Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №160/26001/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26001/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року (суддя Ільков В.В.) по справі №160/26001/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA500020/2025/000262/2 від 22.08.2025р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA500020006434U1.

Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено.

Рішення суду фактично мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

З цих підстав, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного

методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також наявність у митниці інформації щодо раніш розмитнених подібних товарів, яку і було застосовано при коригуванні митної вартості. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що відповідно до контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікацій №3, інвойсу №12252001637-7 від 21.05.2025р. на суму 463337,10 доларів США та специфікації №3-11 до інвойсу №12252001637-7 від 21.05.2025р. на митну територію України завезений товар – шини загальною кількістю 206 шт. на загальну суму 34 409,20 доларів США.

22.08.2025 року позивач надав відповідачу декларацію 25UA500020006434U1, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів – 1568104,55 гривень (за ціною договору).

До митного органу позивачем було також подано прямий контракт №TRI-2612 від 26.12.2024р., укладений між ТОВ “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китай) та укладеної до неї Специфікації №3 від 16.05.2025р., а також відповідний інвойс №12252001637-7 від 21.05.2025р. на суму 463 337,10 доларів США та Специфікації 3-11 до інвойсу №12252001637-7 від 21.05.2025р. на суму 35 350,00 доларів США (шини загальною кількістю 206 шт.), пакувальний лист №12252001637-7 від 21.05.2025р., комерційна пропозиція №12252001637-7 від 06.05.2025р, платіжна інструкція в іноземній валюті №44 від 22.05.2025р. на суму 163 337,10 доларів США, яка підтверджує оплату товару, рахунок №UA10009234 від 21.08.2025 року на оплату морського фрахту та оплату транспортних послуг на суму 188 011,89 грн. в тому числі за межами України на суму 128 355,92 грн., Довідка №SODS00118830 від 21.08.2025р., Договір №GC-026185 від 22.01.2025р., митна декларація країни відправлення №420420250000163818, коносамент MWODODE250515505FD від 23.05.2025р., СМR №1001 від 21.08.2025р., Сертифікат відповідності №UA.014.26865-25 від 02.06.2025р. які в повній мірі підтверджують вартість товару, його оплату, вартість транспортних витрат та дають змогу провести ідентифікацію ввезеного товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме:

1) Розділом 7 Контракту визначено умови оплати: платіж за товар здійснюється у доларах США на рахунок Продавця, які погоджуються сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до контракту. Надана до митного контролю Специфікація визначає загальну вартість товару 463’ 337,10 доларів США, а також умови оплати – 100% передплата. Проте подана з декларацією платіжна інструкція від 22.05.2025 № 44 засвідчує переказ грошей у сумі 163’337,10 доларів США, а в гр. 70 має відомості щодо призначення платежу – передплата за шини відповідно до контракту від 26.12.2024 № TRI-2612, специфікації від 03.04.2025 № 3 до контракту;

2) Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. На платіжній інструкції в іноземній валюті №44 від 22.05.2025, що подана до митного оформлення, такі реквізити відсутні, що не дозволяє їх розглядати як належні документи для підтвердження митної вартості. Зазначене вище не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже, - декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. Як вже зазначалось вище, специфікація є невід`ємною частиною Контракту;

3) відповідно до інформації, яка міститься в Специфікації, з боку продавця її підписав директор Boyka Hu. Проте, відповідно до відомостей, внесених до преамбули Контракту, директором Triangle Tyre Co., LTD є Boyka Xu, а підписи на Контракті та Специфікації №3 належать різним особам. Таким чином, Специфікація №3 від 03.04.2025 з боку Продавця містить підпис особи, що не є директором Triangle Tyre Co., LTD Boyka Xu, та, відповідно до вимог п. 11 Контракту, не є чинною;

4) щодо митної декларації країни відправлення №420420250000163818 від 22.05.2025, слід відмітити, що відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом;

5) надана комерційна пропозиція № 12252001637-7 датована 06.05.2025, тобто вже після узгодження асортименту та вартості товару між продавцем та покупцем в специфікації від 03.04.2025 № 3 до контракту.

6) в наданих до митного контролю документах вказана назва одержувача LLC “TIM”/ТОВ «ТІМ», проте, за наявними в реєстрі Мін`юсту відомостями щодо заявленого в гр.8 ЕМД суб`єкта ЗЕД, така форма назви товариства не передбачена, а скорочене найменування - «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ».

З цих підстав Декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. А в разі їх відсутності:- - - виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на вказане повідомлення позивачем було надано відповідь за вих. №22 08/2025-4 від 22.08.2025 року.

22.08.2025 року митним органом було прийнято рішення №UA500020/2025/000262/2 від 22.08.2025 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA500020006434U1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом. В рішенні зазначено: З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів з урахуванням опису, фізичних характеристик у максимально наближений до митного оформлення час, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить: товар № 1 – 208,8264 дол. США/шт. (МД від 04.04.2025 №UA100320/2025/13439), ніж заявлено декларантом 183,9654 дол. США/шт.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товару і картками відмови в прийнятті митних декларації, звернувся до суду з позовом.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставною позицію митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Так, встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що згідно з прямим контрактом №TRI-2612 від 26.12.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікацій №3, інвойсу №12252001637-7 від 21.05.2025р. на суму 463337,10 доларів США та специфікації №3-11 до інвойсу №12252001637-7 від 21.05.2025р., на митну територію України завезений товар – шини загальною кількістю 206 шт. на загальну суму 34 409,20 доларів США.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Натомість, відповідач вказує на те, що розділом 7 Контракту визначено умови оплати: платіж за товар здійснюється у доларах США на рахунок Продавця, які погоджуються сторонами на кожну партію окремо, що зазначається у відповідних специфікаціях до контракту. Надана до митного контролю Специфікація визначає загальну вартість товару 463’ 337,10 доларів США, а також умови оплати – 100% передплата. Проте подана з декларацією платіжна інструкція від 22.05.2025 № 44 засвідчує переказ грошей у сумі 163’ 337,10 доларів США, а в гр. 70 має відомості щодо призначення платежу – передплата за шини відповідно до контракту від 26.12.2024 № TRI-2612, специфікації від 03.04.2025 № 3 до контракту.

З цими обставинами відповідач пов`язує наявність розбіжностей в документах щодо оплати товару.

З приводу такої позиції митного органу слід зазначити, що Специфікація на загальну вартість товару 463’ 337,10 доларів США, а також передбачені нею умови оплати – 100% передплата, стосуються усього товару, поставка якого передбачена зовнішньоекономічним контрактом. При цьому, митний орган залишає поза увагою те, що платіж за товар погоджується на окрему партію товару, що зазначається у відповідних специфікаціях до контракту (п.7 Контракту). У спірному випадку на митну територію поставлено окрему партію товару - шини загальною кількістю 206 шт. на загальну суму 34 409,20 доларів США, що підтверджено специфікації №3-11, яку позивачем було надано до митного оформлення. У вказаній специфікації наявне посилання на контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 та інвойс №12252001637-7 від 21.05.2025р. На підтвердження оплати за поставлений товар надано платіжне доручення в іноземній валюті від 22.05.2025 № 44, в якому також наявне посилання на контракт №TRI-2612 від 26.12.2024.

Також, стосовно позиції скаржника про умови оплати за поставлений товар, слід зазначити те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Таким чином, твердження митного органу про наявність розбіжностей в документах щодо оплати товару, не можливо визнати обгрунтованим.

Щодо посилань митного органу на те, що в платіжній інструкції в іноземній валюті №44 від 22.05.2025, що подана до митного оформлення, відсутні підписи особи, яка має розпоряджатися рахунком або код авторизації, що не дозволяє її розглядати як належні документи для підтвердження митної вартості.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах.

Відповідно до пункту 26 вказаного Положення № 216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Так, копія платіжної інструкції в іноземній валюті №44 містить відмітки банку, що свідчить про відповідність заповнення реквізитів даної платіжної інструкції в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, і про прийняття та її виконання банком.

Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що копія платіжної інструкції №44 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів.

Митний орган також зазначав те, що відповідно до інформації, яка міститься в Специфікації, з боку продавця її підписав директор Boyka Hu. Проте, відповідно до відомостей, внесених до преамбули Контракту, директором Triangle Tyre Co., LTD є Boyka Xu, а підписи на Контракті та Специфікації №3 належать різним особам. Таким чином, Специфікація №3 від 03.04.2025 з боку Продавця містить підпис особи, що не є директором Triangle Tyre Co., LTD Boyka Xu, та, відповідно до вимог п. 11 Контракту, не є чинною.

Відповідно до п.11 Контракту усі зміни та доповнення до цього Контракту чинні лише в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими особами. Жодна із Сторін не має права передавати третій особі свої права та зобов`язання за цим Контрактом без отримання попередньої письмової згоди іншої сторони.

Отже, п.11 Контракту, на який посилається відповідач, зокрема, передбачено умови внесення змін та доповнень до Контракту, а не умови чинності Специфікації. Крім цього, у наведених положеннях Контракту йдеться про уповноважених осіб, а не про директора Triangle Tyre Co., LTD. У спірному випадку відповідачем не доведено того, що особа, якою підписано Специфікацію не є уповноваженою особою Triangle Tyre Co., LTD.

Таким чином, твердження відповідача про не чинність Специфікації суд апеляційної інстанції визнає безпідставними.

Щодо аргументів відповідача про відсутність у митній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення та неможливість зчитати, із застосуванням технічних засобів, унікальний електронний ідентифікатор, слід зазначити те, що позивач не має жодного впливу на оформлення декларації країни відправлення, оскільки не є особою, яка приймає участь у такому процесі. Крім цього, слід звернути увагу і на те, що митна декларація країни відправлення не визначена ч.2 ст.53 МК України як документ, що підтверджує митну вартість, і тому відсутність декларації чи можливі недоліки її оформлення (за позицією митного органу), не може бути самостійною підставою для невизнання задекларованої митної вартості товару.

Стосовно посилань відповідача на невідповідність дати комерційної пропозиції №12252001637-7 даті узгодження асортименту та вартості товару між продавцем та покупцем в специфікації від 03.04.2025 № 3 до контракту, слід зазначити те, що комерційна пропозиція не є документом, який підтверджує митну вартість, оскільки за своєю суття є лише пропозицією продавця на ринку певних товарів, а тому не свідчить, що фактично товар був проданий за ціною, яка зазначена в пропозиції.

Стосовно аргументів відповідача про те, що в наданих до митного контролю документах вказана назва одержувача LLC “TIM”/ТОВ «ТІМ», проте, за наявними в реєстрі Мін`юсту відомостями щодо заявленого в гр.8 ЕМД суб`єкта ЗЕД, така форма назви товариства не передбачена, а скорочене найменування - «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ», слід зазначити те, що дане скорочене найменування юридичної особи ТОВ “ТІМ”, а також скорочене найменування іноземною мовою TIM LLC підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер справи: 10022410585982, а тому правомірно застосовується позивачем в офіційних документах.

Отже, проаналізувавши підстави, з якими Митниця пов`язувала наявність розбіжностей в поданих документах та те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідно і визначені Митницею підстави для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про те, що у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про наявність обгрунтованих сумнівів у Митниці щодо правильності визначення митної вартості.

Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем усіх додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року по справі №160/26001/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 04.03.2026

Повне судове рішення складено 05.03.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров