Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №600/4058/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4058/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вимоги повторного проходження військово-лікарської комісії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії №122 від 30 січня 2025 року, свідоцтва про хворобу №122/122 та наказу командира від 10 березня 2025 року №242-ОС;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позов обґрунтовано тим, що у січні 2025 року позивач був визнаний непридатним до військової служби, у зв`язку з чим його звільнено зі службі в Державній прикордонній службі України на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Проте, незважаючи на наявність висновку ВЛК про непридатність до військової служби, на підставі якого позивач вважає, що підлягає виключенню з військового обліку, відповідач видав направлення про повторне проходження позивачем військово-лікарської комісії, з чим він не погоджується і вважає протиправним. На думку позивача, вимога відповідача про повторне проходження ВЛК, фактично, нівелює уже наявне рішення ВЛК Державної прикордонної служби про непридатність до військової служби, а повторне проходження ВЛК в уповноваженому органі Міністерства оборони України може призвести до визнання позивача придатним до військової служби та повернення його до військової служби. Позивач вважає, що він підлягає виключенню з військового обліку саме на підставі висновку ВЛК Державної прикордонної служби, який було постановлено у січні 2025 року.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про відсутність підстав для виключення позивача з військового обліку на підставі висновку ВЛК Державної прикордонної служби України, оскільки згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, підставою для виключення військовозобов`язаного з військового обліку є лише постанова військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою і визначається ступінь придатності до військової служби. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлений позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 січня 2025 року Львівським Військово-медичним клінічним центром Державної прикордонної служби України видано довідку №122, відповідно до якої госпітальною військово-лікарською комісією проведено медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким встановлено потребу позивача у звільненні від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 березня 2025 року №242-ОС позивача звільнено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «б» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку, без права носіння військової форми одягу, з 11 березня 2025 року.

12 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_2 ) видано направлення на проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

Не погоджуючись із видачею вказаного направлення, позивач звернувся до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_1 ) із заявою від 26 травня 2025 року (зареєстрована 30 травня 2025 року), в якій просив, зокрема, здійснити перевірку правомірності дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо направлення його на повторне ВЛК, за умови наявності чинної довідки госпітальної ВЛК від 30 січня 205 року №122 та наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а також здійснити виключення його з військового обліку на підставі вказаних документів.

Вказана заява була передана на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_4 , що визнається учасниками справи.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року відповідач листом від 16 червня 2025 року №2/5540 повідомив про те, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1993 року №708 та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, право визначення ступеня придатності призовників, військовозобов`язаних та резервістів надано виключно Міністерству оборони України. З урахуванням наведених положень законодавства ОСОБА_1 і було направлено на військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності військової служби.

Додатково в листі від 16 червня 2025 року №2/5540 відповідачем наголошено, що довідка госпітальної ВЛК №122 від 30 січня 2025 року визначає ступінь придатності позивача до проходження військової служби лише в Державній прикордонній служби України.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні, визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону №2232-ХІІ, визначені, серед іншого, підстави зняття з військового обліку.

Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Також частиною шостою статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі – Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі – Положення №402 в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (пункт 1.2 глави 1 розділу I Положення №402).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення. Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки. Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Зміст наведених норм указує на те, що повноваження з визначення ступеня придатності до військової служби та визнання військовозобов`язаних непридатними до її проходження належать військово-лікарським комісіям територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. У разі визнання військовозобов`язаного непридатним до військової служби військово-лікарською комісією ухвалюється відповідна постанова/свідоцтво про хворобу, на підставі якої військовозобов`язаний підлягає виключенню з військового обліку.

Водночас, як установлено нормами Закону №2232-ХІІ та Порядку №1487, саме районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють виключення військовозобов`язаних з військового обліку, оскільки на них покладено обов`язок з його ведення.

Як вбачається зі змісту позову, наявність підстав для виключення з військового обліку позивач обґрунтовує довідкою госпітальної ВЛК Львівського Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 30 січня 2025 року №122.

Дослідженням змісту вказаної довідки судом встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 проводився 30 січня 2025 року госпітальною ВЛК на підставі Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на таке.

Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України військовослужбовців Держприкордонслужби визначено Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2024 року №441 (далі – Положення №441).

Так, відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІІІ Положення №441 у разі виявлення під час обстеження або лікування в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби у військовослужбовця Держприкордонслужби захворювання, наслідків захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, такі особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного хворого, який засвідчується підписом начальника закладу охорони здоров`я та скріплюється гербовою печаткою.

Абзацом 2 пункту 16 глави 4 розділу ІІІ Положення №441 встановлено, що у разі визнання військовослужбовця ВЛК, ЛЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця Держприкордонслужби із закладу охорони здоров`я (установи).

Отже, наслідком визнання військовослужбовця Держприкордонслужби непридатним до військової служби є його звільнення зі служби. При цьому наявність висновку гарнізонної/госпітальної ВЛК закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби свідчить про непридатність військовослужбовця до військового служби в органах Державної прикордонної служби України

Водночас документом, на підставі якого здійснюється виключення з військового обліку, є постанова ВЛК саме районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Положенням №441 не передбачено обов`язку виключення з військового обліку військовослужбовця Державної прикордонної служби України на підставі висновку гарнізонної/госпітальної ВЛК закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби про непридатність до військової служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позову про те, що відповідач зобов`язаний виключити ОСОБА_1 з військового обліку саме на підставі довідки Львівського Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України №122 від 30 січня 2025 року.

Доводи позивача про те, що повторне направлення його на проходження військово-лікарської комісії може призвести до повернення на військову службу, суд оцінює критично, адже такі ґрунтуються виключно на припущеннях позивача і не підтверджуються жодними належними доказами. Питання про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (у разі, якщо він вважає, що є відповідні підстави для цього) підлягає вирішенню лише після проходження військово-лікарської комісії при районному (міському) ТЦК та СП, до повноважень якої належить визначення ступеня придатності військовозобов`язаних до військової служби та ухвалення висновку про непридатність до її проходження.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову. Видавши позивачу направлення від 12 травня 2025 року №3399937 на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами законодавства, які регулюють спірні у справі відносини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 березня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя О.П. Лелюк