Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №340/4863/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4863/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в адміністративній справі №340/4863/25 (головуючий суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.11.2024 року у справі №340/4863/25 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року в сумі 78753,62 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року в адміністративній справі №340/4863/25 заяву задоволено частково.

Стягнуто на користь позивача здійснені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, не є доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:

-договір №LE-09 про надання правничої допомоги від 25.01.2024, сторонами якого є адвокат Грушко Жанна Вячеславівна та позивач; акт №1 здачі приймання робіт (надання послуг) від 03.11.2025; копія квитанції банку.

Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання оскарження дій військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року в період з 01.05.2014 до 31.12.2015 та січня 2016 року в період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.

Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.

Колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі про надання правничої допомоги, а ні у доданих до нього документах не зазначено спосіб оплати наданих адвокатом послуг.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 6 000,00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 5 000 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 3000 грн. з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в адміністративній справ № 340/4863/25 задовольнити.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 в адміністративній справ № 340/4863/25 змінити.

В абзаці другому резолютивної частини додаткового рішення слова та цифри « 5000 гривень» замінити словами та цифрами « 3000 гривень 00 копійок».

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова