Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №560/21856/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21856/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

05 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 92806 (дев`яносто дві тисячі вісімсот шість) грн. 25 коп.

Хмельницький окружний адміністративний суд 04.04.2024 видав виконавчий лист у справі № 560/21856/23.

Державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.05.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74978479.

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, що виданий 04.04.2024 у справі №560/21856/23 Хмельницьким окружним адміністративним судом. Стягнути на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані кошти у розмірі 4740,00 грн. за виконавчим листом, виданим 04.04.2024 у справі №560/21856/23.

В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.09.2025, яке набрало законної сили, припинено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 684,9 кв.м, житловою площею 249,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, на переконання заявника, обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно відсутній. При цьому в межах виконавчого провадження вже безпідставно стягнуто частину коштів.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на підставі виконавчого листа в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №560/21856/23 не оскаржувалося та набрало законної сили. Заявником не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено відповідне податкове зобов`язання, ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Як станом на момент ухвалення рішення від 12.02.2024 у справі №560/21856/23, так і станом на момент видачі виконавчого листа 04.04.2024, ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що нею сплачено податковий борг у сумі 92806,25 грн. Отже, у даному випадку відсутні, як матеріально-правові так і процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа від 04.04.2024 №560/21856/23 таким, що не підлягає виконанню.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, зявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначила про відсутність у неї обов`язку зі сплати заборгованості на користь стягувача, який був відсутній на момент видання 04.04.2024 виконавчого листа в адміністративній справі, що встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду, за висновками якого 24.12.2012 року ОСОБА_1 на підставі недостовірних відомостей зареєструвала право власності на самочинне незавершене будівництво житлового будинку, яке в розумінні положень Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, з урахуванням встановлених Хмельницьким міськрайонним судом обставин, обов`язок сплачувати вказаний податок був відсутній у ОСОБА_1 як станом на час прийняття податкових повідомлень-рішень, так і станом на момент видачі судом виконавчого листа в означеній справі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу заявника не подавав.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційним Судом України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Абзацом першим частини 1 статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно частин 1, 2 статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З аналізу вищенаведеного слідує, що причинами визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можуть бути: (1) якщо виконавчий лист було видано помилково; (2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; (3) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закону №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на підставі виконавчого листа в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №560/21856/23 у встановленому законом порядку не оскаржувалося та набрало законної сили, а відтак є обов`язковим до виконання.

Доводи апелянта щодо застосування рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.09.2025 у справі №686/27857/23, яким припинено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення заявлених вимог.

Як убачається з матеріалів справи, зазначене судове рішення ухвалене після виникнення спірного податкового боргу, а також після ухвалення Хмельницьким окружним адміністративним судом рішення від 12.02.2024 у справі №560/21856/23, на підставі якого видано відповідний виконавчий лист.

За таких обставин наведене рішення суду загальної юрисдикції не впливає на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 374 КАС України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, наведені апелянтом обставини не можуть бути підставою для висновку про відсутність обов`язку боржника у межах правовідносин, які стали предметом розгляду у справі №560/21856/23.

Колегія суддів також звертає увагу, що у межах розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд перевіряє виключно наявність підстав, визначених статтею 374 КАС України, а саме: помилковість видачі виконавчого документа або відсутність обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням чи виконанням.

Між тим доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення правомірності нарахування податкового зобов`язання контролюючим органом, що, по суті, стосується оцінки законності податкових повідомлень-рішень.

Однак питання правомірності їх прийняття не входить до предмета розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та не може бути предметом перевірки суду у межах цього провадження.

При цьому колегією суддів установлено, що як на момент ухвалення рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №560/21856/23, так і на момент видачі виконавчого листа 04.04.2024 ОСОБА_1 не надано доказів погашення податкового боргу у сумі 92 806,25 грн.

Отже, обставини, на які посилається апелянт, не свідчать ні про припинення відповідного обов`язку, ні про добровільне виконання зобов`язання, а також не підтверджують помилковості видачі виконавчого листа.

Відтак відсутні як матеріально-правові, так і процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа від 04.04.2024 у справі №560/21856/23 таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у її задоволенні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.