Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №200/4321/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року справа №200/4321/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/4321/25 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 року №083950024522;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1983 по 01.12.1987 та з 25.06.1991 по 18.11.2002 роки, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2025 року №083950024522.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1983 по 01.12.1987, з 25.06.1991 по 18.11.2002 рік.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу в календарному обчисленні, який дає право на виплату грошової допомоги згідно пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, періодів роботи:

- з 01.08.1983 по 01.12.1987 в санлабораторії Санепідстанції Жовтневого району м. Запоріжжя, так як відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати та форма власності установи;

- з 25.06.1991 по 18.11.2002 в КП «Медсанчастин Запоріжсталь" та "Дніпроспецсталь", так як відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Таким чином, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, так як на день досягнення пенсійного віку (02.01.2025) відсутній необхідний страховий стаж 30 років, який дає право на виплату цієї грошової допомоги.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.03.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку "Допризначення в зв`язку з наданими додатковими документами".

Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 03.04.2025 року №083950024522, яким відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, рекомендовано надати уточнюючі довідки за період роботи 1983 по 1987 та 1991-2002.

В рішенні вказано, що після проведення перерахунку було встановлено, що стаж в закладах та установах державної або комунальної форми власності за вислугу років на день призначення пенсії (03.01.2025) складає 23 роки 03 місяці 27 днів.

Згідно довідки №06 від 26.03.2025, виданої комунальним некомерційним підприємством "Центр медичної реабілітації" Запорізької обласної ради, позивач дійсно прийнята на посаду старшого фельдшера-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії комунального закладу "Запорізький обласний госпіталь для інвалідів Великої вітчизняної війни" м. Запоріжжя з 25 листопада 2002 за переводом до медсанчастини заводів "Запоріжсталь" і "Дніпросталь".

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Положеннями ст 8 Закону України № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Положеннями п. 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України №1058-IV станом на день її призначення.

В п. 7 Порядку №1191 зазначено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до р. 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю зокрема, лікарі та середній медичний персонал в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Приписами ст. 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо доводів апелянта, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1983 по 01.12.1987 та з 25.06.1991 по 18.11.2002, так як відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивач:

01.08.1983 прийнята на посаду лаборанта по відбору проб за спецрахунком до сангіглабораторії санепідемстанції Жовтневого району (наказ №84 від 01.08.83);

01.12.1987 звільнена від посади по догляду за дитиною 8 років (наказ №99 від 01.12.1987);

02.12.1987 прийнята на посаду керівника вокального ансамблю в клуб профкома "Прогрес" (наказ №57 від 30.11.1987);

25.06.1991 звільнена за переводом на роботу в МСЧ з-да "Запоріжсталь" (наказ №22 від 11.06.1987);

25.06.1991 прийнята на посаду фельдшера-лаборанта в лабораторію медсанчастина заводів "Запоріжсталь" "Дніпросталь" (наказ №48к від 05.07.1991);

01.09.2001 переведена на посаду фельдшера-лаборанта відділення реанімації (наказ №101А від 14.09.2001);

18.11.2002 звільнена за переводом (наказ №130к від 18.11.2002).

Згідно форми РС-право позивачу не зараховано до стажу періоди роботи з 01.08.1983 по 01.12.1987, з 02.12.1987 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 01.09.2001 року.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення та наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останньої на відповідних посадах та закладах у яких вона працювала.

Відмовляючи в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, відповідачем рекомендовано надати уточнюючі довідки за період роботи 1983 по 1987 та 1991-2002.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З даних записів у трудовій книжці вбачається, що періоди роботи з 01.08.1983 по 01.12.1987, з 25.06.1991 по 18.11.2002 повинні зараховуватися відповідачем до стажу набутого у сфері охорони здоров`я та для цього не потрібно уточнююча довідка.

Доводи апелянта, що відсутня інформація про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, колегія суддів не приймає, оскільки Порядком № 1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/4321/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 р. у справі №200/4321/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 05 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко