Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №641/9995/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-а/641/25/2026 Справа №641/9995/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Музиченко В.О.,

за участю секретаря судового засідання – Микитюк В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Приблуда Є.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову № R246637 від 10.12.2025 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 10 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була винесена постанова № R246637 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Відповідно до даних інформаційної системи «Резерв+», що підставою для притягнення до відповідальності вказано непроходження ВЛК, а дата звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до Національної поліції зазначена 17.08.2025. Отже, навіть якщо припустити наявність правопорушення, строк для притягнення до адміністративної відповідальності мав сплинути 17 листопада 2025 року. Натомість постанова № R246637 винесена 10 грудня 2025 року, тобто майже чотири місяці після спливу передбаченого законом тримісячного строку, що є самостійною підставою для її скасування. При цьому сам по собі факт перебування особи у базах обліку ТЦК або АІКС «Оберіг» не може розцінюватися як триваюче правопорушення, оскільки правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, є одноактним, а не триваючим, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. В листопаді 2025 року ним було виявлено, що у застосунку «Резерв+» зазначено про порушення правил військогово обліку через непроходження (відмову від проходження) ВЛК. В реєстрі даних в застосунку «Резерв+» він вказав своє місце фактичного проживання та телефон. Жодного оповіщення з поштового відділення «Укрпошти», про будь-який лист від ТЦК та СП на своє ім`я, він не отримував. Тому 26.11.2025 року я звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 з вимогою скасувати безпідставне подання у розшук до Нацполіції за порушення правил військового обліку, видалити запис в АІКС «Оберіг» про «звернення ТЦК та СП до Національної поліції, щоб доставити для складання протоколу» та проханням направити листа до Нацполіції про скасування його адміністративного затримання. Дане звернення було проігноровано ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також 25.11.2025 року ним було згенеровано в застосунку «Резерв+» направлення на ВЛК №5618401 з датою початку ВЛК 28.11.2025 року. 28.11.2025 року я з`явився до КНП Мереф`янської МР «Мереф`янська центральна районна лікарня» для проходження ВЛК, але з об`єктивних причин, а саме недоступності вільних дат, йому видали запис в черзі на ВЛК 12.05.2026 року. Тобто до винесення оскаржуваної постанови ним було вжито усіх можливих дій для виконання обов`язку, а саме: самостійно згенеровано направлення на ВЛК; фактично здійснено поїздку до Мереф`янської центральної районної лікарні для проходження ВЛК; отримано офіційний запис у черзі на проходження ВЛК на 12.05.2026 року; уточнено облікові дані через застосунок «Резерв+». Ці дії відбулися до винесення постанови, що повністю спростовує твердження про «відмову від проходження ВЛК». Неможливість негайного проходження ВЛК була зумовлена об`єктивною відсутністю доступних дат, а не його бездіяльністю чи умислом. Також, він у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до ТЦК та СП ані особисто, ані засобами поштового зв`язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися, а також мету такої явки Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. 09.12.2025 через електронний кабінет застосунку «Резерв +» ним було подано заяву про визнання вини та згоду на сплату 50 % штрафу. Подання заяви через застосунок «Резерв+» не передбачене КУпАП як процесуальна форма визнання вини та не замінює ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані пояснень, наданих у порядку ст. 268 КУпАП. Зазначена заява була подана виключно з метою термінового зняття розшуку та не є добровільним визнанням вини у розумінні КУпАП, не може легалізувати протиправне рішення, винесене поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 26.12.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачі у встановленому законом порядку повідомлені про дату та час розгляду справи. Правом на подання відзиву відповідачі не скористались.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була винесена постанова № R246637 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.

У постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

25.11.2025 року позивачем було згенеровано в застосунку «Резерв+» направлення на ВЛК №5618401 з датою початку ВЛК 28.11.2025 року.

26.11.2025 року позивач з`явився до КНП Мереф`янської МР «Мереф`янська центральна районна лікарня» для проходження ВЛК та отримав запис на ВЛК на 12.05.2026 року на 10-00 годину. (дата реєстрації 28.11.2025 року).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 29.01.2025, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відповідно до статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Диспозиція частини 1 статті 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно частини 3 цієї статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма вказаної статті є бланкетною нормою, тому при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно з п.69 Порядку № 560 (в редакції, чинній станом на 09.04.2025) особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони (п.70 Порядку № 560).

З 09.05.2025 абзац 2 пункту 69 Порядку № 560 були внесені зміни згідно з постановою КМУ № 519 від 06.05.2025, відповідно до яких особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Згідно з пп.2.8.6 п.2.8 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську комісію у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі по тексту Положення про ВЛК) (в редакції, чинній до 22.08.2025) строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

Відповідно до пп.2.8.6 п.2.8 глави 2 розділу І Положення про ВЛК (в редакції, чинній з 22.08.2025 згідно з наказом Міністерства оборони України від 01.08.2025№ 518) строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 6 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, інші обстеження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Суд зауважує, що позивачем 25.11.2025 року самостійно було згенеровано направлення на проходження ВЛК за допомогою застосунку «Резерв+». Також у роздруківці з застосунку «Резерв+» вбачається, що дата початку проходження ВЛК – 28.11.2025 року, мета – визначення придатності для проходження військової служби.

З об`єктивних причин позивач не зміг закінчити проходження ВЛК оскільки у КНП Мереф`янської міської ради «Мерф`янська центральна районна лікарня» здійснено запис позивача ОСОБА_1 для проходження ВЛК на 12.05.2026 року на 10-00 годину.

Таким чином, до винесення оскаржуваної постанови, позивачем було вжито усіх можливих дій для виконання обов`язку, а саме: самостійно згенеровано направлення на ВЛК; фактично здійснено поїздку до Мереф`янської центральної районної лікарні для проходження ВЛК; отримано офіційний запис у черзі на проходження ВЛК на 12.05.2026 року; уточнено облікові дані через застосунок «Резерв+».

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Слід вказати, що за змістом абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особа, у якої відсутнє дійсне рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, направляється на медичний огляд повісткою.

Доказів вручення позивачу повістки для проходження медичного огляду матеріали справи не містять.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення про ВЛК (в редакції, чинній з 19.05.2025) визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Суд відмічає, що позивач самостійно почав процес проходження ВЛК, однак не завершив його з об`єктивних причин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до п. 1 ч.1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 5, 19, 7, 241 246, 250, 251, 255, 286, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову № R246637 від 10.12.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя - В. О. Музиченко