Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №160/23263/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/23263/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року

у адміністративній справі № 160/23263/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та нарахованої пені,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року частково задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме: визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р. та зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості щодо суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р., а також стягнуто з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12 112,00 грн.

Разом з тим, вказаним рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в частині, яка стосується стягнення з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн. та нарахованої на суму такої заборгованості пені в розмірі 8 765 959,81 грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку як позивачем в частині визначеного судом способу захисту порушених прав і відповідно відмови у задоволені вимог про стягнення на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн. та пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України нарахованої на суму такої заборгованості у розмірі 8 765 959,81 грн.

Відповідачем Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в свою чергу оскаржено судове рішення у цій справі в частині задоволення вимог позивача.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що у спірному випадку судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, вказує на врахуванні судом того, що:

-строки для відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ, передбачені Податковим кодексом України та Порядком №26 вийшли, а фактичне відновлення таких строків судом не передбачено Податковим кодексом України та Порядком №26;

-суми, які не відшкодовані платникам у встановлені Податковим кодексом України строки, у зв`язку з чим набули статусу заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість є власністю таких платників податків з дати узгодження, а отже, у цій справі право позивача на суми бюджетного відшкодування ПДВ не є предметом спору, натомість предметом спору є незаконне утримання Державою таких сум у своєму розпорядженні.

Окрім того, позивач наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача є зобов`язання податкового органу внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей щодо суми бюджетного відшкодування ПРАТ «ЦГЗК», що суперечить положенням ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 по справі №140/1770/19 правовій позиції за якою ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Безпідставними позивач також вважає висновки суду про відсутність на даний час підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, оскільки положеннями п.200.23 ст.200 ПК України чітко закріплено забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету, що у сукупності є підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій справі в частині відмови у задоволені позовних вимог ПРАТ «ЦГЗК» про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226 342 341,00 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 8 765 959,81 грн., та для ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПРАТ «ЦГЗК» у повному обсязі.

Апеляційна скаргі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків обгрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального, зокрема, описуючи обставини виниклий у цій справі спірних правовідносин, відповідач вказує на помилковість визначення судом першої інстанції у цій справі предмету спору, яким є правомірність вимог позивача щодо стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок ПРАТ «ЦГЗК» та пені з державного бюджету за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що вирішуючи спір у цій справі суд безпіставно не врахував доводи відповідача та не надав належної правової оцінки допущеним позивачем порушенням вимог п.200.4-1, п.200.12-1 ст.200 ПК України (введення санкцій згідно з Указом Президента України № 820/22 від 01.12.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»), яким вже була надана правова оцінка у постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/30977/24, а також з огляду на те, що визначена позивачем сума бюджетного відшкодування фактично не стала доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення її перерахування на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг, при тому, що станом на 08.10.2025 вся інформація відображена у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач акцентує увагу на тому, що судом при вирішенн спору у цій справі бралася до уваги лише позиція позивача, але у той же час не враховувалися надані Відповідачем-1 докази, додаткові пояснення, не оцінювалася їх важливість, також як і не з`ясувалися повно і всебічно всі обставини у справі, хоча відповідно до положень ст. 242 КАСУ рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та підтвердженим тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що у сукупності на переконання відповідача є підставою для скасування рішення суду у цій справі в частині задоволення вимог та ухвалення іншого рішення про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з

великими платниками податків позивач вказує на безпідставність зазначених відповідачем доводів для скасування рішення суду першої інстанції, а саме того, що засновники (учасники) та кінцеві бенефіціарні власники ПРАТ «ЦГЗК» є нібито підсанкційні особи, та того, що оскаржувані позивачем у цій справі порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень, що є підставою для закриття провадження у цій справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

На підтвердження наведених у відзиві доводів, позивач вказує, що в дійсності акціонерами позивача (розглядається як учасник в рамках норми, що досліджується) є Фонд Державного майна та акціонери ПРАТ «ЦГЗК» компанії Metinvest B.V. і Metinvest Management B.V., інші акціонери відсутні, що підтверджується долученими до матеріалів справи реєстром акціонерів позивача станом на 21.10.24 та структурою власності ПРАТ «ЦГЗК», а вказані відповідачем юридичні та фізичні особи (підсанкційні особи) не є засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками ПРАТ «ЦГЗК», не здійснюють прямий або непрямий вирішальний вплив на позивача будь-яким із способів, що визначені Законом № 361, і відповідно, застосовані до зазначених відповідачем осіб санкцій не мають підстав для поширення чи їх застосування безпосередньо до ПРАТ «ЦГЗК», що також підтверджено і судовими рішення по справі №160/30977/24.

Стосовно вимог відповідача про закриття провадження у цій справі, позивач вказує на їх безпідставність з огляду на бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не вжиття належних заходів для опрацювання та повернення узгодженої за наслідками судового оскарження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 226 342 341,00 грн., виразилася у несвоєчасному внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника ПРАТ «ЦГЗК», інформацію про які мали б бути внесені органом ДПС в Реєстр датою 21.05.2025, тобто після отримання постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/30977/24, але натомість була внесена лише датою 08.10.2025р., тобто з порушенням встановлених п. 200.15 ст. 200 ПК України строків. Також позивач вважає, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, оскільки дата внесення в Реєстр інформації про узгодженість суми бюджетного відшкодування впливає на строк отримання позивачем узгодженої суми бюджетного відшкодування, і саме з цієї дати починається строк протягом якого орган казначейства повинен перерахувати суму бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що дата внесення в Реєстр інформації про узгодженість суми бюджетного відшкодування впливає на перехід суми бюджетного відшкодування в статус заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а також на початок нарахування пені та відповідно на її розмір. Знову ж таки спираючись на положення п.200.23 ст.200 ПКУ позивач акцентує увагу апеляційного суду на тому, що факт нарахування пені нерозривно пов`язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов`язку вчасного відшкодування від`ємного значення суми ПДВ, і така пеня нараховується рівно стільки часу, скільки триває зазначене порушення держави у вигляді нездійснення відповідними державними органами необхідного комплексу дій по відшкодуванню податку, а відтак її нарахування і виплата є похідним зобов`язанням від основного відшкодувати бюджетну заборгованість з ПДВ, а на дату погашення заборгованості з бюджету державою має бути сплачена і пеня, нарахована на таку заборгованість.

Підкреслюючи дату отримання СМУ ДПС по роботі з ВПП постанови від 15.05.2025р. Третього апеляційного адміністративного суду – 20.05.2025р., позивач вказує, що відповідно до п.200.15 статті 200 ПК України фактичною датою узгодженої суми бюджетного відшкодування платника є 21.05.2025р., а відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України датою доступності узгодженої суми бюджетного відшкодування для органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування є 22.05.2025р., при тому, що згідно пункту 200.13 статті 200 ПК України перерахування мало б відбутися 28.05.2025р, а датою початку нарахування пені – є 29.05.2025р. Оскільки незважаючи на те, що органами ДПС дані щодо узгодженості суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 226 342 341,00 грн. було внесено в Реєстр 08.10.2025, але узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ станом на дату підготовки відзиву на апеляційну скаргу позивач так позивачем і не отримана, вважає, що Відповідач-1 не виправив допущені ним порушення, і як наслідок відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАСУ.

У додатково поданих 14.01.2026 року письмових поясненнях, позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що ним не отримано суму бюджетного відшкодування від Державної казначейської служби України попри внесення такої суми як узгодженої в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а натомість листом №11-06-06/23829 від 29.10.2025 ДКСУ повідомив позивача про те, що «листом від 08.10.2025 № 15600/5/99-00-04-02-02-05 ДПС інформувала Казначейство стосовно платників податків (у тому числі ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з метою упередження відшкодування сум ПДВ таким платникам відповідно до пункту 200.12-1 статті 200 Кодексу», тобто, орган казначейської служби на підставі листа від 08.10.2025 №15600/5/99-00-04-02-02-05 ДПС, який не є актом індивідуальної дії та не має владно-розпорядчого характеру, не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків і, відповідно, не породжує юридичних наслідків, тобто не є рішенням про зупинення відшкодування ПДВ – по суті знову ж таки зупинив перерахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 226 342 341,00 грн. на користь ПРАТ «ЦГЗК», і такі протиправні дії посадових осіб ДПС та ДКСУ вчинені за межами наданих їм повноважень та у формі, не передбаченій законом, перешкоджають ПРАТ «ЦГЗК» отримати узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2024 у загальному розмірі 226 342 341,00 грн. у встановлені строки Податковим кодексом України.

Окремо позивач звертає увагу апеляційного суду на його звернення із заявами про відкриття кримінального провадження до ДБР та Національної поліції, а також на неодноразові звернення як до ДПСУ, ДКСУ так і Ради Бізнес-омбудсмена України зі скаргами на протиправність дій посадових осіб ДПСУ та ДКСУ, у відповідь на які, зокрема, Радою бізнес-омбудсмена направлялося на адресу в.о. Голови Державної податкової служби України лист №4292 від 13.01.2026р. в якому зазначалося, що «передбачені п. 200.4.-1 п. 200.12.-1 ст. 200 ПКУ заходи вже були здійснені податковим органом під час перевірки, результати якої зафіксовано в актах перевірок від 09.10.2024 року № 906/32-00-50-01/00191023, №907/32-00-50-01/00190977, № 902/32-00-51-01-03/05393085, а наявність підстав для вжиття щодо позивача заходів, передбачених п.200.4.-1 п.200.12.-1 ст.200 ПКУ, вже перевірена та спростована у судовому порядку, про що свідчать рішення Верховного Суду від 17.09.2025 у справах №№ 160/30975/24, 160/30977/24, 160/30897/24, які набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню, відповідно, скасування у судовому порядку ППР, винесеного за результатами таких заходів, унеможливлює повторне застосування таких заходів щодо тієї самої суми бюджетного відшкодування, щодо якої вже постановлене обов`язкове для виконання судове рішення».

Підсумовуючи наведені вище обставини та факти, позивач наголошує на відсутності підстав для зупинення відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування на користь ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» по Декларації № 9276021278 від 20.09.2024 у розмірі 226 342 341,00 грн. як з боку податкового органу, так і з боку органу казначейської служби, а єдиним належним та ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивач ввважає саме стягнення з Державного бюджету України на користь ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226 342 341,00 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 8 765 959,81 грн.

Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, і відзивів на них, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна сккарга Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків має бути залишена без задоволення, з огляду на нижченаведене.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи і учасниками спору у цій справі не спростовується, що Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», який перебуває на податковому обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, як платник податку на додану вартість подавалася податкові декларація з ПДВ за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р., а Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі – СМУ ДПС по роботі з ВПП) було проведено камеральну перевірку ПРАТ «ЦГЗК» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість («ПДВ») платнику податку, щодо якого (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого) у встановленому Законом України «Про санкції» порядку прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за серпень 2024 року.

Встановленим є, що перевірка позивача проводилась у період з 21.09.2024 по 09.10.2024 і за її результатами було складено Акт від 09.10.2024 №907/32-00-50-01/00190977, за висновками якого «відповідно до підпунктів 200.4-1, 200.12-1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 12.05.2023р. №279/2023, у ПРАТ «ЦГЗК» (код ЄДРПОУ 00190977) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення у розмірі 226 342 342 грн., задекларованого у податковій звітності з податку на додану вартість від 20.09.2024р. №9276021278».

Отримане 13.11.2024 ПРАТ «ЦГЗК» податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 №000/936/5001 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2024 року та про відсутність права на врахування такої в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів в розмірі 226 342 341,00 грн, позивачем оскаржено до суду і у поданому в листопаді 2024 року позові ПРАТ «ЦГЗК» просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення СМУ ДПС по роботі з ВПП від 06.11.2024 №000/936/5001, яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за період серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн., і за результатом розгляду вказаного позову у справі №160/30977/24 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року було відмовлено у задоволенні вимог ПРАТ «ЦГЗК», проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року апеляційна скарга ПРАТ «ЦГЗК» задоволена, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасовано, а позов Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено, а саме, апеляційним судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.11.2024 №000/936/5001.

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 р. касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025р. у справі №160/30977/24 повернута, відповідно, рішення суду у цій справі набрало законної сили вже 15.05.2025 р.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» враховуючи, що податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.11.2024 №000/936/5001, якими позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ, скасовано, а рішення суду набрало законної сили, зазначає, що сума бюджетного відшкодування є узгодженою та повинна бути відшкодована, що саме і було підставою для звернення ПРАТ «ЦГЗК» у травні 2025 року з листом до СМУ ДПС по роботі з ВПП щодо відшкодування суми податку на додану вартість за серпень 2024 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 226 342 341,00 грн., на поточний рахунок ПРАТ «ЦГЗК» у банку.

Проте, як встановлено за матеріалами справи, листом від 23.06.2025р. №2740/6/32-00-50-01-05-03 СМУ ДПС по роботі з ВПП повідомив позивача про те, що по справі №160/30977/24 триває процедура судового оскарження і СМУ ДПС по роботі з ВПП подана касаційна скарга на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025, а Мінфін в свою чергу повідомив позивача листом №26210-05-10/27933 від 30.09.2025 про те, що інформація про узгодження органом ДПС суми бюджетного відшкодування відсутня.

Разом з тим, незважаючи на те, що рішення суду у справі №160/30977/24 про протиправність та скасування податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 №000/936/5001 набрало законної сили вже 15.05.2025 року і ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 р. касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025р. у цій справі була повернута, СМУ ДПС по роботі з ВПП листом №4579/6/32-00-50-01-05-03 від 03.10.2025 повідомив позивача про зупинення відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування в розмірі 226 342 341,00 грн., а всупереч фактичного підтвердження правомірності суми ПДВ на бюджетне відшкодування позивача, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться на сайті Міністерства Фінансів України (Міністерство Фінансів України (mof.gov.ua)) не було внесено інформацію щодо відшкодування позивачу суми ПДВ за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.11.2024 №000/936/5001 у розмірі 226 342 341,00 грн., що саме позивач звертаючись до суду з позовом у цій справі зазначав як очевиду бездіяльність контролюючих органів, оскільки станом на дату звернення до суду сума бюджетного відшкодування в розмірі 226 342 341,00 грн. так і не була відшкодована ПРАТ «ЦГЗК».

Відтак, звертаючись до суду, позивач окрім свого права на отримання з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн., яка не отримана внаслідок проявленої податковим органом протиправної бездіяльності, одночасно зазначав про своє право відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України на нарахування та стягнення на його користь пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, що за підрахунком позивача становить суму у розмірі 8 765 959,81 грн.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції правильно визначив, що предметом перевірки у судовому порядку у цій справі є перш за усе правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок ПРАТ «ЦГЗК» та пені з державного бюджету за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, і аналізуючи положення підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14, пункту 200.7 і пункти 200.10. 200.11. 200.12. 200.13. статті 200 Податкового кодексу України та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок №26), Дніпропетровський окружний адміністративний суд обгрунтовано врахував, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025р. у справі №160/30977/24 позов Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» було задоволено, а податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.11.2024 №000/936/5001 про відсутність права ПРАТ «ЦГЗК» на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення у розмірі 226 342 341 грн., задекларованого у податковій звітності з податку на додану вартість від 20.09.2024 №9276021278 було визнано протиправним і скасовано.

За наведених у попередньому абзаці обставин виниклого спору та норм матеріального права, якими врегульовано питання відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість та алгоритм дій платника податку і державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість - суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що зазначена позивачем сума у розмірі 226 342 341 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню саме з дати набрання законної сили постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/30977/24, тобто, з 15.05.2025 року, а Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків в свою чергу під час розгляду даної справи не надано суду доказів оформлення висновків щодо відшкодування суми у розмірі 226 342 341 грн. та подання їх до органу казначейства, також як і не наведено жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість і відповідно підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків про таке відшкодування.

При цьому, на переконання колегії суддів суд першої інстанції цілком підставно визначився з тим, що під час розгляду спірних у цій справі правовідносин відсутні підстави надавати правову оцінку доводам податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.200.4-1. п.200.12-1. ст.200 ПК України (введення санкцій згідно з Указом Президента України №820/22 від 01.12.2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»), оскільки вказаним обставинам вже була раніше надана правова оцінка Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.05.2025 року по справі №160/30977/24, в якій зокрема чітко зазначено, що «З огляду на положенням чинного законодавства, кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «ЦГЗК» з відсотком частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив) 76,24% є ОСОБА_1 . Зазначене свідчить, що у розумінні закону відносно платника - ПрАТ «ЦГЗК», його засновників (учасників) - Metinvest B.V. та Metinvest Management B.V., кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 не приймалось рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Матеріалами справи не підтверджується, що до позивача та/або його засновників (учасників), кінцевого бенефіціарного власника застосовано санкції».

Отже, виходячи з положень ч.4 ст.78 КАС України, яка прописує відсутність необхідності доказування обставин, які вже були встановлені рішенням суду по іншій адміністративній справі, в якій брали участь ті ж самі особи щодо яких ці обставини встановлено і яке вже набрало законної сили, а також з огляду на беззаперечне підтвердження письмовими доказами у цій справі того факту, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПРАТ «ЦГЗК» згідно внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, а також висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України № 1322-33.1.2-23 від 01.05.2023 до наказу Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 – є громадянин України ОСОБА_1 , який опосередковано володіє часткою статутного капіталу в розмірі 76,24% та здійснює опосередкований вплив на Товариство через юридичну особу за законодавством Королівства Нідерландів Приватну компанію з обмеженою відповідальністю «Metinvest B.V.» з часткою непрямого володіння Товариством 76,24%, і інші КБВ у позивача відсутні (що детально проаналізовано вже судом раніше у справі №160/30977/24, по якій зокрема, Верховним Судом підтверджено відсутність в Державному реєстрі санкцій інформації про накладення санкцій відносно ПРАТ «ЦГЗК», їх засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників), а під час розгляду даної справи контролюючим органом не надано суду будь-яких доказів, якими б було спростовано встановлені у адміністративній справі №160/30977/24 обставини, чи яким б підтверджувалося, що на даний час до ПРАТ «ЦГЗК», його засновників та/або бенефіціарних власників застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи - колегія суддів виходячи з положень: п.200.4-1. пп.200.7.1. п.200.7. підпунктів «а», «г» та «ґ» п.200.12. п.200.12-1. ст.200 Податкового кодексу України; пункту 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26); пунктів 1 та 2 розділу ІІ, пунктів 1 та 3 розділу ІІІ, пункту 9, пункту 12 Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №326 від 03.03.2017 (далі – Порядок №326) визнає безпідставними твердження відповідача у цій справі про необхідність застосування до позивача положень п.200.12.-1 ст.200 Податкового кодексу України та для застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у розумінні Закону України «Про санкції» і для зупинення бюджетного відшкодування позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 226 342 341,00 грн. як з боку податкового органу, так і з боку органу казначейської служби.

Безпідставними колегія суддів визнає також посилання податкового органу у даному спірному випадку на наявність підстав для зупинення бюджетного відшкодування позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ у звязку з виявленим контролюючим органом фактом непрямого вирішального впливу на діяльність ПРАТ «ЦГЗК» з боку підсанкційних осіб компанії METINVEST B.V., яка належать компанії SMART STEEL LTD (СМАРТ СТІЛ ЛТД) і якою володіє SMART HOLDING (CYPRUS) LTD (СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД, що на 100% належить ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), і:

- по-перше, вказані обставини також вже були предметом обговорення у справі №160/30977/24, в якій Третій апеляційний адміністративний суд виснував, що «...посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що відповідно до даних інтернет-порталу Orbis (orbiseurope.bvdinfo.com) 23,76% акціями підприємства ПРАТ «ЦГЗК» володіє ОСОБА_3 щодо якого введено санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 року, введеного в дію Указом Президента України від 01 грудня 2022 року №820/22…не відповідають даним зазначеним відповідачем в акті, що свідчить про розбіжність даних щодо кінцевого власника вказаних акцій… а відповідачем не зазначено актуальність інформації розміщеної на порталі… а за положеннями чинного законодавства і з огляду на частку якою володіють особи щодо яких застосовано санкції, неможливо стверджувати, що такі особи, у розумінні Методології та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є кінцевими бенефіціарними власниками, з огляду на те, що вони не володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або правами голосу юридичної особи, та не мають прямого або не прямого вирішального впливу на діяльність підприємства (частка у розмірі не менше 25 відсотків)»

- по-друге, під час судового розгляду даної справи відповідач обмежився лише повторенням тих же доводів, що і під час судового вирішення спору у адміністративній справі №160/30977/24 (яким вже була надано оцінка суду), та не навів жодного обгрунтування і не надав жодного доказу про те, що Metinvest B.V. країна – Нідерланди чи

Metinvest Management B.V. країна – Нідерланди, або навіть повязані з ними особи, мають прямий/чи не прямий вирішальний вплив на діяльність позивача шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їхньою часткою, права отримання доходів від діяльності позивача, чи мають права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, та тощо. При цьому, ні під час перевірки позивача ні під час проявленої протиправної бездіяльності стосовно позивача протягом з травня до жовтня 2025 року, відповідачем не здійснювався детальний аналіз діяльності підприємства позивача в частині встановлення у Metinvest B.V. і Metinvest Management B.V. та повязаних з ними осіб ознак прямого/непрямого вирішального впливу як стосовно один одного, так і стосовно самого ПРАТ «ЦГЗК». Натомість відповідачем у будь-який спосіб не спростовано ні доводи позивача ні надані ним докази про те, що тільки акціонерами позивача безпосередньо реалізується право контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їхньою часткою, і відповідно ніхто інший окрім акціонерів ПРАТ «ЦГЗК» не мають можливості приймати участь у загальних зборах акціонерів чи приймати будь-які рішення або голосувати за прийняття будь-яких рішень на таких загальних зборах акціонерів, і тільки акціонери ПРАТ «ЦГЗК» які безпосередньо володіють акціями акціонерного товариства, мають право на отримання доходу такого товариства у вигляді дивідендів, а вказані податковим органом юридичні та фізичні особи не є акціонерами позивача і відповідно не мають права на отримання частки доходів позивача у вигляді дивідендів, також як і не мають права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, до скаду якого не входять вказані податковим органом юридичні та фізичні особи.

Отже, за наведених вище обставин та правильно звертаючи увагу на положення пункту 200.12 Податкового кодексу України, якою прямо передбачено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (пункт ґ), і у випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку, суд першої інстанції обгрунтовано підкреслюючи, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України – дійшов цілком законого висновку у цій справі про протиправність бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у розмірі 226 342 342 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року №9276021278 від 20.09.2024 року.

Колегія суддів у повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у вищенаведеній частині та визнає доводи апеляційної скарги податкового органу не тільки безпідставними, а й такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та визначеним ч.2 ст.2 КАСУ критеріям правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, а проявлену Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків бездіяльність внаслідок не здійснення відображення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суми в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після набрання чинності постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 року у справі №160/30977/24 (скасування податкового повідомлення-рішення), також як і направлення на адресу ДКСУ листа від 08.10.2025 № 15600/5/99-00-04-02-02-05 на продовження вчинення дій направлених на перешкоджання ПРАТ «ЦГЗК» отримати узгоджену суму бюджетного відшкодування, на переконання колегії суддів є беззаперечним доказом грубого порушення права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування у строки та порядку, що передбачені Податковим кодексом України та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26) і у затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року (далі – Порядок № 1204), а відповідно, є доказом грубого порушення відповідачем права власності Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та підставою для захисту порушених прав позивача у судовому порядку.

При цьому, сам факт того, що станом на 08.10.2025 податковим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було відображено інформацію щодо суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р., на переконання колегії суддів ніяким чином не спростовує вищенаведених висновків суду першої інстанції, оскільки виправлення суб`єктом вланих повноважень своєї бездіяльності не звільняє його від відповідальності.

Підсумовуючи вищевикладені обставини у сукупності, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р. та зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості щодо суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині, які стосуються ефективного способу відновлення порушених прав Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», яким на переконання суду першої інстанції є зобов`язання Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей щодо суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року №9276021278 від 20.09.2024 року.

Надаючи оцінку обраного судом першої інстанції самостійно у цій справі способу захисту прав позивача шляхом «зобов`язання Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості щодо суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 р.» замість заявлених Приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» у цій справі вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн. та нарахованої на суму такої заборгованості пені в розмірі 8 765 959,81 грн. - колегія суддів виходить як з мети, яку переслідує позивач звертаючись до суду за захистом порушених прав на бюджетне відшкодування ПДВ, так і з встановлених у цій справі фактичних обставин, які свідчать про тривалість протиправних дій податкового органу, завдяки яким у період з 15.05.2025 року по теперішній час Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» позбавлено права на отримання узгодженої суми бюджетного відшкодування увизначеному Податковим кодексом України порядку та строки, і саме по собі зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача, вочевидь не забезпечує поновлення порушеного права позивача та не є адекватним способом захисту при наявних обставинах у цій справі, а саме при фактичному зупиненні відповідачем бюджетного відшкодування позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ у непередбачений чиним законодавством спосіб (направленим до органу казначейської служби листом від 08.10.2025 №15600/5/99-00-04-02-02-05).

Згідно підпункта ґ) п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, і відповідно, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму мала б бути відображена в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Отже, оскільки п.200.12 Податкового кодексу України прямо передбачено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 226 342 341,00 грн. вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (пункт ґ), і такою датою є 15.05.2025р., відповідно, вказана узгоджена сума бюджетного відшкодування мала б стати доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання вже на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та мала б бути перерахована органом, що здійснює казначейське

обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України протягом п`яти операційних днів, отже останній день перерахування становив 28.05.2025 р.

Оскільки сума бюджетного відшкодування в розмірі 226 342 341,00 грн. у встановлений Податковим кодексом України строк на поточний рахунок ПРАТ «ЦГЗК» не надійшла внаслідок проявленої податковим органом бездіяльності щодо несвоєчасного виконання вимог, передбачених ст. 200 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до не отримання позивачем узгодженої суми бюджетного відшкодування у встановлені строки п. 200.13. ст.200 Податкового кодексу України, і відповідно, згідно п.200.23 ст. 200 ПК України ці не відшкодовані платнику суми податку вже вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість на суму якої має нараховуватися пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, та протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки податкове законодавство передбачає право ПРАТ «ЦГЗК» на повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодованих йому протягом визначеного законодавством строку, а ПРАТ «ЦГЗК» має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, який охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів визнає, що єдиним ефективним способом відновлення порушених прав позивача у даному спірному випадку є саме стягнення з Державного бюджету України через Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226 342 341,00 грн., і такий спосіб захисту повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постановах від 12.02.2019 р. по справі №826/7380/15 та від 19.01.2023 по справі №140/1770/19, в яких зокрема, вказується на те, що: «…підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово» (справа №140/1770/19); а з урахуванням недієвості існуючих механізмів бюджетного відшкодування у справі №826/7380/15 вказувалося, що «…такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку, та, як наслідок, визнала єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ», а також з урахуванням висновку Верховногого Суду, наведеного у постанові від 16.01.2024р. по справі №200/9176/21, якою залишено без задоволення касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишена без задоволення, та залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2021 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 200/9176/21, якими стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень та вересень 2019 року в загальному розмірі 3 733 729,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 158 218,93 грн.

Не може колегія суддів також погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі в частині, яка стосується відмови у задоволені вимог позивача про стягнення на його користь пені, нарахованої на заборгованість з відшкодування ПДВ, що не виплачується у зв`язку з протиправною бездіяльністю саме суб`єкта владних повноважень (відповідача по справі).

Згідно з п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Тобто, зміст наведеної норми можна свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, і якщо протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п.200.23 ст.200 ПК України нараховується пеня. Отже, факт нарахування пені нерозривно пов`язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов`язку вчасного відшкодування від`ємного значення суми ПДВ, і така пеня нараховується рівно стільки часу, скільки триває зазначене порушення держави у вигляді нездійснення відповідними державними органами необхідного комплексу дій по відшкодуванню податку, а відтак її нарахування і виплата є похідним зобов`язанням від основного - відшкодувати бюджетну заборгованість з ПДВ, а на дату погашення заборгованості з бюджету державою має бути сплачена і пеня, нарахована на таку заборгованість.

Наведений підхід повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який ухвалюючи постанову від 09.07.2020 р. у справі №810/2807/16 (яка є аналогічною до справи, що розглядається) зазначав: «Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.».

Також на переконання колегії суддів не може бути залишена позиція: Верховного Суду, висловлена у постанові від 21 травня 2020 року по справі № 0740/951/18, в якій вказується на те, що «не перешкоджає нарахуванню та стягненню пені і фактичне непогашення заборгованості бюджету з повернення суми бюджетного відшкодування»; Великої Палати Верховного Суду, яка розглядаючи справу аналогічної категорії та ухвалюючи постанову від 19.01.2023 р. по справі №140/1770/19 підтримала цю позицію вказуючи, що «З метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб – нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань. Разом з тим вчинення конкретних дій на різних стадіях виконання цього обов`язку покладено на різні органи державної влади, а затримка у виконанні своєї частини обов`язку будь-ким з них спричиняє істотне навантаження на державний бюджет у вигляді пені… Разом з тим підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово…Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість.»; а також Верховного Суду у постанові від 12.03.2025 по справі №440/16144/23, де зазначалося, що «непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені"…Колегія суддів зазначає, що питання стягнення пені за несвоєчасне відшкодування бюджетного відшкодування було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 у справі № 140/1770/19 та обґрунтування, викладені у постанові підтверджують правомірність стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції діяли відповідно до встановлених висновків, а їхні рішення узгоджуються з позицією Верховного Суду».

Підсумовуючи вищевикладене у скупності, та виходячи з передбаченого чинним законодавством права ПРАТ «ЦГЗК» на нарахування пені на суму бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану йому протягом визначеного законодавством строку, а також того, що сам ПРАТ «ЦГЗК» має майновий інтерес щодо стягнення пені нараховану на суму бюджетного відшкодування з ПДВ, яка охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також враховуючи сталу практику Європейського суду з зазначеного питання, зокрема, наведену у рішенні по справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року, в якому при обговоренні порушення закріпленого у статті 1 Першого протоколу Конвенції права особи на мирне володіння майном вказувалося на те, що втручання у право власності заявника повинно бути пропорційним. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що на думку Європейського суду з прав людини свідчить про перебування заявника під надмірним для нього тягарем (рішення у справі «Buffalo S. r. L. en liquidation v. Italy», зазначене вище, п. 38) - колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції про «відсутність на даний час підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України та визнає належним і єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача саме стягнення з Державного бюджету України на користь ПРАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» як заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226 342 341,00 грн. так і пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 8 765 959,81 грн., оскільки норми Податкового кодексу України прямо передбачають право платника податків на отримання пені у випадку порушення встановлених строків повернення сум ПДВ, і при цьому нарахування пені не залежить від причин затримки, якщо факт прострочення підтверджений та не спростований належними доказами з боку контролюючого органу.

У даному спірному випадку податковий орган не надав жодних доказів, які б свідчили про відсутність прострочення або про виконання судових рішень у встановлені строки, тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для відмови у задоволені вимог позивача в наведеній частині, відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року у розмірі 226 342 341,00 грн. та нарахованої на суму такої заборгованості пені в розмірі 8 765 959,81 грн., з ухваленням в цій частині іншого рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі, зі стягненням на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити.

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року – скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПРАТ «ЦГЗК» у розмірі 226 342 341,00 грн. по податковій декларації за серпень 2024 року № 9276021278 від 20.09.2024 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за серпень 2024 року в розмірі 226 342 341,00 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 8 765 959,81 грн.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних осигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00190977) понесені судові витрати при сплаті судового збору у загальному розмірі 33308,00 грн. (24224,00 грн. судовий збір сплачений до суду першої інстанції + 9084,00 грн. судовий збір сплачений до суду апеляційної інстанції).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун