Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №160/23001/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/23001/25

Головуючий суддя І інстанції – Коренев А.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/23001/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у застосуванні заробітної плати за періоди страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні їй пенсії за віком, та обчислення, починаючи з 01.07.2000 року, заробітної плати за нульовим значенням;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 , починаючи з дати призначення пенсії, з застосуванням заробітної плати за періоди страхового стажу ОСОБА_1 (43 роки 4 місяці 27 днів), в тому числі періоди, вказані в Рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 160/33993/23, а саме, періоди: з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у застосуванні заробітної плати за періоди страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні їй пенсії за віком, та обчислення, починаючи з 01.07.2000 року, заробітної плати за нульовим значенням.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 , починаючи з дати призначення пенсії, з застосуванням заробітної плати за періоди страхового стажу ОСОБА_1 (43 роки 4 місяці 27 днів), в тому числі періоди, вказані в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 160/33993/23, а саме, періоди: з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду не було зобов`язано застосувати заробітну плату за вказані періоди страхового стажу, у зв`язку з чим, починаючи з 01.07.2000, заробітну плату обчислено нульовим значенням.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі № 160/33993/23, позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045750025230 від 17.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2021 про взяття на облік та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

На виконання вищезазначеного Рішення суду відповідачем була призначена та нарахована пенсія за віком позивачу.

Однак, при нарахуванні позивачу пенсії не була застосована заробітна плата за періоди страхового стажу позивача (43 роки 4 місяці 27 днів), та, починаючи з 01.07.2000 року, заробітну плату обчислено за нульовим значенням. В обґрунтування своїх дій Відповідачем було зазначено, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року по справі №160/33993/23 Відповідача не було зобов`язано застосовувати заробітну плату за вказані періоди страхового стажу (а.с. 22).

02.07.2025 року позивач звернулась повторно до відповідача з заявою про проведення перерахунку її пенсії з урахуванням фактичної заробітної плати (або її юридично визначеного еквівалента) за періоди з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р., починаючи з дати призначення, та нарахування їй пенсії, з законодавчим обґрунтуванням своїх вимог.

31.07.2025 року позивач отримала відповідь відповідача № 34209-24909/Б-01/8- 0400/25, що дане питання було детально роз`яснено листом № 27519-18995/Б-01/8-0400/25 від 18.06.2025 року та іншого діючим законодавством не передбачено.

Позивачка не погодилась із вказаними доводами відповідача та звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 року на підставі Довідки Соціального Фонду Киргизької Республіки від 12.02.2021 р. та від 17.02.2020 р., Архівна довідка Архівного агентства при Державній реєстраційній службі при уряді Киргизької Республіки № 03-3/532/1 від 02.03.2020 р., Інформація з особистого страхового рахунку застрахованого Соціального Фонду Киргизької Республіки від 12.11.2011 р. та від 26.07.2006 р., Повідомлення про зайнятість та заробітну плату Бішкекського поштамту за періоди з 01.01.2010 р. по 20.06.2019 р. для перерахунку та виплаті позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про пенсійне забезпечення» мають на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цими Законами, свого права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цими Законами, і спрямовані на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.ч. 1, 10, 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року – за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Отже, підставою для зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу можливо при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність, а проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.03.2023 року у справі № 360/4129/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідач, при нарахуванні пенсії позивачу, обчислив заробітну плату за нульовим значенням починаючи з 01.07.2000 року, посилаючись на відсутність такого зобов`язання у рішення суду від 23.09.2024 року по справі №160/33993/23 на підставі якого було призначено пенсію.

Однак, з матеріалів справи видно та відповідачем не заперечується, що останній отримав пенсійну справу позивача, а також додаткові документи, а саме: Довідки Соціального Фонду Киргизької Республіки від 12.02.2021 р. та від 17.02.2020 р., Архівна довідка Архівного агентства при Державній реєстраційній службі при уряді Киргизької Республіки № 03-3/532/1 від 02.03.2020 р., Інформація з особистого страхового рахунку застрахованого Соціального Фонду Киргизької Республіки від 12.11.2011 р. та від 26.07.2006 р., Повідомлення про зайнятість та заробітну плату Бішкекського поштамту за періоди з 01.01.2010 р. по 20.06.2019 р. та інші, які підтверджують нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески до пенсійної системи Киргизької Республіки (а.с. 29-37).

Крім того, з матеріалів справи видно, що період роботи позивача з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р. підтверджується її трудовою книжкою, а також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 у справі № 160/33993/23, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача проте те, що рішенням суду не зобов`язано застосовувати заробітну плату за вказані періоди страхового стажу є протиправними та суперечать ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак підлягає застосуванню заробітна плата за періоди страхового стажу ОСОБА_1 (43 роки 4 місяці 27 днів), в тому числі періоди з 01.01.1992 р. до 30.01.2019 р., з 06.06.2019 р. до 20.06.2019 р., з 24.09.2019 р. до 05.12.2021 року.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000.00 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду було надано акт приймання-передачі послуг від 20.02.2026 №О-3.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 20.02.2026 №О-3, АО «Еквіта» було надано позивачу наступні послуги: складання та подання відзиву. Вартість 4000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 1500.00 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі № 160/23001/25 – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1500.00 грн.

В задоволенні решти заяви – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва