Суд: Карлівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 26 лютого 2026 р.
Справа: №531/3016/25
Суддя: Попов М. С.
єдиний унікальний номер справи 531/3016/25
номер провадження 2/531/307/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Попова М.С.,
за участю секретаря – Клименко Т.М.,
відповідача – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою у якій просить зняти арешт з її майна, що накладений на підставі постанови ВДВС Карлівського РУЮ від 30.09.2010 року, серії АЕ №515605, яку зареєстровано 05.01.2012 реєстратором Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерсива юстиції України, реєстраційний номер 12041131.
У позовній заяві зазначається, що звернувшись до нотаріуса з метою вирішення особистих нотаріальних питань, ОСОБА_2 було повідомлено, що постановою ВДВС Карлівського РУЮ від 30.09.2010 року серії АЕ №515605, яку зареєстровано 05.01.2012 реєстратором Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерсива юстиції України, реєстраційний номер 12041131, накладено арешт на все її нерухоме майно. Як зазначає позивачка, у ті роки вона мала заборгованість перед ОСОБА_1 . Позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321610100:50:001:0733 площею 0,1 га на території Полтавського (Карлівського) району. З питанням зняття арешту з майна, ОСОБА_2 звернулася до третьої особи по справі та отримала відповідь, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на все майно та внесено обтяження за реєстраційним номером 12041131 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не вдалося. Зазначено про доцільність звернення до суду з відповідним позовом для вирішення питання. Перевіряючи у Єдиному реєстрі боржників, то по ПІБ, даті народження, РНОКПП позивача записів не знайдено. Тож, наразі позивачка не має заборгованостей. Накладення арешту обмежує законні права позивача як власника, щодо вільного розпорядження належним їй майном.
Позивачка до суду не з`явилася. Раніше нею надавалися письмові пояснення, у яких мається клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що апеляційний суд присудив і позивачка повинна сплатити йому борг.
Представник третьої особи до суду не з`явився, надано письмову заяву про розгляд справи без участі уповноваженого ними представника.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, обєктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що Постановою ВДВС Карлівського РУЮ від 30.09.2010 року серії АЕ №515605, яку зареєстровано 05.01.2012 реєстратором Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерсива юстиції України, реєстраційний номер 12041131, накладено арешт на все нерухоме майно позивачки.
Про накладення арешту на належне їй майно ОСОБА_2 дізналася після звернення до нотаріуса з метою вирішення особистих нотаріальних питань.
Як зазначає позивачка і дана обставина не заперечується відповідачем, у ті роки вона мала заборгованість перед ОСОБА_1 .
У відповідь на звернення ОСОБА_2 , листом Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області від 13.11.2025 позивачку повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на все майно та внесено обтяження за реєстраційним номером 12041131 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не вдалося. Зазначено про доцільність звернення до суду з відповідним позовом для вирішення питання.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України визначено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Як зазначено в ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частинами першою та сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем було подано відзив на позов з порушенням процесуальних строків. Пізніше ОСОБА_1 було подано клопотання, у якому зазначив про те, що він перебував на роботі в іншому місті та не мав можливість вчасно надати відзив на позовну заяву, а оскільки працює неофіційно, то надати докази на підтвердження поважності причин невчасного подання відзиву не може. Ухвалою суду від 05.02.2026 відзив було залишено без розгляду.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови ВДВС Карлівського РУЮ від 30.09.2010 року.
Відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності на даний час заборгованості позивачки перед ним за вказаним ним у судовому засіданні рішенням апеляційного суду та про наявність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу.
Арешт майна не може бути безстроковим, оскільки це порушує право власності (ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Тривале незняття арешту з майна в цивільному процесі після припинення виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном.
Таким чином, суд приходить до висновку, що тривале накладення арешту на майно позивачки, за відсутності підтвердження наявності невиконаних зобов`язань та відкритих виконавчих проваджень, порушує її право на вільне користування та розпорядження своїм майном та є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном, що належить ОСОБА_2 .
Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити та зняти арешт з майна, що накладений на підставі постанови ВДВС Карлівського РУЮ від 30 вересня 2010 року серії АЕ №515605, яку зареєстровано 05 січня 2012 року реєстратором Полтавської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер 12041131.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст. ст.16, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 81, 265, 268, 273 ЦПК України,суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту задовольнити.
Зняти арешт з майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що накладений на підставі постанови ВДВС Карлівського РУЮ від 30 вересня 2010 року серії АЕ №515605, яку зареєстровано 05 січня 2012 року реєстратором Полтавської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер 12041131.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 02.03.2026.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua