Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №182/1238/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1238/26

Провадження № 1-кп/0182/840/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні, в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2026 за №42026042100000006 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вікторівка Доманівського району, Миколаївської області, громадянина України, українця, з неповною загальною середньою освітою, який не є депутатом, не є особою з інвалідністю, одружений, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на посаді кулеметника другого механізованого відділення третього механізованого взводу другої механізованої роти першого механізованого батальйону у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 20.04.2007 П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 70, 71, 79 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

- 14.12.2007 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі. 20.04.2012 звільнився по відбуттю строку покарання;

- 26.07.2013 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох позбавлення волі з іспитовим строком один рік;

- 07.11.2013 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі;

- 25.12.2014 Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання трьох років двох місяців позбавлення волі. 06.05.2016 звільнений по відбуттю строку покарання;

- 21.03.2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, до двох років шести місяців позбавлення волі;

- 31.05.2017 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст.70 КК України до остаточного покарання чотири роки три місяці позбавлення волі. 25.08.2020 звільнений по відбуттю строку покарання;

- 07.12.2021 Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 ст. 75, ст. 76 КК України до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки. 10.01.2024 знятий з обліку на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду від 28.12.2023 у зв`язку із закінченим іспитового строку,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.

ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обіймає посаду кулеметника другого механізованого відділення третього механізованого взводу другої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 15.01.2026 приблизно о 20:00 годині перебував за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом з дружиною ОСОБА_4 , спільною малолітньою донькою ОСОБА_3 та неповнолітньою падчеркою ОСОБА_5 , з якими перебуває у сімейних відносинах, маючи взаємні права та обов`язки, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень своїй падчерці ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_5 , в той же день та час, перебуваючи в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаючи про те, що здоров`я та життя будь-якої людини охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, проте нехтуючи цим, всупереч вимог статей 28 та 68 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, обравши фізичне насильство, як форму домашнього насильства, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству", а також в порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, знаходячись навпроти ОСОБА_5 наніс їй один удар кулаком лівої руки в область грудної клітини справа, від якого остання втратила рівновагу та впала на підлогу на коліна, далі наніс ще один удар відкритою долонею руки в область потиличної частини голови, спричинивши неповнолітній ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичного експерта № 52 від 02.02.2026, тілесні ушкодження у вигляді – синця грудної клітини, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно пункту 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України – в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Ухвалою суду від 26.02.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2026 за №42026042100000006 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

В направленому обвинувальному акті прокурором Нікопольської окружної прокуратори ОСОБА_6 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника – адвоката ОСОБА_7 , відповідно до якого він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с.17-20). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 – ОСОБА_4 , надано також письмову заяву, в якій остання погодилась зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодилась з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.16).

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 , не оспорює, пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 , кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілим під час судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі:

- рапорту прокурора ОСОБА_8 від 17.01.2026, про те, що 15.05.2026 до Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_9 2007 р.н., про те, що 15.01.2026 о 20.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вітчим в стані алкогольного сп`яніння побив сестру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та матір заявника (а.п.20),

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.01.2026 р., яка надійшла від 15.01.2026 р. від ОСОБА_4 , яка просить притягнути до відповідальності її чоловіка гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , котрий за її місцем мешкання наніс тілесні ушкодження їй та її донці гр.. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 15.10.2026 о 20.00 годині (а.п.23);

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.01.2026 р., яка надійшла від 17.01.2026 р. від ОСОБА_5 , яка просить притягнути до відповідальності її вітчима гр.. ОСОБА_2 , котрий за місцем її мешкання в ході сварки наніс їй тілесні ушкодження у вигляді синця грудної клітини (а.п.34);

- протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 від 26.01.2026 р., яка вказала, що вона мешкає разом зі своєю матір`ю, двома сестрами та трьома братами. Раніше з ними на протязі останніх 5 років мешкав чоловік на ім`я ОСОБА_10 , він доводився матері чоловіком, а їй вітчимом. Так, в січні місяці 2026 р. приблизно о 19:00 год. до них додому за адресою: АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_10 , який від якого вона чула запах перегару і вів себе агресивно. Вона була своїй кімнаті а він пішов на кухню їсти, після чого вона почула крики з кухні, ОСОБА_10 кричав на матір. Через, що відбувалась сварка вона не пам`ятає. Вона вийшла з кімнати та побачила, як ОСОБА_11 її матір, вона почала захищати матір і намагатись прибрати ОСОБА_10 від неї. Далі, ОСОБА_10 почав кричати на її молодшого брата ОСОБА_12 і вона сказала, що з ним не треба так розмовляти, через, що в неї з ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, в ході якого він підвищив на неї голос, встав та почати виходити з приміщення кухні, а вона в свою чергу зробила зауваження, що з нею також не треба так розмовляти, на що він повернувся та наніс їй один удар кулаком лівої руки в область грудної клітини, а саме під ребра з правої сторони, від чого вона впала на підлогу, після чого ОСОБА_10 наніс їй ще один удар кулаком лівої руки в область голови. Далі, її брат ОСОБА_13 підняв її з підлоги і відніс у її кімнату, де з нею сиділа матір, яка викликала швидку допомогу. Хвилин за 20-30 приїхала швидка та забрали її, вони оглянули її та відпустили додому, а приблизно через 3-4 дні вони звернулись до СМЕ, експерт оглянув її, та видав їм акт в якому відображено, про те, що в неї виявлені тілесні ушкодження в області голови та грудної клітини (а.п.49-54),

- протоколу проведення слідчого експерименту від 26.01.2026 р. проведеного за участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 , 2010 р.н. в ході якого остання повідомила про обставини за яких чоловік її матері на ім`я ОСОБА_10 , спричинив їй тілесні ушкодження, показавши механізм їх спричинення, місце перебування ОСОБА_10 відносно неї в момент їх спричинення (а.п.55-59 з фототаблицею і диском),

- згідно повідомлення КП «НМЛ №4 НМР» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 15.01.2026 р. була доставлена каретою швидкої медичної допомоги до приймального відділення екстреної медичної допомоги та оглянута лікарем травматолога. Діагноз: забій м`яких тканин грудної клітини та молочної залози справа. (а.п.95),

- висновку експерта № 52 від 02.02.2026 року, згідно якого у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця грудної клітини – відноситься до категорії Легких тілесних ушкоджень (Згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлене тілесне ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, або від удару об такий предмет. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному в постанові слідчого (а.п.100);

- згідно додаткового висновку експерта №91 від 12.02.2026 року, на підставі даних медичної експертизи гр. ОСОБА_5 механізм виявленого у неї тілесного ушкодження не суперечить механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за участю самої ОСОБА_5 від 26.01.2026 р. (а.п.104);

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваній було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 , доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 , мають правильну правову кваліфікацію за ч.1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 , одружений, на утриманні має доньку 2025 р.н., є мобілізованою особою, проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 , на посаді кулеметника другого механізованого відділення третього механізованого взводу другої механізованої роти першого механізованого батальйону у військовому званні «солдат», без зареєстрованого місця проживання, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (а.п.134), є раніше судимою особою (а.п.136-137).

Обставин, що пом`якшують покарання не вставлено. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 ( вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1