Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №926/3352/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2026 р. Справа №926/3352/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” від 25 грудня 2025 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 грудня 2025 року (повний текст підписано 05.12.2025), суддя Швець М.В.

у справі № 926/3352/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест”, м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс”, с. Чагор, Чернівецька область

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 88 800 грн

встановив:

30 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс” про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 88 800 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04 грудня 2025 року у справі № 926/3352/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що договір найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року не припинив своєї дії 31.12.2024 року, як зазначає позивач, оскільки останнім не заявлено заперечень протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, як це регламентовано та передбачено п. 3.2. договору та ч. 1 ст. 764 ЦК України, а отже даний договір найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року є чинним та продовжує діяти. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 88800 грн за січень-лютий 2025 року, на підставі ст. 1212 ЦК України, враховуючи, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 грудня 2025 року у справі № 926/3352/25 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що листом від 27.12.2024 року № 12/01-1 позивач повідомив відповідача про те, що не бажає продовжувати дію договору № 22-01/01 від 01.07.2022 року та просив підготувати обладнання до 09.01.2025 року до демонтажу і повернення. Отже, на думку скаржника, договір найму обладнання припинив дію 31.12.2024 року. Поряд з цим, апелянт вказує, що про свої заперечення та небажання продовжувати дію договору після 31.12.2024 р. позивач повідомляв відповідача як до 31.12.2024 року, так і в січні 2025 року, тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, доказом чого є звернення позивача до правоохоронних органів та відкриття кримінальних проваджень відносно керівника відповідача за статтями Кримінального кодексу України – самоуправство та привласнення майна. Крім цього, апелянт вважає, що факт відсутності договірних відносин, що є визначальним в даній категорії справ, суд встановив. Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції застосовано норми, що стосуються договірних правовідносин, хоча судом встановлено їх відсутність, поряд з цим, суд в оскаржуваному судовому рішенні вказав як встановлене, що договір найму обладнання припинив дію 31.12.2024 року. Більше того, суд першої інстанції протиправно вийшов за межі як позовних вимог, так і предмету спору. Апелянт вказує, що відповідач не порушував питання про визнання чинним договору найму обладнання № 22-01/01 від 01.07.2022 р. та визнання того, що договір найму обладнання № 22-01/01 від 01.07.2022 р. продовжує діяти. Скаржник також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на лист від 27.12.2024 року та наказ від 14.01.2025 року відповідача (про недопущення на територію представників позивача), що є підтвердження закінчення дії договору найму обладнання № 22-01/01 від 01.07.2022 року.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 926/3352/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 грудня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність договірного характеру правовідносин між позивачем та відповідачем щодо оренди спірного обладнання. Поряд з цим, посилання позивача на лист - повідомлення від 27.12.2024 року про припинення (закінчення) дії вказаного договору не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки відповідач даний лист не отримував, а позивач не надав будь-яких підтверджень надсилання позивачу чи отримання позивачем даного листа. Відповідач вважає, що у відповідності до п.3.2. договір є діючим, а отже, правова підстава користування переданим, згідно даного договору майном існує на сьогоднішній день. Також відповідачем вказано, що рішенням суду першої інстанції правомірно встановлено, що договір найму обладнання № 22-01/01 від 01.07.2022 року не припинив своєї дії 31.12.2024 року, як зазначає позивач, оскільки останнім не заявлено заперечень протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, як це регламентовано та передбачено п. 3.2. договору та ч. 1 ст. 764 ЦК України.

Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” (далі – позивач, наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс” (далі – відповідач, наймач) укладено Договір № 22-01/01 найму обладнання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2., наймодавець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов`язується передати наймачеві, у платне строкове користування деревообробне обладнання, що є власністю наймодавця. Перелік деревообробного обладнання, яке передається у платне строкове користування за цим договором, зазначено в додатках до цього договору, які є невід`ємними його частинами.

Згідно додатку №1 від 01.07.2022 року до договору, у платне строкове користування передається Обробний центр 5-и вісьовий Вассі модель Twin.

Пунктами 2.3., 2.4. договору передбачено, що при передачі обладнання складається акт здачі приймання який підписується повноважними представниками сторін по договору. Майно вважається переданим в найм з моменту підписання акта здачі-приймання.

За умовами п. 3.1. договору строк найму становить 24 місяці з моменту підписання акта здачі-приймання.

При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після спливу строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, які були передбачені договором (п. 3.2. договору).

У розділі 4 договору сторони визначили плату за користування обладнанням.

Плата за користування обладнанням встановлюється згідно виставлених наймодавцем рахунків. Розмір плати за користування обладнанням може змінюватися лише за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором. Плата за користування обладнанням нараховується з дати підписання акта приймання-передачі. Плата за користування обладнанням здійснюється у національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок наймодавця щомісяця (п.4.1.-4.3. договору). В підтвердження розміру щомісячного платежу в сумі 44400 грн, додано копію рахунку за червень 2024 р. за оренду обладнання по договору № 22-01/01 від 01.07.2022 року.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає та закінчує свій перебіг у момент, визначений у п.3.1 договору (п. 7.1.-7.2. договору).

Відповідно до п. 7.4. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві ( п. 7.5. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі майна у користування за договором № 22-01/01 від 01.07.2022 року позивач передав відповідачу у користування Обробний центр 5-и вісьовий Вассі модель Twin у кількості 1 шт.

01.07.2024 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди обладнання № 22-01/01 від 01.07.2022 року відповідно до якої термін дії договору № 22-01/01 від 01 липня 2022 року продовжено до 31 грудня 2024 року. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Як зазначає позивач, листом від 27.12.2024 року № 12/01-1 повідомив відповідача про те, що не бажає продовжувати дію договору № 22-01/01 від 01.07.2022 року та просив підготувати обладнання до 09.01.2025 року до демонтажу і повернення, договір найму обладнання припинив дію 31.12.2024 року, проте відповідач об`єкт оренди не повернув.

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” звернулось до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Плюс” про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 88 800 грн. за січень-лютий 2025 року (44400 грн * 2) на підставі ст. 1212 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Відповідно до норм статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року не припинив своєї дії 31.12.2024 року, як зазначає позивач, оскільки останнім не заявлено заперечень протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, як це регламентовано та передбачено п. 3.2. договору та ч. 1 ст. 764 ЦК України, а отже даний договір найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року є чинним та продовжує діяти.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на лист від 27.12.2024 року, оскільки 1) даний лист датований в порушення строків регламентованих ч. 1 ст. 764 ЦК України та п. 3.2. договору (до закінчення дії договору) та 2) відсутні докази надсилання/отримання даного листа відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на наказ від 14.01.2025 року відповідача (про недопущення на територію представників позивача), що є підтвердження закінчення дії договору найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року, оскільки згідно ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Судом першої інстанції правомірно відхилено витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про відкриття кримінального провадження щодо директора відповідача, які не свідчать про припинення дії договору найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України (постанова ВП ВС від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17).

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у пункті 7.13 постанови ВП ВС від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

Судом першої інстанції правомірно зауважено, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів в сумі 88 800 грн.

Щодо доводів апелянта на лист від 27.12.2024 року та наказ від 14.01.2025 року відповідача (про недопущення на територію представників позивача), що є підтвердження закінчення дії договору найму обладнання № 22-01/01від 01.07.2022 року, колегія суддів такі відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі не є належним доказом припинення договору № 22-01/01 від 01.07.2022 року.

Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 грудня 2025 року у справі № 926/3352/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Інвест” – без задоволення.

Матеріали справи № 926/3352/25 повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.