Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №560/4364/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4364/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

04 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2025 позов задоволено.

Визнано протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 178220,84 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2020 №159 позивача з 06.08.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.

Рішенням від 17.11.2023 у справі 560/14723/23 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 06.08.2020 ( у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні основних та додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Відповідач 11.03.2025 виплатив позивачу на виконання цього рішення суду 79209,31 грн., що вбачається з наданої суду банківської виписки.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього.

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.08.2020, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 07.08.2020 є днем початку періоду невиплати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 07.08.2020 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) по 11.03.2025 (день фактичного остаточного розрахунку).

Водночас, період з 07.08.2020 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) до 18.07.2022 ( набрання чинності Законом №2352-ІХ) підпадає під редакцію статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір виплати.

Період з 19.07.2022 до 11.03.2025 (дата проведення остаточного розрахунку) регулюється нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівникові шістьма місяцями. Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 щодо аналогічних правовідносин.

У той же час, що стосується чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, для цього періоду принцип співмірності сум виплат не застосовується. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22.

Судом встановлено, що згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця (довідка - розрахунок від 26.03.2025 № 632/20/756) середньоденне грошове забезпечення позивача складає 786,05 грн. (червень 2020 - 23974,52 грн. + липень 2020 - 23974,52 грн. /61).

Період затримки остаточного розрахунку з 07.08.2020 по 10.03.2025 ( 11 березня як день виплати не враховується) становить 1677 днів, тому розрахункова величина середнього заробітку складає 1318205,85 грн. (786,05 грн. х 1677 днів).

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16 вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які враховуються щодо спірних правовідносин.

У постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Судом встановлено, що коефіцієнт істотності частки несвоєчасно виплачених коштів (виплата за рішенням суду 79209,31 грн.) у порівнянні із розрахунковою величиною середнього заробітку становить 6,01 % (79209,31 / 1318205,85 грн. х 100).

Отже, сума коштів, що підлягає відшкодуванню за період з 07.08.2020 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 6,01% розраховується наступним чином: 786,05 (середньоденний заробіток позивача) х 6,01 % = 47,24 грн. середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 47,24 грн. х 711 (дні затримки розрахунку у період з 07.08.2020 по 18.07.2022) = 33587,64 грн. З урахуванням принципу істотності частки середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку з позивачем з 07.08.2020 по 18.07.2022 становить 33587,64 грн.

За період з 19.07.2022 по 23.10.2024 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні.

Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 144633,20 грн. (786,05 грн. середньоденна заробітна плата позивача * 184 дні).

З огляду на це, зважаючи на висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/31/23 щодо аналогічних правовідносин, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 178220,84 грн. (33587,64 грн. + 144633,20 грн).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано зменшення розміру відшкодування. Проте, судом першої інстанції правильно вказано про те, що у період з 19 липня 2022 року підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, однак без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно виплатив.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 30 листопада 2023 у справі №380/19103/22, від 28 червня 2023 у справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 у справі № 560/831/23.

Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 також зазначила, що належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо виплат за період з 19.07.2022, позаяк законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте не обмежив розміри виплати ( принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, для періоду після 19.07.2022 не застосовується).

Аналогічні висновки уже були застосовані Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 16.02.2026 у справі № 560/14963/25.

При цьому відповідач не спростував право позивача на отримання коштів за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.