Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №627/153/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/153/26

05.03.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області В.А. Каліберда, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Підвисоке Борівського району Харківської області, українки, громадянки України, не працює, особи з інвалідністю ІІ-ї групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202069 від 18.02.2026 року гр. ОСОБА_1 11 лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: в будинку холодно та відсутній запас продуктів харчування в обмеженій кількості, що загрожує їхньому життю та здоров`ю. Санітарні умови не сприяють здоровому розвитку дітей гр. ОСОБА_1 . ОСОБА_1 повторно протягом року вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.184 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до судового засідання надала заяву, в якій просить адміністративний матеріал відносно неї за ч. 2 ст. 184 КУпАП розглядати у її відсутність, у вчиненні інкримінованого правопорушення винуватою себе категорично не визнає, посилаючись на те, що діти забезпечені всім необхідним: їжа, одяг, продукти харчування, здійснює за ними належний догляд, в будинку тепло, дрова для опалення є в достатній кількості. Також зазначила, що у день перевірки Службою у справах дітей в будинку було тепло, продукти харчування були в наявності, у підтвердження чого додала до заяви фотокопії за 11.02.2026.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Частиною першою статті 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.184 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202069 від 18.02.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 11 лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в будинку холодно та відсутній запас продуктів харчування в обмеженій кількості, що загрожує їхньому життю та здоров`ю. Санітарні умови не сприяють здоровому розвитку дітей гр. ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 за вказаним фактом кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року.

Отже, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого законодавчого акту, при формулюванні суті правопорушення вказівка на нормативний акт, який передбачає обов`язки батьків по вихованню дітей, є обов`язковою.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Також, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП проявляється у діях, передбачених частиною першою цієї статті, вчинених повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, а саме: невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров`ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього.

Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

На підтвердження вчиненого правопорушення до адміністративного протоколу надані: письмові пояснення ОСОБА_1 , свідоцтва про народження дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку-характеристику поліцейського офіцера громади СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, пояснення представника Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Пахаренко Р.В., акти проведення оцінки рівня безпеки дитини, акт обстеження житлових та матеріально-побутових умов від 11.02.2026; копію постанови Краснокутського районного суду Харківської області від 02.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, ОСОБА_4 від 18.02.2026.

Згідно акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов від 11 лютого 2026 року неналежне виконання обов`язків ОСОБА_1 зведено до незадовільних побутових умов.

Проте, на переконання суду, зазначене не є беззаперечною обставиною, яка б слугувала доказом про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

З адміністративного матеріалу встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою, опалення в будинку дров`яне, дрова використовує економно, з доданих ОСОБА_1 фотокопій та заяви встановлено, що дровами вона забезпечена, на час перевірки була в наявності приготована їжа для дітей, в будинку топиться.

Суду не надано належних доказів у виді висновків спеціалістів щодо суттєвих, критичних порушень санітарно-гігієнічних норм і правил, що несуть загрозу життю та здоров`ю дітей, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо. В акті обстеження від 11.02.2026 взагалі не зазначено про санітарно-побутові умови в будинку, не вказано, яка саме низька температура в будинку була на час огляду, в чому саме виражається незадовільний стан будинку.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Компетентні органи повинні проводити роботу, спрямовану на надання допомоги батькам дітей, виправлення недоліків у їхній поведінці, з`ясування їхніх проблем і можливостей їх вирішення, а не обмежуватися пошуком будь-яких недоліків. Поведінку батьків можливо поправити у процесу супроводу.

Такі обставини не свідчать про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків, у т.ч. з огляду на її в цілому позитивну особу, за недоведеністю протилежного.

А тому, на думку суду, обвинувачення є недоведеним, поза розумним сумнівом в суді свого впевненого підтвердження не знайшло.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване адміністративне правопорушення було вчинено, і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винувата у вчиненні цього адміністративного правопорушення.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, відповідно до якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), пункт 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Суд зазначає, що відсутність у справі належних доказів факту ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 184 КУпАП.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи надані суду пояснення та фотокопії до заяви, суд доходить до висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не підтверджено.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 184, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Суддя В. А. Каліберда