Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №340/5917/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5917/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року та на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року в адміністративній справі №340/5917/25 (головуючий суддя першої інстанції – Дегтярьова С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 серпня 2025 року звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 24.02.2022 по 19.05.2023 без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 24.02.2022 по 19.05.2023 із обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії допомоги) за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також виплачених одноразових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року позовні вимоги позивача до відповідача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року - залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою та рішенням суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив їх в апеляційному порядку.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №340/5917/25 – змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №340/5917/25 слова «по 18.07.2022» змінити на «по 19.05.2023», після слів « 1 січня 2022 року» додати розділовий (пунктуаційний) знак «кома», після чого доповнити словами “1 січня 2023 року”.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №340/5917/25 слова «по 18.07.2022» змінити на «по 19.05.2023», після слів « 1 січня 2022 року» додати розділовий (пунктуаційний) знак «кома» після чого доповнити словами « 1 січня 2023 року».

В іншій частині резолютивну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №340/5917/25 залишити без змін.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що грошові виплати в частині періоду, зокрема, з 19.07.2022 року до 19.05.2023 року, про які веде мову позивач, повинні були бути нараховані та виплачені їй з 19.07.2022 року, тобто після набрання чинності вказаних змін, а тому позовні вимоги про нарахування та виплату таких коштів належало заявити до суду у тримісячний строк.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Позивач вказує, що вона через проходження військової служби по мобілізації у Збройних Силах України, була обмежена у доступі до правової допомоги, перебувала у віддалених, в тому числі, небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, брала участь у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях що обмежило можливість своєчасного звернення до суду, може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. Також вважає, що продовження несення позивачем військової служби після звільнення з військової частини НОМЕР_2 , введення воєнного етану в Україні, є поважною причиною пропуску строку звернення до суду та підставою для його поновлення.

Позивач зазначив, що саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою її обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення за вказаний спірний період. Жодної причини поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навела. Не повідомила будь-яких обставин, що перешкоджали їй реалізувати своє право в цій частині.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення заробітку за період з 19 липня 2022 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнення військовослужбовця відбувається за наказом по особовому складу, в якому вказано, які саме виплати та в якому розмірі такій особі нараховано, які грошові виплати роботодавець військовослужбовцю не нарахував.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач надала до матеріалів справи копію наказу про звільнення від 11.01.2025 року №11 з детальною інформацією про нараховані виплати з в казанням періодів, а також копію грошового атестату.

Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні, зокрема, за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року.

Верховний Суд у своїй постанові погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

У цій справі це відбулося шляхом обізнаності зі змістом наказу про звільнення з описом необхідних нарахувань та виплат, грошовим атестатом, а також отриманими фактично виплатами.

Доказом того, що у позивача не виникли питання з приводу недоплати грошового забезпечення свідчить відсутність будь-яких його намагань з`ясувати правильність обчислення нарахованих та виплачених їй при звільненні коштів за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.

Позивач повідомляє, що лише 26.07.2025 вона звернулася до військової частини НОМЕР_2 , в тому числі, і з метою отримання інформації про розмір грошового забезпечення що нараховувався за весь період служби та про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в розумінні ст.116 КЗпП України.

Натомість, матеріали справи містять довідку про загальний розмір нарахування грошового забезпечення за складовими датовану 10.04.2025 року.

Суд бере до уваги той факт, що позивач не пояснила суду того, чому вона після отримання грошового атестату від 14.01.2025 року вих.221 та копії наказу про звільнення від 11.01.2025 року №11, в якому детально розписані всі нараховані виплати позивачеві за періодами, не звернулася до суду протягом трьох місяців з позовними вимогами, що є предметом розгляду даного провадження.

Суд критично оцінює позицію ОСОБА_1 з приводу того, що саме дата одержання на її запит від роботодавця письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою її обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі, оскільки позивач була обізнана з такими виплатами зі змісту грошового атестату та наказу про звільнення.

З приводу посилань на неможливість звернення до суду через несення служби, суд вказує наступне.

Позивач звільнилась 11.01.2025 року з Військової частини НОМЕР_2 в зв`язку з переведенням її на посаду офіцера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Документальних доказів того, що на новій посаді позивач в період з 12.01.2025 по 27.08.2025 (день звернення до суду з цим позовом) брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони та перебувала в зоні бойових дій, суду не надано.

Не надано також суду документальних доказів того, що позивач була обмежена у доступі до правової допомоги у зв`язку з іншими обставинами, як то, перебування на лікуванні, тощо. Документальних доказів перебування ОСОБА_1 в період з 12.01.2025 року по 27.08.2025 року у віддалених місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, її участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, суду позивач не надала.

Не заперечуючи того факту, що проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особою права на судовий захист, суд у кожному випадку зобов`язаний встановити ті конкретні обставини, які в об`єктивній дійсності спричинили такій особі реальні перешкоди для подання позову до суду. При цьому суд в ході правової оцінки обставин у кожній справі зобов`язаний відмежувати ситуацію, коли така особа дійсно була позбавлена права на звернення до суду або мала відповідні труднощі для цього за наявності у неї необхідності та бажання подати позов, від відсутності інтересу до правовідносин з приводу розміру нарахування та виплати грошового забезпечення, які вона вже отримала.

Окрім цього суд бере до уваги той факт, що позивач 08.04.2025, через того ж самого адвоката, що і у даному провадженні, зверталась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з приводу проведених їй нарахувань додаткової винагороди за період служби (провадження №340/2293/25). Рішення по суті спору ухвалене 16.06.2025.

Дані обставини додатково свідчать про те, що особа мала можливість подати позов у встановлений строк.

Суд вважає, що позивач повинна була дотриматись вимог, визначених законом та подати позов у тримісячний строк, визначений ст.233 КЗпПУ, однак, вона цього не зробила.

Суд бере до уваги той факт, що жодної причини поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навела. Не повідомила вона також і будь-яких обставин, що перешкодили їй реалізувати своє право в цій частині.

Згідно пп.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали і рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року в адміністративній справі №340/5917/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №340/5917/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко