Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №642/8402/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"05" березня 2026 р.

Справа 642/8402/25

Провадження №2/642/310/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної О.В.,

при секретарі – Брус М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , укладеного 09 вересня 2017 року та зареєстрованого у Холодногірському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Харківської області, актовий запис № 490. Сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбні відносини припинені, спільного господарства не ведуть.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.01.2026 року у справі відкрито провадження у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що непорозуміння та суперечності між сторонами не є суттєвими, та можуть бути вирішені шляхом взаємних поступок. Також стороною відповідача було подано заяву про надання строку на примирення.

Стороною позивача подано заперечення на заяву про надання строку на примирення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та заперечувала проти надання строку на примирення між сторонами. Вказувала, що позивач категорично заперечує проти продовження шлюбних відносин із відповідачем.

Представник відповідача підтримав заяву про надання строку на примирення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Сторони зареєстрували шлюб 09 вересня 2017 року у Холодногірському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Харківської області, актовий запис № 490, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 видане повторно 23.12.2025 року.

Сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено позивачем у позовній заяві та фактично визнано відповідачем, між сторонами виникали суперечки з різних питань, шлюбно-сімейні відносини не підтримують, мешкають окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповіднодо ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірванняшлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Що стосується надання строку для примирення, то суд зазначає наступне.

За змістом ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

З аналізу ст. 111 СК України вбачається, що закріплена у коментованій статті норма є диспозитивною.

Диспозитивність норми підкреслюється і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якій зазначається, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком.

Оцінюючи доводи заяви відповідача щодо надання строку для примирення подружжя, суд враховує, що сторони певний час не підтримують шлюбно-сімейних стосунків, стороною відповідача у письмових заявах та його представником у судовому засіданні не наведено доводів, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків та збереження сім`ї, при цьому позивач має стійку позицію щодо розірвання шлюбу та неможливості примирення, тому суд приходить до висновку про недоцільність такого заходу, уникаючи формалізму.

Той факт, що сторони мають неповнолітню дитину, само по собі не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки розірвання шлюбу не впливає на права та обов`язки батьків по відношенню до дитини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

Позивач заявила про залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_4 ».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112 СК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 09 вересня 2017 року у Холодногірському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Харківської області, актовий запис № 490.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2026 року.

Суддя: О.В.Бородіна