Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №214/795/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/795/25

2-о/214/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

за участю:

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з названою заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем – її батьком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника – ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається, зокрема із належної йому за життя частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Так, з метою прийняття зазначеної спадщини, заявник звернулась до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори. Спадкова справа була заведена 21 березня 2012 року, однак у подальшому була передана за належністю до Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, яка листом від 11.10.2024 року повідомила заявника про те, що з аналізу наданих документів встановлено, що вона є спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька та нею було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим рекомендовано звернутись до суду для визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька або для встановлення факту постійного проживання разом з ним на час відкриття спадщини за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Так, заявник зазначає, що хоча її батько має інше місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , але з червня 2011 року постійно проживав разом із нею за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 , оскільки батько хворів та потребував за життя постійного догляду. Таким чином, з метою подальшого оформлення прав на спадкове майно, що залишилось після смерті батька, заявник вимушена була звернутись до суду з даною заявою.

У судовому засіданні заявник підтримала заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилась, але надала до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що заявник – це його матір, ОСОБА_2 – його дід та батько його матері, який з 2010 року до моменту своєї смерті проживав разом з матір`ю – заявником у цій справі, раніше він проживав в с. Дорошівка Миколаївської області. Зазначив, що він особисто забирав діда з села та привозив до м. Кривого Рогу після погіршення у 2010 році стану його здоров`я. Також свідок зазначив, що він проживав разом з матір`ю та дідом за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_4 , будучи допитаною у судовому засіданні показала, що заявник – це її сусідка по будинку, знає її добре та більше 20-ти років, знає, що ОСОБА_2 – це був її рідний батько, який проживав багато років разом із заявником та її матір`ю – своєю дружиною, що потім на деякий час він переїхав до с. Дорошівка, а потім повернувся до м. Кривого Рогу, а саме до місця проживання заявника та проживав разом із нею до моменту своєї смерті, позаяк він хворів, а коли він помер, то його похованням також займалась заявник у цій справі.

Заслухавши пояснення заявника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 червня 1964 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 25 лютого 1984 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала 25 лютого 1984 року шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 ».

Як убачається з відомостей із паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання з 09 лютого 2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34501641 від 14.06.2012 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 20 грудня 2011 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, у цьому ж Свідоцтві місцем його смерті зазначено: Україна, Дніпропетровська область, Саксаганський район, м. Кривий Ріг.

Разом з тим, як убачається із лікарського свідоцтва про смерть №82 від 14.12.2011 року, яке було видано заявнику, місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: Україна, Дніпропетровська область, Саксаганський район, м. Кривий Ріг.

Між тим, згідно довідки за вих. №183-02-13 від 09.06.2022 року, виданої виконкомом Дорошівської сільської ради Вознесенського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а також зазначено, що разом з померлим на день смерті та протягом шести місяців з дня смерті зареєстрованих не було.

Так, з метою прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька, заявник звернулась до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори. Спадкова справа була заведена 21 березня 2012 року, однак у подальшому була передана за належністю до Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Листом від 11.10.2024 року Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області повідомила заявника про те, що у Другій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 травня 2024 року зареєстрована спадкова справа №114/2024, яка була передана за належністю Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою, старий номер спадкової справи 130/2012 від 23.03.2012 року, що спадкова справа була заведена за заявою про відмову від прийняття спадщини на її користь від дружини спадкодавця ОСОБА_5 , в якій також зазначено, що спадкодавець ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак, із аналізу наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом першої черги згідно ст. 1261 ЦК України та нею було пропущено строк встановлений ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим рекомендовано звернутись до суду для визнання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька або для встановлення факту постійного проживання разом з ним на час відкриття спадщини за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки..

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У даному випадку від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті останнього залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю реалізації права на звернення до нотаріуса та подальшим прийняттям спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Так, факт постійного проживання заявника та спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та зазначеними вище, а також добутими в судовому засіданні, а саме показаннями свідків.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви заявника про встановлення факту проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки служить підставою для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 19, 23, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із спадкодавцем – її батьком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.