Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №200/6091/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року справа №200/6091/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А, Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Литвинова Вячеслава Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №200/6091/25 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу”;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 30 липня 2025 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача всі види грошового забезпечення (в тому числі премію) за час вимушеного прогулу з дня звільнення;

- звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 72 Закону України Про адміністративну процедуру від 17 лютого 2022 року № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину. Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Згідно зі ст. 87 зазначеного Закону України адміністративний акт, що суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта, є протиправним.

Позивач вважає, що звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII по суті є звільненням у порядку дисциплінарної відповідальності поліцейського за порушення службової дисципліни, проте відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

В межах спірних правовідносин, службове розслідування за фактом можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку не проводилось.

Наказ № 352 не містить посилання на п. 4 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VІІІ і що вказана норма стосується кандидатів на службу в поліцію, а позивач був діючим поліцейським, якого було звільнено.

Окрім того, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20 набрала законної сили 24 квітня 2024 року, як наслідок, позивач не міг бути притягнутий до відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції після 24 жовтня 2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку, що прямо передбачено Дисциплінарним статутом.

Діюче законодавство не містить визначення поняття нереабілітуючі підстави припинення кримінального провадження, як наслідок, відсутні норми, за якими наявність судового рішення про закриття кримінального провадження стосовно особи є підставою для висновку про її службову невідповідність.

Судом першої інстанції також не прийнято до уваги, що на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області позивач проходив службу з липня 2024 року і під час призначення на вказану посаду всі кандидати проходили перевірку на предмет відповідності вимогам статей 49, 61 Закону України Про Національну поліцію.

Закон не містить вимог щодо порядку інформування безпосереднього керівника про наявність судових рішень, ухвалених стосовно поліцейського, а тому позивач повідомив свого керівника про ухвалу в усній формі і що письмової доповіді щодо цього у нього ніхто не вимагав.

Позивач також зазначає, що безпосередньому керівнику позивача, і поліцейській комісії, яка проводила перевірку на предмет його відповідності вимогам ст.ст. 49, 61 Закону України Про Національну поліцію, було достеменно відомо про наявність кримінального провадження №620200500000000304 від 14 лютого 2020 року і про ухвалене у ньому судове рішення, так як стан досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні був на обліку у підрозділі кадрового забезпечення. Зазначена ухвала перебувала та перебуває у вільному доступі – у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що не перешкоджало управлінню головної інспекції ГУНП в Донецькій області надати оцінку факту ухвалення судового рішення відразу після набрання ним законної сили у квітні 2024 року.

Позивач також наголошує на тому, що звільнення поліцейського згідно п.5 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» здійснюється на підставі висновку атестаційної комісії. Тобто, для прийняття рішення про звільнення поліцейського зі служби в поліції через службову невідповідність передбачено попередньо проведення службового розслідування або атестації. Таким чином відповідачем не дотримано процедури прийняття рішення про звільнення позивача зі служби в органах Національної поліції України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 2013 року працював в органах Національної поліції України, у тому числі з липня 2024 року - на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області.

У липні 2024 року начальник УГІ ГУНП в Донецькій області, полковник поліції Р.Торбіна звернувся до начальника ГУНП в Донецькій області, генерала поліції третього рангу Р.Осипенка, із доповідною запискою (вх. № 4700 від 22 липня 2025 року), в якій зазначено наступне.

Управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (Управління) є структурним підрозділом ГУНП в області, яке здійснює контроль за службовою діяльністю структурних підрозділів апарату ГУНП в області та підпорядкованих територіальних підрозділів поліції, сприяє вдосконаленню їх службової діяльності та зміцненню службової дисципліни.

Відповідно до пп. 16, 18 п. і розділу III Положення про управління головної інспекції ГУНП в Донецькій області (Положення), затвердженого наказом ГУНП в області від 16 серпня 2021 року № 1644, для вирішення покладених на Управління завдань, його працівники забезпечують ведення обліків порушень службової дисципліни і надзвичайних подій за участю працівників підрозділів поліції ГУНП в області, аналізують та узагальнюють таку інформацію, готують пропозицій керівництву ГУНП в області щодо вжиття відповідних профілактичних заходів, за дорученням керівництва ГУНП в області в межах повноважень за результатами аналізу службової діяльності та проходження служби надають пропозиції щодо доцільності призначення кандидатів на посади в підрозділах поліції ГУНП в області.

Відповідно до п. 6 розділу IV Положення, працівники Управління мають право користуватися відповідними базами даних МВС, НПУ та інших органів державної влади.

Одним з джерел наповнення баз даних органів державної влади є Єдиний державний реєстр судових рішень щодо наслідків судового розгляду кримінальних проваджень, доступ до якого наявний в Управлінні.

Під час здійснення аналізу інформації стосовно поліцейських підрозділів поліції ГУНП в області, які раніше порушили службову дисципліну та за участю яких трапилися надзвичайні події, в Єдиному державному реєстрі судових рішень було виявлено відомості стосовно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (01125914), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого 16 квітня 2024 Індустріальним районний судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності).

Статтею 284 КПК України передбачено вичерпаний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які при цьому класифікуються за декількома критеріями та поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі: реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин; нереабілітуючі - ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.

До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.

Пунктом 4 частини 2 статті 61 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.

Згідно із відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року по справ № 234/7968/20, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України – закрито.

Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали, відповідно до Журналу видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, бланків постанов по справах про адміністративне затримання Краматорського відділу поліції ГУНІІ в Донецькій області № 824 ОСОБА_1 , займаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Краматорського відділу поліції ГУНІ в Донецькій області, 5 вересня 2019 року отримав бланки постанов у кількості двадцяти штук, у тому числі бланки постанов серії ГАА № 421286, серії ГАА № 421290 та серії ГАА № 421291.

ОСОБА_2 , діючи умисно та протиправно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків внаслідок вчинення своїх дій, маючи на меті штучне створення показників своєї службової діяльності шляхом підроблення офіційних документів - постанов по справі про адміністративні правопорушення, які до примітки ст. 358 КК України є офіційними документами, порушуючи функціональні обов`язки та діючи всупереч інтересам служби, вчинив службове підроблення при наступних обставинах.

У період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року ОСОБА_1 , під час виконання службових обов`язків, перебуваючи у місті Краматорську Донецької області, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 421286, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення гр. *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ***, щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив” власноруч написав, що о 10 год 00 хв 26 січня 2020 року гр. ***, знаходячись на залізничній станції у м. Краматорську по вул. Залізничній, розпивав пиво “Чернігівське” у громадському місці, та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.

Також ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний намір, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на штучне створення показників своєї службової діяльності, у період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, перебуваючи у м. Краматорську Донецької області, під час виконання службових обов`язків, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення ГАА № 421290, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення гр. *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ***, щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив” власноруч написав, що о 10 год 00 хв 26 січня 2020 року гр. ***, знаходячись на залізничній станції у м. Краматорську по вул. Залізнична, палив у публічному місці цигарку “Прима”, та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.

Також, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на штучне створення показників своєї службової діяльності, у період з 26 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, перебуваючи у м. Краматорську Донецької області, під час виконання службових обов`язків, використовуючи бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення ГАА № 421291, достовірно знаючи про відсутність факту вчинення громадянином *** будь-якого адміністративного правопорушення та взагалі про відсутність перебування вказаного громадянина на місці вказаному у постанові, як місце вчинення адміністративного правопорушення, склав завідомо неправдивий офіційний документ - постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно *** щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КУпАП, зокрема власноручно вніс до вказаного офіційного документу рукописні записи: в графі “установив” власноруч написав, що о 23 год 00 хв 27 січня 2020 року гр. ***, знаходячись біля ТОВ “АТБ” по вул. Сіверська, буд. 335 у м. Краматорську гучно співав пісні, та підписав вказану постанову, чим надав постанові статусу офіційного документа.

