Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №420/29611/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29611/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просив суд:

- визнати повторне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №420/36410/24 №154950005475 від 04.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025 про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до спеціального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, оскільки у військовому квитку від 17.12.1992 НОМЕР_1 та в довідці від 02.07.2024 № 2/158, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація про те, в якому саме закладі охорони здоров`я Збройних сил проходив службу ОСОБА_1 , сама військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168. Апелянт також зазначає, що інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку (з 27.07.1983).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 06.11.2024 звернувся із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами у справі.

При дослідженні копії трудової книжки НОМЕР_2 , судом встановлено наступні записи:

- запис №1 з 14.03.1983 зарахована на посаду фельдшера; (наказ №28 від 09.03.1983);

- запис №2 з 23.04.1983 звільнена з займаної посади у зв`язку з призовом до радянської армії ; (наказ №24);

- запис №3, 4 з 24.03.1985 по 27.08.1985 завідуючий ФАП Красноокнянської районій лікарні; (наказ №71 від 24.05.1985 – наказ № 122 від 27.08.1985);

- запис №5, 6 з 23.08.1985 по 27.06.1991 зарахована на І курс санітарно-гігієнічного факультету; (наказ ст. №765 від 23.08.1985 – ст. №937 від 26.06.1991);

- запис №7, 8 з 01.08.1991 по 05.12.1994 прийнята на посаду завідувач епідеміологічним відділом;

- запис №9 з 10.01.1995 призначена на посаду головного державного лікаря санітара Красноокнянського району; (наказ №1/1 від 03.01.1995);

- запис №10 (без дати) головний державний санітарний лікар Красноокнянського району Одеської області; (наказ МОЗ України №4004-ХІІ від 24.02.1994 ОБЛСЕС №362 від 10.09.2008);

- запис №11 з 29.12.2012 звільнений за власним бажанням у зв`язку з переведенням; (наказ №262-ОС від 28.12.2012);

- запис №12-18 з 02.01.2013 по 31.07.2021 завідувач лікар епідеміолог Фрунзівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемблужби України» (наказ №2-асМР від 02.01.2013 – наказ №32-П-ОС/МР від 30.07.2021);

- запис №19-20 з 01.08.2021 – 15.11.2021 прийнята на посаду лікаря епідеміолога відділу епід. нагляду та профілактики Інфекційних хвороб Подільського РВ ПДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ»; (наказ №35-К від 27.07.2021- наказ №28-К від 15.11.2021);

- запис № 21-22 з 01.12.2021 по 24.01.2022 лікар епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Подільського РВ ПДУ «Одеський ОЦ КПХ МОЗ»; (наказ №37-к від 26.11.2021- наказ №12-к від 25.01.2022);

- запис №23 з 09.08.2023 лікар епідеміолог відділу епідеміологічного у зв`язку із звільненням у запас. (наказ №83 від 08.08.2023);

Згідно довідки ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» №013/1457 від 31.05.2024, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді:

- на посаді завідувач - лікар-епідеміолог Фрунзівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень. ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з 02.01.2013 по 01.09.2016;

- на посаді завідувача відділу відокремленого підрозділу «Фрунзівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України» з 11.08.2016 по 14.01.2019;

- на посаді завідувача відділу відокремленого підрозділу «Захарівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України» з 15.01.2019 по 31.07.2021.

Займані посади передбачена Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) та надають право на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 пункту «е» «Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах:

з 27.04.1983 по 23.04.1985 - строова на посаді медичного працівника (санінструктор);

з 14.01.2022. по 01.08.2023 — за контрактом на посаді начальника медичної служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №420/36410/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2024 щодо нарахування та виплати грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 залишено без змін.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №420/36410/24 Головний управління ПФУ в Житомирській області прийнято рішення №154950005475 від 04.08.2025 за результатами розгляду вирішено ОСОБА_1 відмовити в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов`язкове Державне пенсійне страхування».

У вказаному рішенні зазначено, що до спеціального стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 27.04.1983 по 23.04.1985, оскільки у військовому квитку від 17.12.1992 НОМЕР_1 та в довідці від 02.07.2024 № 2/158, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація про те, в якому саме закладі охорони здоров`я Збройних сил проходив службу заявник, сама військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168. До того ж, інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку (з 27.07.1983).

Отже, ОСОБА_1 на дату досягнення пенсійного віку, не має необхідного стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154950005475 від 04.08.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах працівника охорони здоров`я, зокрема, на посаді санінструктора, період проходження військової служби в армії позивача 27.04.1983 по 23.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому мав право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії позивачу.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV).

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 доповнено розділ XV Закону №1058-ІV пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - »ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Відповідно пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (№1788-ХІІ), що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - »ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пункт 5 Порядку №1191 визначає, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - »ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

При цьому, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у закладах охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 264/6871/16-а.

Спірним у цій справі питанням є неврахування періоду військової служби до спеціального страхового стажу позивача.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду військової служби, відповідач виходив із того, що за період з 19.05.1983 по 17.05.1985 відсутні підтвердження того, що позивач проходив службу саме у закладі охорони здоров`я, сама військова частина військова частина не відноситься до переліку закладів охорони здоров`я.

Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства», яка діяла на час проходження позивачем військової служби у рядах Радянської Армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.

Підпунктом «г» пункту 1 Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Згідно Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року № 871, медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею), медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України) віднесені до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров`я Збройних Сил України.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в Збройних Силах до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №738/1246/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі №672/885/17, від 11 грудня 2018 року у справі №701/1231/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі №520/7935/17, від 25 квітня 2019 року у справі №607/12395/16-а, від 29.11.2019 у справі №414/53/17, від 21.01.2021 року у справі №310/8663/18.

З копії трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що позивача було призначено на посаду фельдшера в Красноокнянській районній лікарні.

Наказом №24 від 14.04.1983 позивача було звільнено з цієї посади у зв`язку з призовом на військову службу.

Отже, на час призову на військову службу, зокрема, у період з 14.03.1983 по 23.04.1983 позивач працював на посаді, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 позивач був призваний на строкову військову службу та проходив службу у період з 27.04.1983 по 23.04.1985, зокрема, на посадах санінструктора, що також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №2-158 від 02.07.2024, про проходження ОСОБА_1 військової служби в Збройних силах, зокрема з 27.04.1983 по 23.04.1985 строкова на посаді медичного працівника (санінструктора).

Після військової служби (24.05.1985) позивач був знову працевлаштований на посаду завідувача ФАП Красноокнянської районної лікарні.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивач на час призову, так і після проходження служби позивач працював на посадах працівника охорони здоров`я, зокрема, на посаді санінструктора, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період проходження військової служби в армії позивача 27.04.1983 по 23.04.1985 підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому мав право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії позивачу.

Щодо тверджень апелянта, що інформація про період перебування на посаді санінструктора в довідці (з 27.04.1983) не відповідає інформації, що зазначена у військовому квитку ( з 27.07.1983), суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того при дослідженні наданого військового квитка НОМЕР_1 у гр. 10 проходження служби у Збройних Силах Союзу ССР з 27.04.1984 по 23.04.1985 роки, що узгоджується з періодами зазначеними у трудовій книжці та довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №2-158 від 02.07.2024.

Відтак, відповідачем не враховано, що не всі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту перебування особи на службі, а не правильність записів у військовому квитку.

Крім того, обов`язок належного оформлення такого документу покладається не на позивача, а на уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправними та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька