Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №727/13892/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/13892/25

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко М.Є.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

04 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1449 у справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2025 року за ч.3 ст. 210 -1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до суду адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1449 від 18.03.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. та закриття провадження у справі. Також, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 286 КАС України визначено, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Так, ст. 289 КАС України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Як вже зазначено вище, строк звернення до суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути:

-день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи;

- день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує;

- день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії;

- день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

При цьому, застосоване у ч.2 ст.122 КАС України словосполучення «повинна була дізнатися» не є тотожнім за змістом словосполученню «мала можливість дізнатися».

Так, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду, зазначивши про те, що він не був присутній під час розгляду адміністративної справи, відповідачем взагалі не направлялась засобами поштового зв`язку копія оскаржуваної постанови. При цьому, оскаржувану постанову він отримав лише 20.10.2025з відповідді Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №296-22/15380 на адвокатський запит №16 від 08.08.2025, а тому через відсутність самого тексту постанови він був позбавлений можливості підготувати позовну заяву до суду для захисту порушених прав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, 01.03.2025 відносно позивача складено протокол №651 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. У протоколі також повідомлено про час та місце розгляду даної справи о 13:15 год. 18.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , пл. Театральна, 6, кабінет №24.

18.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №1449 про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №651 від 01.03.2025, відносно ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, і згідно цієї постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. При цьому, у вказаній постанові є відмітка про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності на розгляд справи не з`явився.

Відтак, позивач про винесення оскаржуваної постанови повинен був дізнатися 18.03.2025 - у день розгляду справи про адміністративне правопорушення, про день, час та місце розгляду якої він був належним чином повідомлений.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 20.10.2025 року, і тому пропустив строк її оскарження з поважних причин, спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, шо оскільки оскаржувана постанова була винесена без присутності позивача, то відповідач в силу приписів ст.285 КУпАП повинен був направити цю постанову на адресу позивача поштою, чого відповідачем зроблено не було.

Той факт, що у складеному відносно позивача протоколі про адміністративне правопорушення №651 від 01.03.2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП України вказана дата розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - 18.03.2025 року 13:15 год., не свідчить про те, що саме 18.03.2025 року може вважатися датою, в яку позивач дізнався або повинен був дізнатися про винесення спірної постанови, оскільки ст.285 КУпАП зобов`язує відповідача довести до відома позивача суть та зміст спірної постанови, яка винесена без присутності позивача, шляхом направлення її позивачу поштою.

Колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувана постанова була винесена без присутності позивача, докази її вручення та/або направлення позивачу поштою відсутні, а єдиною датою, з якою пов`язується можливість позивача дізнатися про зміст оскаржуваної постанови, є 20.10.2025 року, а тому 10 денний строк звернення до суду з позовом про оскарження такої постанови має обчислюватися саме з 20.10.2025 року.

Враховуючи, що позивач отримав можливість дізнатися про зміст оскаржуваної постанови лише 20.10.2025 року, а з даним позовом звернувся до суду 28.10.2025, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч. ч. 3-4 ст. 123 КАС України).

Таким чином суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

Однак, із змісту оскаржуваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

З огляду на наведене, залишення даного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування ч. 3 ст. 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами ч. 1 цієї ж статті.

Проте, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року 380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі № 420/6134/21.

Також, апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи викладеневище, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2025 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.