29 січня 2020 року ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочин, діючи з єдиними умислом та метою штучного створення показників своєї службової діяльності, видав зазначені вище підроблені офіційні документи - постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно *** у відділ превенції Краматорського ВП, які зареєстровано у Журналі обліку справ про адміністративні правопорушення та протоколів про адміністративні затримання Краматорського ВП ГУНІ в Донецькій області (журнал № 951 від 14 грудня 2019 року) за № 332 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421290 від 26 січня 2020 року), № 335 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421291 від 27 січня 2020 року) та № 340 від 29 січня 2020 року (постанова серії ГАА № 421286 від 26 січня 2020).

Також в ухвалі вказано, дії ОСОБА_1 кваліфіковано як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_1 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, яке вчинене у січні 2020 року та відноситься до нетяжких злочинів і з дня його вчинення минуло більше трьох років, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Ухвала прийнята із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, ч. 3 ст. 314 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118404230).

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с (м.Покровськ) “По особовому складу” із посиланням на розділ VІІ Закону України “Про Національну поліцію” старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0125914), інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Донецькій області, звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) з 29 липня 2025 року. Підстава: доповідна записка управління головної інспекції ГУ НП в Донецькій області від 22 липня 2025 року № 1634/55/01-2025, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у справі № 234/7968/20.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 липня 2025 року № 352 о/с “По особовому складу”.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, через службову невідповідність.

Статтею 61 Закону № 580-VIII встановлені обмеження, пов`язані зі службою в поліції.

Так, згідно пункту 4 частини 2 цієї статті не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав.

Отже, у випадку, якщо стосовно поліцейського було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав - має місце службова невідповідність зазначеного поліцейського займаній посаді, що у свою чергу має своїм наслідком звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи, що чинне законодавство не містить визначення поняття «нереабілітуючі підстави припинення кримінального провадження», колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 1 лютого 2024 року у справі №930/497/23 зазначено, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Вказаний висновок неодноразово було підтримано Верховним Судом і в інших постановах.

Так, у постанові від 16 жовтня 2025 року у справі № 352/515/25 Верховний Суд зазначив наступне: “ 28. Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. До нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить, зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

29. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається (див. постанову Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23).

30. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) висловлено правову позицію, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

31. У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.

32. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).”.

В межах цієї справи судом встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року по справі № 234/7968/20 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 620200500000000304 від 14 лютого 2020 року стосовно позивача, яке було відкрито за ч. 1 ст. 366 КК України, – закрито.

Ухвала прийнята із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288, ч. 3 ст. 314 КПК України.

Отже, кримінальне провадження № 620200500000000304 стосовно позивача було припинено з нереабілітуючих підстав.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наявність набувшей законної сили ухвали суду про звільнення позивача від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, є достатньою підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII.

Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII по суті є звільненням у порядку дисциплінарної відповідальності поліцейського за порушення службової дисципліни, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII містить в собі окремий пункт 6 - звільнення зі служби в поліції - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України .

Отже, звільнення поліцейського зі служби в поліції через службову невідповідність (п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII) і звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту (п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII) – є окремими правовими підставами для звільнення поліцейського зі служби в поліції.

Відтак, доводи позивача про те, що рішення про звільнення поліцейського зі служби в поліції через службову невідповідність може бути прийнято лише за наслідком проведення службового розслідування, колегія суддів вважає безпідставними.

Пункт 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII не містить в собі вимоги про те, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, через службову невідповідність лише на підставі висновку атестаційної комісії, а тому посилання позивача на відсутність попереднього проведення атестації , колегією суддів не прийнято до уваги.

Колегія суддів вважає, що визначений частиною 2 статті 61 Закону № 580-VIII перелік осіб, які не можуть бути поліцейськими, встановлений без розмежування статусу таких осіб - особи, які претендують на службу, чи особи, які вже перебувають на службі. За таких обставин, доводи позивача щодо не поширення на нього цієї норми, оскільки він був діючим поліцейським, колегія суддів вважає безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Литвинова Вячеслава Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 200/6091/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 200/6091/25 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена 05 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко