Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №359/14984/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2474/2026

Справа № 359/14984/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в :

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, згідно якого просила : розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 438; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15 серпня 2015 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, відсутністю між ними взаєморозуміння, втратою любові та поваги один до одного. Спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини припинені. Наміру зберегти сім`ю у них немає. Тому позивач переконана, що збереження шлюбу не можливе.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість позивач направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити. Відповідач подав до суду заяву, якою просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги визнав та просив задовольнити.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши заяви позивача та відповідача, а також докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав люди-ни» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховую-ться висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №438. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 15 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

Відповідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. При розгляді справ про розірвання шлюбу суд має встановлювати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, можливість збереження шлюбу в подальшому.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що спільне життя у сторін не склалося, подружніх та сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Майновий спір між сторонами відсутній. З цих підстав подальше існування сім`ї неможливе.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, у зв`язку з чим укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати на підставі ст.112 Сімейного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 2.432132749.1 від 04 грудня 2025 року.

В поданій заяві від 26 лютого 2026 року позивач ОСОБА_2 вказав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Дослідивши матеріали справи разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд звертає увагу, що п.13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими заявник звернувся у цій справі.

Тому, оскільки заявлені вимоги не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір у цій справі підлягає сплаті.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п. 13 ч.1 ст.5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року (справа №9901/311/19) та в ухвалі від 06 травня 2020 року (справа №9901/70/20).

Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, крім того відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги.

У частині 1 ст. 142 ЦПК України зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (605 грн. 60 коп.), сплаченого при поданні позову, а іншу частину судового збору (605 грн. 60 коп.) стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 15 серпня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 438.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, як частину від сплаченого судового збору на підставі квитанції №2.432132749.1 від 04 грудня 2025 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області, фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , код платника податків - НОМЕР_4 .

Інформація про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Бориспільським РВ Управлінням ДМС України в Київській області 24 липня 2014 року, код платника податків - НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 березня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва