Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №354/359/22 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/359/22

Провадження по справі № 2/354/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання Крицкалюк Я.М.

за участю:

представника відповідача: адвоката Гайтанюк М.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Ворохтянська об`єднана територіальна громада, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 , Ворохтянської об`єднаної територіальної громади про встановлення земельного сервітуту. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником земельної ділянки площею 0,248 га з кадастровим номером 2611040300:19:004:0132, призначеної для житлово-громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_1 , біля землеволодінь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Однак, до земельної ділянки відсутній заїзд. Як вбачається з витягів із землекористування, заїзд до його ділянки можливий тільки по наданій суду схемі, так як його земельна ділянка на 100% по периметру закрита земельними ділянками сусідів та природними перешкодами, і площа всіх цих земельних ділянок становить від 0,5 до 1,0 га. Кількість власників земельних ділянок по периметру його земельної ділянки становить 5 осіб, а саме: АГ - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Позивач має намір збудувати на своїй земельній ділянці будинок для активного відпочинку і вже неодноразово звертався і до селищної ради, і до сусіднього землеволодільця ОСОБА_3 , з пропозицією облаштувати заїзд до їхніх володінь по лівій крайній частині її земельної ділянки шириною до 3 м. Заїзд позивач пропонував облаштувати виключно за свій рахунок, а в порядку компенсації землі під огорожею, віддати ОСОБА_3 кращу частину від своєї земельної ділянки розміром 50м х 6м в тій частині, де їхні земельні ділянки межують. Однак, донька ОСОБА_3 не погоджується. 03.12.2021 року він повторно звертався листом до відповідачки ОСОБА_3 з даною пропозицією, але вона йому не відповіла. В подальшому Позивач звернувся з даним питанням до селищної ради і отримав акт земельної комісії, в якому остання рекомендувала звернутися до суду. Зазначає, що власник землеволодіння по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_9 самі запропонували йому облаштувати заїзд через їхнє подвір`я по лівій крайній смузі (біля огорожі) шириною 3 м. З урахуванням місця розташування обидвох земельних ділянок, доступ до його земельної ділянки з дороги загального користування можливий виключно по лівому краю земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 . І в такому випадку ОСОБА_3 буде мати і безоплатну дорогу і ще збільшить свою земельну ділянку до 300 м2. Ним пропонується, щоб довжина дороги для заїзду автомобілем від домоволодіння ОСОБА_5 до його садового будиночка через лівий край ділянки ОСОБА_3 становила 110,18 м. п., а ширина заїзду - 3,0 м. п., що складає 330 м. Площа його земельної ділянки для компенсації ОСОБА_3 буде становити 350м (50x7 = 350м). Однак відповідач ОСОБА_3 перекрила польовий заїзд взагалі. Зазначає, що земельний сервітут, який полягає у наданні йому права проїзду по краю земельної ділянки відповідачки шириною до 3 м є найменш обтяжливим для Відповідачки, оскільки земля під огорожею майже не використовується, а він віддає найкращу частину своєї ділянки площею 50мх6м. Просить встановити безстроковий земельний сервітут, оскільки Відповідачка також буде користуватися облаштованим заїздом до їхніх земельних ділянок. Земельний сервітут не нанесе збитків Відповідачці і не буде обтяжливим для неї, а навпаки Відповідачка ОСОБА_3 отримає найкращу частину із його земельної ділянки та безоплатно дорогу (заїзд) до свого землеволодіння. Тому просив встановити на його користь безоплатний земельний сервітут, який полягає в праві проходу та проїзду автомобільним транспортом, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:19:004:0169, яка є у володінні ОСОБА_3 згідно схеми заїзду.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2022 року відкрито провадження у справі і призначено її до підготовчого судового розгляду (т. 1 а.с.23).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (т. 1 а.с.101).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2022 року задоволено клопотання представника відповідача про огляд речових доказів: земельної ділянки з кадастровим номером: 2611040300:19:004:0132, власником якої є ОСОБА_1 ; земельної ділянки площею 0,4424 га, користувачем якої є ОСОБА_3 ; земельної ділянки площею 0, 15 га, користувачем якої є ОСОБА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером: 2611040300:19:004:0017, власником якої є ОСОБА_5 (т. 1 а.с.103).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2022 року витребувано документи від Приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Фріса Павла Львовича (т.1 а.с.152).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.10.2022 року витребувано з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області: витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:19:004:0132, власником якої з 25.09.2013 року є ОСОБА_1 та копію Поземельної книги про цю земельну ділянку (т.2 а.с.1).

06.02.2023 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду ( т.2 а. с.39).

Ухвалою Суду від 31.05.2023 зупинено провадження по цивільній справі у зв`язку із смертю Позивача до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини спадкоємцями (т.2 а. с. 67).

Ухвалою Суду від 12.04.2024 року відновлено провадження у справі (т.2 а. с. 70).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.02.2025 року залучено у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 (т.2 а. с. 132).

03.02.2025 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (т.2 а. с.133).

17.02.2026 відбувся розгляд по суті.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 27.02.2026 року.

Правонаступник позивача ОСОБА_2 у судове засіданні не з`явився, однак подав заяву про підтримання позовних вимог та задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Гайтанюк М.М. пояснила, що земельна ділянка, на яку позивач хоче накласти земельний сервітут, вже понад 20 років перебуває в її користуванні, а до того – перебувала в користуванні її батьків. На даний час загальна площа земельної ділянки становить 0,5924 га, з яких земельна ділянка площею 0,15 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а площа земельної ділянки 0,4424 га - для ведення селянського господарства. В 2002 році відповідачка вже розпочинала приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,7537 га, але захворіла і не закінчила її. Сусіднім землевласником земельної ділянки площею 0,6037 га по АДРЕСА_1 по межі А-Б був ОСОБА_10 . Саме йому належала земельна ділянка по межі А-Б, власником якої згодом став позивач. ОСОБА_10 підписав відповідачці в 2004 році і план встановлення меж, і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж її землекористування, тим самим підтвердивши відсутність дороги по лівому краю земельної ділянки, що перебуває в її користуванні до земельної ділянки, що перебувала в його користуванні чи у власності на той час. Разом з тим, на прохання ОСОБА_11 , який доводився відповідачці родичем, вона відступила йому по межі А-Б частину земельної ділянки площею 0,1613 га із земельної ділянки площею 0,6037 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства і перебувала в її користуванні. Тому із земельної ділянки площею 0,6037 га для ведення особистого селянського господарства в неї в користуванні залишилася земельна ділянка площею 0,4424 га, загальною площею (включаючи 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) - 0,5924 га. В 2020 році вона зверталася до Ворохтянської селищної ради із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою на земельну ділянку площею 0,4424 га – для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0, 15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору. Проте, в зв`язку з виявленням накладок між земельними ділянками сусідніх землекористувачів приватизацію своїх земельних ділянок завершити не змогла. Представник відповідача звернула увагу, що жодної дороги по лівому краю земельної ділянки відповідачки немає і ніколи не було, і вона там ніколи не планувалася. Згідно Генерального плану смт. Ворохта, до земельної ділянки позивача через земельну ділянку відповідачки не проходить жодна дорога, в тому числі і, польова. Ніхто ніколи не користувався земельною ділянкою, що перебуває в користуванні відповідачки для проходу чи проїзду до своєї земельної ділянки. Крім того, пояснила суду, що позивач не враховує рельєф місцевості і кут нахилу земельних ділянок відповідачки. Якщо по земельній ділянці площею 0,15 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ще можливий проїзд, хоча й складний, то по земельній ділянці площею 0,4424 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, такий під`їзд взагалі не можливий, так як ця земельна ділянка має високий кут нахилу, що становить місцями понад 20 градусів. Навіть влітку там не зможе проїхати жоден автомобіль, всі автомобілі буде зносити на початок такого проїзду, що призведе до пошкодження її земельної ділянки, постійного розширення дороги і, як наслідок – самовільного захоплення її земельної ділянки під дорогу.Встановлення сервітуту через земельні ділянки, які перебувають в користуванні відповідачки є неможливим, суперечитиме її правам та інтересам, призведе фактично до вилучення в неї земельної ділянки площею 667, 32 кв. м. Відтак, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ворохтянської об`єднаної територіальної громади у судове засідання не з`явився. 18.08.2022 на адресу суду селищним головою подано заяву про не підтримання Ворохтянською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області позовних вимог ОСОБА_1 .

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 не з`явився, повідомлявся належним чином, пояснень не надавав. Однак, був присутній на виїзному судовому засіданні, вважає встановлення земельного сервітуту в цій місцевості неможливе.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 пояснили, що земельні ділянки, на яких просить встановити сервітут позивач належать відповідачу ОСОБА_15 . Проїзд через ті ділянки неможливий через рельєф поверхні. Крім того, там ніколи не було проїзду.

Заслухавши пояснення учасників, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:19:004:0132, площею 0, 2480 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.04.2024 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстрованого за № 3-713 (а. с. 74).

Вказану ділянку він отримав в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_1 , який звернувся у 2022 році з цим позовом до суду.

Земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Позивач просить встановлення земельний сервітут, який полягає в праві проходу та проїзду по двох земельних ділянках, що розташовані перед його земельною ділянкою, оскільки до його земельної ділянки не має проїзду.

Приписами статті 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, якими є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (частина друга статті 401 ЦК України).

Відповідно до статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За приписами ч. 1 – 3 статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина п`ята статті 403 ЦК України).

Частиною першою статті 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина друга статті 404 ЦК України).

Спосіб використання земельної ділянки повинен відповідати виду сервітуту, що визначається та здійснюється у відповідності до затверджених порядків і правил, а тому повинен вважатися таким, що є найменш обтяжливим для відповідача, як постійного землекористувача.

Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

При цьому, спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в такому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду (наведене підтверджується практикою Верховного Суду, відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 915/483/17, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17).

Обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 05.11.2024 № 923/898/21).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без визначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою встановлення земельного сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном сервітуту (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 917/267/24).

Як зазначає позивач, він є власником земельної ділянки, проїзд до якої можливий тільки через дві земельні ділянки, що розташовані перед його земельною ділянкою.

Позивач подав позов до ОСОБА_3 , оскільки вона користується цими земельними ділянками.

При огляді земельних ділянок позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 за місцем їх знаходження, Судом встановлено, що до земельної ділянки позивача відсутня під`їздна дорога. (Протокол окремої процесуальної дії з огляду доказів за їх місцезнаходженням у порядку статті 85 ЦПК України, т.2, а. с. 157).

Оглядом також встановлено, що перед земельною ділянкою Позивача, розташовані ще дві земельні ділянки, на які останній просить встановити сервітут: земельна ділянка з кадастровим номером 2611040300:19:004:0169 та земельна ділянка, якій кадастровий номер не присвоєно та яка юридично не сформована. Для з`ясування чи можливо встановити проїзд через ці земельні ділянки, необхідні спеціальні знання експерта.

З пояснень представника відповідачки та показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , допитаних в судовому засіданні та під час огляду місця події, з`ясовано, що двома земельними ділянками користується ОСОБА_3 , однак право власності на них ще не оформила.

За результатами аналізу відомостей про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:19:004:0169, інформація про власника цієї земельної ділянки у Єдиному державному реєстрі речових прав відсутня.

Отже, відповідач ОСОБА_3 не є власником земельних ділянок, через які просить встановити сервітут Позивач, оскільки такі права юридично не оформила.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зазначається, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом (стаття 51 ЦПК України)

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки право власності не оформлено відповідачкою на вказані земельні ділянки, то земельні ділянки на даний час перебуваються у комунальній власності.

Відтак, належним відповідачем у цій справі є Об`єднана територіальна громада селища Ворохта в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

В рамках цієї справи жодних клопотань про залучення Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в якості співвідповідача позивачем не заявлялись, хоча на час подання позову та в ході розгляду справи було з`ясовано, що відповідачка ОСОБА_3 не оформила право власності на земельні ділянки, на які просить Позивач встановити сервітут проїзду та проходу до його земельної ділянки.

Диспозитивність – один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти та кого визначати відповідачами. Суд позбавлений права самостійно формулювати позовні вимоги замість позивача та самостійно залучати з власної ініціативи належних відповідачів.

Відтак, задоволення судом позовних вимог про встановлення земельного сервітуту не призведе до поновлення права чи законного інтересу позивача ОСОБА_2 -, так як не визначено належного відповідача.

Об`єднана територіальна громада селища Ворохта у цій справі залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача саме за ініціативою первісного позивача ОСОБА_1 при поданні позову до суду (т.5, а. с. 18).

Процесуальне становище третьої особи без самостійних вимог не є тотожним статусу відповідача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не відповідають за позовними вимогами.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ворохтянської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Правонаступник позивача: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Ворохтянська об`єднана територіальна громада, зареєстроване місцезнаходження: 78595, вул. Д.Галицького, 41, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП суду не надано;

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК