Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №295/4791/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4791/25

Категорія 139

2-а/295/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі: судді Біднини О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектор відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Лук`янюк Леонід Володимирович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову ЕНА №4385510 від 30.03.2025 року, винесену інспектором відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Лук`янюком Леонідом Володимировичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30.03.2025 року відносно неї працівниками ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. ОСОБА_1 вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в постанові не зазначено назву технічного засобу, яким здійснювався відеозапис, а наведені в постанові порушення є надуманими з боку працівників поліції. Позивач заперечує висновки, які вказані у постанові, вважає, що працівники поліції взагалі її не зупиняли, а склали зазначену постанову незаконно та безпідставно. На переконання позивача, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки об`єктивним доказом вчинення нею адміністративного правопорушення є відеозапис події, однак відео взагалі не несе ніякої доказової інформації, а містить лише процесуальне оформлення адміністративних матеріалів.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11 .04.2025 року у зазначеній справі відкрито провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області не може виступати відповідачем по даній адміністративній справі, оскільки є територіальним (відокремленим) підрозділом Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.03.2025 року інспектором Відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського РУП №1 ГУНП В Житомирській області старшим лейтенантом поліції Лук`янюком Л.В. винесено постанову серії ЕНА №4385510 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №4385510, 30.03.2025 року о 09 год. 09 хв. в с. Скоморохи по вулиці Житомирській, 26 водій керувала транспортним засобом скутером без застебнутого мотошолома, не зареєстрованим в установленому законом порядку в сервісному центрі МВС та не мала посвідчення водія відповідної категорії на право керування даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. а ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами ст. 46 КАС України сторонами у справі є позивач та відповідач.

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення працівником поліції постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 121 та ч.2 ст.126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції можуть накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст.126 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори та районні управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а, від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 20.04.2022 року у справі за №140/2690/19.

Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідачем у справі зазначено Відділ поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління національної поліції в Житомирській області, від імені якого виступає Відділ поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирські області, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Однак, Головне управління національної поліції в Житомирській області, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи позивачем не залучений, клопотань про заміну неналежного відповідача до суду подано не було.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначила, що ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області не є юридичною особою, однак позивач на таке застереження не відреагувала, та не скористалася своїм правом заявити клопотання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача.

Слід зауважити, що суд не має повноважень на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому повинен розглядати позов в межах позовних вимог, визначених позивачем.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №803/1252/17.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, Відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирські області, тоді як належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Житомирській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, та з врахуванням відсутності у суду можливості замінити його належним відповідачем, оскільки позивач відповідного клопотання не заявляла, а суд не має права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.

При цьому, суд не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 241-246, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектор відділу поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області Лук`янюк Леонід Володимирович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділ поліції №1 (м. Житомир) Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, буд. 88, код ЄДРПОУ 40108625.

Третя особа: Інспектор відділу поліції №1 (м. Житомир) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції Лук`янюк Леонід Володимирович, адреса: м. Житомир, вул. Покровська, буд. 88

Суддя: О.В. Біднина