Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №580/13748/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року справа № 580/13748/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/13748/25 за позовом ОСОБА_1 (проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

15.12.2025 вх.№62357/25 представник позивача — адвокат Голоднюк Володимир Вікторович (ордер АН №1863161) у позовній заяві просить:

– визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме: в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів у частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із ухвалою суду від 05.01.2026 прийнята позовна заява до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог представником зазначається, що у ОСОБА_1 у військово-обліковому документі “Резерв +” міститься запис про порушення військового обліку через неявку за повісткою, сформованої Міністерством оборони України, проте позивач правила військового обліку не порушував: ні повісток, ні протоколів, ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності стосовно нього не складалося. 26.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Єдиного державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся за захистом прав та інтересів до суду (без окреслення змісту і характеру порушеного права).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, копію ухвали та адміністративний позов відповідач отримав в підсистему Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується довідкою про доставку в матеріалах справи.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд установив, що у додатку до позовної заяви не надана копія адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_3 і не надані докази направлення/врученння заяви у порядку ст.1 Закону України «Про звернення громадян» щодо вимог закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення і виправити недостовірні відомості шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання у розшук.

У копії військово-обліковому документі Резерв + дата взяття на облік 21.02.2023; сформовано 22.09.2025 в 21:22) відстрочка від мобілізації до 04.11.2025 - другий із подружжя має інвалідність, дата уточнення даних 26.01.2025, закордонний паспорт дійсний до 21.10.2026.

У копії військово-обліковому документі Резерв + (дата уточнення даних 26.01.2025; сформовано 22.09.2025) вказана причина розшуку: не прибуття за повісткою, тип відстрочки п.11 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації, адреса проживання АДРЕСА_3 .

У копії військово-обліковому документі Резерв + в 21:21 оновлено стосовно ОСОБА_1 інформація: ТЦК та СП 09.02.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу по причині не прибуття за повісткою.

У копії військово-обліковому документі Резерв + міститься запис про звернення 09.02.2025 до Нацполіції через не прибуття за повісткою до ТЦК та СП, адреса проживання: АДРЕСА_4 , дата уточнення даних 02.11.2025.

Представник позивача у адміністративному позові зазначає, що Позивач правила військового обліку не порушував, тому вважає протиправною бездіяльність Відповідача, звернувся до суду і не вказав про порушення якого права йдеться.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-XII). Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно із частиною 4 статті 3 Закону № 3543-ХІІ зміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до ст. 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов`язок громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII). Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затврдженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 військово–лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза це – медичний огляд військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, повістка є засобом оповіщення, яким здійснюється виклик громадян до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до абз. 1 п. 20 Правил проведення призову мобілізаційне розпорядження також є лише засобом оповіщення, в якому зазначаються збірні пункти ТЦК та СП, в які належить прибути військовозобов`язаному чи резервісту з оголошенням мобілізації, а також строки прибуття.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі – Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України – у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі №813/38/16, від 27 лютого 2020 року у справі №440/569/19.

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). У науково-практичному коментарі до Закону № 2073-IX зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Не можна ототожнювати адвокатський запит до ТЦК щодо надання інформації про можливість отримання відстрочки від призову із зверненням військовозобов`язаного для прийняття рішення. Враховуючи правову природу «адвокатського запиту», та зважаючи на порушені питання в адвокатському запиті, він не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питання (на цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 7 листопада 2024 року у справі №340/2502/23).

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (ч.6 ст.7 КАС України).

Недостовірна інформація (недостовірні відомості) – це інформація, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (наказ Мінрозвитку громад та територій від 26.08.2025 № 1307 Про затвердження форми дозволу на обслуговування автобусних маршрутів, порядку його видачі та припинення дії / https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/67483).

Загальновідомо, що 25 лютого 2026 року Офіс Генерального прокурора спільно з ДБР та СБУ повідомили про чергову хвилю викриття схем незаконного уникнення мобілізації військовозобов`язаними. За останній тиждень зареєстровано низку кримінальних проваджень за фактами фіктивного оформлення груп інвалідності, неправомірного визнання обмежено придатними, зняття з військового обліку та організації незаконного переправлення через кордон.

Загально відомо, що в Україні під час дії воєнного стану, неявка за повісткою, відмова від її отримання або проходження ВЛК тягнуть за собою адміністративну відповідальність із значними штрафами. Навіть за наявності відстрочки військовозобов`язані зобов`язані з`являтися до ТЦК, а ухилення може призвести до оголошення в розшук через систему ТЦК (https://tsn.ua/ukrayina/chy-mozna-vidmovytysia-vid-povistky-abo-vlk-poiasnennia-advokatky-3017033.html).

