Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №203/248/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/248/26

Провадження № 3/0203/235/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

05.03.2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Смольняков О.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продавця-консультанта, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.155-1 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №2020 від 23 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продавець-консультант, вчинила правопорушення встановленого порядку проведення розрахунків, а саме: 18 листопада 2025 року о 12 год. 40 хв. у торгівельному місці, розташованому за адресою: м. Дніпро, пр. Науки, буд.8-А, – проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій без видачі відповідного документа встановленої форми: не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювання продажу лише тих товарів (послуг), які відображені в такому. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.155-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про розгляд справи у її відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслала.

На підставі ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки дане адміністративне правопорушення не відноситься до категорії правопорушень, де явка особи, відповідно до вимог КУпАП визнається обов`язковою.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у порядку, передбаченому ст. 278 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність повернення матеріалів справи на дооформлення з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Диспозиція ч. 1 ст.155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і для повного визначення ознак складу цього правопорушення необхідно звернутися до законодавчо встановленого порядку проведення розрахунків у певній сфері, який регулюється зокрема Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», однак всупереч вимогам ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення №2020 від 23.12.25 не зазначено, який саме нормативний акт було порушено ОСОБА_1 .

Надання детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснює розрахункові операції або є посадовою особою, на яку покладені обов`язки щодо організації здійснення розрахункових операцій.

Крім того, у п. 12 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення зазначено, що у разі неможливості складання Протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення Протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання Протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.

Матеріали справи не містять жодних викликів податкового органу про запрошення ОСОБА_1 для надання пояснень і відповідно на дату складення протоколу, процесуальні права ОСОБА_1 не роз`яснювались, протокол складався за її відсутністю та у ньому, в порушення вимог ст. 256 КУпАП відсутні її підписи про ознайомлення зі змістом протоколу, та про те, що їй роз`яснені права та обов`язки і надано можливість надавати пояснення.

Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого звинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

При цьому особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення щодо пред`явленого їй обвинувачення, збирати та подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.

Сама неявка особи, що притягається, до органу, що складає протокол, не може свідчити про відмову в отримані та підписанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Але в даному випадку відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик її до органів ГУ ДПС.

Також суд звертає увагу, що відповідно п. 13 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення зазначено, що у разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у запрошенні час складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої неявки. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами контролюючого органу та реєструється у журналі реєстрації актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак Акт №2020/1, доданий про протоколу, всупереч вищезазначеної вимоги підписаний лише двома посадовими особами контролюючого органу – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з четвертим пунктом «Прикінцеві положення», а саме підпунктом 4.5 «Додатки до перевірки» до Акту фактичної перевірки додані письмова вимога перевіряючих на 1 акр., акт відмови від підпису у направленнях на 1 арк., опис товару на 1 арк., однак під час вивчення матеріалів справи у додатках зазначених матеріалів не вбачається.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки - це документ, у якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили. Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акту не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність (постанова Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14).

Викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства, а підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18).

Недостатньо просто зафіксувати порушення в акті необхідно, щоб його висновки базувалися на достовірних доказах, зокрема детальній фіксації параметрів порушення (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 922/618/22).

Таким чином, на підтвердження отриманих результатів перевірки уповноваженою особою суду не надано жодного такого документу або інформації, на підставі яких суд мав би можливість встановити, чи мала місце подія адміністративного правопорушення, а також інші факти, які мають істотне значення для з`ясування усіх обставин справи для правильного її вирішення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в протоколі не вказано та не надано підтверджень існування всіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд не має реальної можливості дати оцінку неналежно та неповно зібраним доказам щодо обставин справи, які є істотними для вирішення адміністративних матеріалів.

Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного дооформлення (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14).

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об`єктивно з`ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, адже ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

На підставі викладеного, керуючись ст. 278, ст. ст. 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП повернути до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Смольняков