Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №344/10860/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10860/25

Провадження № 1-кп/344/543/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коршів, Коломийського району, Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, на утриманні нікого не має, депутатом та адвокатом, особою з інвалідністю не є, РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 18.10.2024 року близько 07 год. 00 хв. водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Галицькій зі сторони вул. Целевича у напрямку вул. Довга в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області. Дана ділянка дороги призначена для двох напрямків руху, має по дві смуги для руху в кожному напрямку, які розділені горизонтальною дорожньою розміткою 1.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР).

У той час нерегульованим пішохідним переходом, який знаходиться біля будинку № 93 та позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», проїзну частину дороги вул. Галицька у м. Івано-Франківську зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переходив пішохід ОСОБА_10 , який у відповідності до вимог п. 4.16 ПДР України мав перевагу в русі під час переходу проїзної частини позначеної пішохідним переходом.

Водій ОСОБА_8 проявив неуважність під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав переваги у русі пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд автомобілем «Volkswagen Transporter» на пішохода ОСОБА_10 , який переходив проїзну частину дороги вул. Галицька у м. Івано-Франківську.

При цьому ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3 б, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 4.16 а, у відповідності до вимог якого пішохід має право на перевагу у русі під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 12.3, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.4, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;

п. 18.1, який вказує, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 18.4, відповідно якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок порушення ОСОБА_8 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми із забоєм головного мозку легкого ступеня, переломів кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа (лобної кістки зліва, латеральної стінки лівої орбіти, скроневих кісток, малого крила клиновидної кістки зліва, виличної кістки та дуги виличної кістки зліва, латеральної, медіальної та передньої стінки лівої верхньощелепної пазухи, верхньої щелепи), гемосинусу, які згідно з висновком судово-медичного експерта відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю і беззастережно та суду пояснив, що вранці 18 жовтня 2024 року рухався по вул. Галицькій в центр. Керував транспортним засобом білого кольору марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 та мав необережність не пропустити пішохода. Після чого одразу вийшов з автомобіля, викликав швидку допомогу, дочекався лікарів. Після чого приїхала слідчо-оперативна група, яка оформила ДТП. Додав, що подія відбулася близько сьомої ранку, освітлення було, однак, ще було темно. Він щиро кається у вчиненому, запевнив, що більше такого не повториться. Завдану шкоду він відшкодував, дана сума становить близько 230 тисяч гривень.

Потерпілий ОСОБА_10 пояснив суду, що 18 жовтня 2024 року о сьомій ранку він пішов на пробіжку на міське озеро. На переході зліва зупинився автомобіль, також, з правої сторони від моста інший автомобіль зупинився. Вийшов на пішохідний перехід, після чого його збив автомобіль. Подія мала місце по вул. Галицька біля магазину «Вина світу», це був пішохідний перехід. Його збив мікроавтобус світлого кольору. Були пошкоджені таз, голова, плече. Прийшов до тями в лікарня на наступний день після ДТП. Обвинувачений відшкодував операцію та лікування. Просить, обвинуваченого суворо не карати. Обвинувачений компенсував усе медичне лікування. Моральну шкоду не відшкодував.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та слід кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід враховувати: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином; дані про особу винного; його молодий вік; стан здоров`я та його майновий стан; він з середньою освітою, офіційно не працює, неодружений, на утриманні нікого не має, депутатом та адвокатом, особою з інвалідністю не є, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» КНП «ПНЦ ІФ ОР» протягом життя не звертався, амбулаторну допомогу не отримував; раніше не судимий.

Відповідно до чеків з аптеки, які були долучені до матеріалів справи, вартість ліків становить 20 498 гривень 37 копійок.

Також, стороною захисту до матеріалів справи долучено та в судовому засіданні були досліджені: розписка ОСОБА_12 про одержання 1000 євро на лікування чоловіка ОСОБА_13 від 08.11.2024 року, квитанція до платіжної інструкції про переказ ОСОБА_8 грошових коштів сплата за рахунок 45/11 від 01.11.2024 платник ОСОБА_10 , пристосування для лікування перелому в розмірі по 167000 гривень від 04.11.2024 року, чеки на підтвердження придбання ліків на загальну суму 17160 гривень 37 копійок; платіжна інструкція Р24А3509871030D2293 від 13.11.2024 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 6643 гривень 22 копійки; платіжна інструкція Р24А33562388449D6264 від 24.11.2024 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 864 гривень 32 копійки; платіжна інструкція Р24А35625381165D3194 від 24.11.2024 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 2969 гривень 85 копійок; платіжна інструкція Р24А3616906340D5379 від 07.12.2024 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 1487 гривень 44 копійки; платіжна інструкція Р24А3787652004D2703 від 14.01.2025 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 871 гривень 36 копійок; платіжна інструкція Р24А3939298485D0588 від 18.02.2025 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 1045 гривень 23 копійки; платіжна інструкція Р24А4031724259D3772 від 10.03.2025 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 894,47 гривень 47 копійок; платіжна інструкція Р24А3744881879D8978 від 04.01.2025 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 2512 гривень 56 копійки; платіжна інструкція Р24А3787652004D2703 від 14.01.2025 року про переказ грошових коштів ОСОБА_14 , отримувач – ОСОБА_15 на суму 871 гривня 36 копійок; розписка про отримання ОСОБА_10 кошти в сумі 25000 гривень, як часткове відшкодування від обвинуваченого ОСОБА_8 від 07.08.2025 року. Загальна сума відшкодованих коштів становить 254 288 гривень 45 копійок.

Оцінюючи вказані докази, суд вважає, що вони свідчать про щире каяття обвинуваченого щодо вчиненого ДТП, винуватцем якої він є, а також доводять його бажання та активні дії виправити наслідки вчиненого. Також, під час судового засідання обвинувачений просив вибачення у потерпілого. Обвинувачений продовжував нести витрати щодо відшкодування заданих збитків й під час судового розгляду.

Окрім того, суд звертає увагу, що цивільний позов не заявлявся.

Вказані обставини в сукупності свідчать про добровільне відшкодування шкоди потерпілому та надають суд можливість визнати, як пом`якшуючою обставиною відшкодування завданої шкоди.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім цього, згідно з досудовою доповіддю Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Отже, враховуючи наведене, думку прокурора який просив врахувати особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, характер та ступінь тяжкості вчиненого, визнати обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданої шкоди та відсутність обставин, які б обтяжували покарання та визнати його винним, призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, процесуальні витрати покласти на обвинуваченого, долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, арешт – скасувати, цивільний позов не заявлявся; думку потерпілого, який зазначив, що йому було завдану шкоду, він тривалий час був в лікарні, було близько трьох операцій, обвинувачений частково відшкодував завдану шкоду, у нього була реабілітація , яка сплачувалася за рахунок дружини та лікарні, крім часткового відшкодування, моральну шкоду взагалі не було відшкодовано, оскільки, він пережив стрес та не знав чи зможе знову ходити. Цивільний позов не подавав. Шкода йому не повністю компенсована та обвинувачений не пропонував йому відшкодування та просить суд не враховувати, як пом`якшуюючу обставину відшкодування шкоди та не призначати покарання нижче визначеної ч. 2 ст. 286 КК України; думку представника потерпілого, який підтримав позицію підзахисного, зазначив, що моральну шкоду не було відшкодовано, через пошкодження його підзахисний отримав групу інвалідності, його життя змінилося, даний злочин не умисний, однак, є наслідки та просив не визнавати пом`якшуюючу обставину відшкодування шкоди та призначити покарання в межах санкції статті; позицію обвинуваченого, який визнав себе винним, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого, зазначив, що надавав кошти дружині потерпілого, яка говорила, що він йде на покращення, він все визнає та зазначив, що він зробив це не навмисно, просить суд суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки, це єдиний його спосіб заробітку; думку захисника, який зазначив, що злочин необрежний, обвинувачений щиро розкаявся та вибачився перед потерпілим, просив врахувати, що його підзахисний характеризується позитивно, він раніше не судимий, молодий вік та позбавлення волі не піде йому на користь, оскільки, не було умислу. Потерпілому було відшкодовано близько 293 тисяч гривень, у потерпілого, як він зазначає, є моральна шкода, вона завищена. Сума, яка була відшкодована повністю відповідає завданій шкоді (моральна і матеріальна). Позбавлення волі є занадто суворим покаранням та просить застосувати ст. 75 КК України та без застосування додаткового покарання.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суд враховує не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Окрім іншого, суд враховує при призначенні покарання, що потерпілий отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичного експерта відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення, а також, те що порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, відбулося на пішохідному переході.

Суд, виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності покарання, дійшов висновку, що ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, і таке покарання буде достатніми, справедливими та необхідними для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відтак, обмеження, передбачені ч. 1 ст. 75 КК України на даний випадок не поширюються.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, саме такого покарання буде необхідно і достатньо для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, так як іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого, долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на майно - скасувати.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави 9550 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 80 копійок процесуальних витрат в кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Арешт накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.10.2024 року (справа № 344/18971/24) - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 (постанова слідчого від 18.10.2024 року) – повернути ОСОБА_8 .

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддя ОСОБА_16