Згідно з п. 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки доручено, зокрема, організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їхніх керівників. Саме собою оповіщення громадян про виклик оформлюється у вигляді повісток. Повістка є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, та не має обов`язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби. Обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», у ч. 1 ст. 1 якого зазначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Суд апеляційної інстанції у справі № 718/2077/25 ЄДРСР 130626525 щодо Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області висновує: не уточнення своїх персональних даних позивачем у період з 18.05.2024 до 16.07.2024 не порушує правила військового обліку, так як у цей період нової мобілізації оголошено не було, а обов`язок вчинити такі дії пов`язаний виключно з уже триваючою мобілізацією. Відповідач не врахував приписів ч.3 ст.210-1 КУпАП та помилково притягнув позивача до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Неправильна кваліфікація відповідачем дій позивача вказує на протиправність та необхідність скасування оскаржуваної постанови. Посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП колегія суддів вважає помилковим. Чинним законодавством саме на військовозобов`язаного покладений обов`язок вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, що могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. У свою чергу держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, що не звільняє позивача від обов`язку надати усю необхідну інформацію. Доводи позивача про наявність у ТЦК та СП даних про нього, а також уточнення окремих даних до 18.05.2024, не свідчать про виконання позивачем обов`язку щодо оновлення даних, передбаченого Законом № 3633-ІХ, адже такий обов`язок може бути виконаним лише шляхом актуалізації відповідних даних.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Матеріали позовної заяви не містять копії адвокатського запиту з метою оцінки наданих додатків та перевірки доводів адміністративного позову, немає копії звернення Позивача до ЦНАП щодо уточнення яких саме відомостей у військово-обліковому документі Резерв + станом на яку дату або, починаючи від якої дати, на підставі якого саме документа, рішення, висновку ВЛК чи МСЕК стосовно якої особи (Позивача чи оновленої інформації про інвалідність подружжя за розбіжної інформації про місце проживання) у контексті різних адрес місця проживання Позивача: в України та Литві, не надані докази про вручення/отримання заяви Позивача від 26.09.2025 саме обраним відповідачем згідно з накладною 1800100636468, де йдеться про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч.7 ст.38, ст.247 КУпАП за отриманої адвокатом інформації: протоколи та постанови про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 не складались щодо необгрунтованої протиправності.

Районні ТЦК та СП, серед іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством із застосуванням механізмів, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Згідно з положеннями пункту 3 частини шостої статті 37 Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Придатність до військової служби визначає виключно ВЛК за результатами медичного обстеження та приймає підсумкове рішення щодо придатності військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби, яке затверджується відповідною постановою. Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти (пункт 2.9. розділу 2 «Медичний огляд призовників (допризовників)» Положення у редакції від 01 грудня 2015 року). Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (далі форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Суд перевірив, що у додатках до позову немає копії жодного висновку ВЛК та/або військового квитка та/або інших документів, що підтверджують виключення Позивача від перебування на військовому обліку з огляду на дату народження, здійснення догляду, повідомлення про перетин кордону спільно з дружиною чи інших обставин, не вказано яке порушене право захищає позивач у спірних правовідносинах щодо якої саме недостовірної інформації, позаяк на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Позивач не надав відповідного індивідуального акта у формі рішення/наказу на підставі мобілізаційного розпорядження та/або протоколу ВЛК про непридатність до служби чи інших достовірних відомостей як особі, яка не належить взяттю на військовий облік.

Представник позивача у межах надання правничої допомоги клієнту не надав копії повістки на одному аркуші, що надана у додаток до відповіді від 03.10.2025 №48/6425 на адвокатський запит, де вказано: ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку з 09.02.2025 у зв`язку з неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці, сформованої Міністреством оборони України.

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, проте у позовній заяві не зазначене порушене право позивача у спірних правовідносинах.

Повістка як документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок (прибути до пункту збору) відповідно до закону.

У спірних правовідносинах суд не встановив доказів, що би підтвердили доводи представника позивача про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме: в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів у частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , позаяк адвокатом копія отриманої повістки з датою прибути Позивачеві до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надана.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на відсутність порушеного права, що встановлено під час розгляду справи по суті, суд відмовляє у задоволенні похідної частини вимог у контексті обраного відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способу захисту, позаяк немає підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вносити зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом вилучення відомостей про неявку за повісткою ОСОБА_1 та щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 про направлення до Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності актуалізації даних про проходження ВЛК до 09.02.2025 - виконання Позивачем обов`язку з`явитися до ТЦК та СП під час дії режиму воєнного стану.

Суд не встановив доказів, не виявив обґрунтованих доводів чи підтверджених аргументів позовної заяви та за матеріалами справи з урахуванням заяви про усунення недоліків, не встановив порушеного права Позивача (бути почутим, права на інформацію) у зв`язку із наявною інформацією в Резерв+ (проживання: АДРЕСА_4 , уточнено 02.11.2025 та запису про відстрочку від мобілізації до 04.11.2025) і доходить висновку про достатні підстави для відмови у задоволенні позову.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи ст. 139 КАС України підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 258, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення суду направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 [ АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].

Рішення суду складене 04.03.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА