При цьому, з аналізу п. «а» ст. 13 Закону № 2262 вбачається, що пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію згідно з пункт «а» статті 12 Закону № 2262 у відставку за віком призначаються у розмірі 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Однак, нарахування та виплата позивачу пенсії у розмірі 58 % грошового забезпечення здійснюється відповідачем відповідно до норм пункту «б» статті 13 Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів зазначає, що відповідач при призначенні пенсії за вислугу років мав виходити з 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тобто за вислугу 33 роки 08 місяців 11 днів пенсія позивача повинна бути визначена у максимальному розмірі 70 відсотків грошового забезпечення (50% (20 років) + 20 % (13 років *3% але не більше 70%)).

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №140/8278/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич