Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №826/18090/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/18090/16 Суддя (судді) першої інстанції: Михайлик А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Пак" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПАК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2016 року №0002661201 (форма «Ш»).

За змістом позову оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на прибуток. Позивач зауважив на протиправності застосування до нього штрафних санкцій та зазначив, що платіжними дорученнями від 20.05.2014 № 9226, від 28.11.2014 № 10336 та від 16.12.2014 № 10470 (тобто, термін визначений нормами пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України) сплатив податок на прибуток за звітний податковий період 2014 рік в сумі 36000,00 грн, 18000,00 грн та 10800,00 грн, втім у зазначених платіжних дорученнях замість коду платежу 11024000, встановленого для податку на прибуток зазначив код 11021000, що призначений для зарахування авансових внесків з податку на прибуток з дивідендів. Посилаючись на фактичне зарахування коштів до бюджету (на бюджетний рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток) позивач зауважував на відсутності підстав для застосування штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 №0002661201 (форма «Ш»), яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» штрафні санкції у загальному розмірі 12 602,00 грн.

Суд вказав, що враховуючи чинність на час виникнення спірних правовідносин положень ПК України, що встановлювали врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток поточного періоду та висновки суду про неможливість визначення як податкового порушення сплату позивачем коштів на погашення податкових зобов`язань за умови зарахування цих коштів на єдиний казначейський рахунок, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0002661201 форми «Ш».

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та від 11 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПАК» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом 31867211. Згідно з відомостями реєстру адресою позивача є: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 61.

09.06.2016 Головним державним інспектором відділу адміністрування ДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну невиїзну перевірку з питання несвоєчасності сплати податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПАК», про що складено акт №203/26-55-12-01.

Відповідно до висновків акту від 09.06.2016 №204/26-55-12-01 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету під час перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1статті 57 Податкового кодексу України.

Згідно з актом, податкові зобов`язання з податку на прибуток за декларацією від 10.02.2015 № 9080589711 кінцевим строком сплати 12.03.2015 в сумі 36 000,00 грн та 27010,0 грн сплачено 02.06.2015 із затримкою на 83 дні.

09.06.2016 на підставі акту №204/26-55-12-01 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002661201 форми «Ш», яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 12 602,00 грн (63 010,00 грн (83 календарних дні затримки) х 20%).

Позивач вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3 статті 38 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виключенням із загального порядку сплати самостійної задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання є випадок наявності у платника надміру сплаченої суми відповідного податку.

Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім:

Підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України (статтю 57 доповнено пунктом 57.1-1 згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014) встановлювалося, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

До внесення зазначених змін до ст. 57 ПК України тотожні вказівки щодо зменшення суми нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв`язку з нарахуванням дивідендів визначалися пунктом 153.3.3 пункту 153.3 ст. 153 ПК України.

За правилами п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У абзаці 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України встановлено, що сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з положеннями статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у визначені строки нормами ПК України встановлено настання негативних наслідки для такого платника у вигляді штрафних санкцій.

Згідно з актом спірної перевірки, самостійно визначені позивачем податкові зобов`язання в декларації з податку на прибуток за 2014 рік за декларацією 10.02.2015 № 9080589711 сплачені 02.06.2015 в сумі 36 000,0,00 грн та 27 010,00 грн.

Згідно з обліковою карткою платника податків зазначені зобов`язання сплачені шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший за платіжними дорученнями від 02.06.2015 № 6672-20 та № 6667-20.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення №9226 від 20.05.2014, №10336 від 28.11.2014, №10470 від 16.12.2014, відповідно до яких позивачем сплачено через банківську установу грошові кошти у розмірах 36 000,00 грн, 18 000,00 грн, 10800,00 грн, відповідно, із зазначенням призначення платежу: код 11024000 «Авансовий внесок податку на прибуток з дивідендів», замість правильного: код 11026000 «Податок на прибуток підприємства»; на р/р отримувача 31117165700007, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві (УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві) та заяви позивача від 24.04.2015 № 163, 164 (вхідний штамп від 27.06.2015) про перерахування 36 000,00 та 28 800,00 грн з рахунку для зарахування авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств код 11024000 на рахунок з податку на прибуток приватних підприємств код 11021000.

Станом на 31.12.2014 та на час настання строку сплати самостійно задекларованих позивачем зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік на бюджетному рахунку, призначеному для обліку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів (незважаючи на помилковість їх сплати позивачем) обліковувалися сплачені позивачем кошти, які за вказівкою пп. 57.1-1.2 пункту 57.1 ст. 57 ПК України підлягали зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Крім цього, згідно з п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу. Статтею 9 ПКУ визначено загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належить податок на прибуток .

Абзац 1 частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктами 4 та 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий в Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

У Положенні №122 вказується, що єдиний казначейський рахунок є основним рахунком для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти Державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, кошти інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регулюється законодавством (п. 2.1. Розділу 2 Положення №122).

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (абзац третій пункту 2.2 Розділу 2 Положення №122).

На субрахунках єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.3 Розділу 2 Положення №122).

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує, серед іншого, зарахування податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів (Розділу 3 Положення №122).

Відтак, незважаючи на те, що різні доходи бюджету, в тому числі різні податки надходять на різні рахунки Держказначейства, всі ці рахунки складають структуру єдиного казначейського рахунку.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1. статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено як авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів кошти в сумі 36 000,00 грн, 18 000,00 грн та 10 800,00 грн на рахунки ГУ ДКСУ у м. Києві.

Платником податку помилково, проте вчасно та в повному обсязі було перераховано податок до бюджету, кошти до платника не повернулись.

Відтак, такі дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання.

Сплата коштів до відповідного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов`язаннями була здійснена позивачем своєчасно, хоча й кошти щодо сплати податку на прибуток підприємства не були перераховані на відповідний рахунок в органі казначейства, проте, помилкове зазначення коду призначення платежу не призвело до ненадходження таких коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного бюджету.

Зарахування сплачених позивачем коштів на єдиний казначейський рахунок, не зважаючи на помилкове зазначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не спричинила настання негативних наслідків або збитків відповідного бюджету, а тому не є достатньою підставою для висновку про несплату товариством необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2016 року №0002661201 форми «Ш».

В частині доводів апелянта про відхилення судом першої інстанції клопотань про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Пунктом 4 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.5 статті 205, п.4 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, можливість розгляду справи за відсутності позивача покладається на розсуд суду, відповідно доводи апелянта в цій частині судова колегія відхиляє за безпідставністю.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина