Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №641/625/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/448/2026Справа №: 641/625/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Харків

Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Богдан М.В., за участю особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП

ВСТАНОВИВ

Згідно проколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 127842 від 14.01.2026 року, 14.01.2026 року приблизно об 11-20 год. за адресою: м. Харків, пров. Петинський, 3 ОСОБА_1 надавав послуги з практики та підготовки, а саме: підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів громадянці ОСОБА_2 на транспортному засобі «Fiat Fiorino», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , вартість зайняття 700 грн. за одну годину, при цьому не мав реєстрації, як суб`єкт підприємницької діяльності, та не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності, а саме: «Діяльність шкіл з підготовки водіїв транспортних засобів», чим порушив п. 6.2.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. При цьому пояснив, що він намагається розвивати свій канал на youtube, іноді зі знайомими знімає відео по керуванню автомобілем. Літом він познайомився з дівчиною ОСОБА_3 , яка попросила його допомогти їй з керуванням автомобіля, при цьому в неї було дійсне водійське посвідчення на керування автомобілем, він погодився з умовою, що вона заправить автомобіль пальним на суму 500-700 грн, це вартість пального за декілька годин їзди. Після вони зустрілись на авто майданчику біля стадіону Металіст, його знайома сіла за кермо, де вони деякий час поїздили по майданчику і почали виїжджати, після цього на виїзді з авто майданчика з?явились поліцейські, які підійшли та повідомили, що їх транспортний засіб зупинився не так як треба. Потім вони почали вимагати пред?явити вогнегасник та аптечку, якої не було, після чого поліцейські почали за це виписувати штраф, потім закрили в своєму авто його знайому дівчину ОСОБА_3 , потім вони вийшли з автомобіля і повідомили йому, що штрафу водієві не буде, а буде штраф на нього. Свої особисті данні, водійське посвідчення поліцейським ОСОБА_1 не надавав. Вказане свідчить, про протиправність винесення спірної постанови. ОСОБА_1 зазначив, що поліцейськими, на його думку, допущено порушення під час складання протоколу. Протокол був складений без його присутності, на його думку, під тиском на свідка Лілію, з угодою, що на неї не буде складено протокол, в обмін дати проти нього покази, що не відповідають дійсності, про що свідчить відео, яке він додає.

Дослідивши матеріалами про адміністративне правопорушення, беручи до уваги надані письмові заперечення та додані до них докази, суддя приходить до наступних висновків.

За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи. Підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.

Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 , ставиться те, що він 14.01.2026 року приблизно об 11-20 год. за адресою: м. Харків, пров. Петинський, 3 надавав послуги з практики та підготовки, а саме: підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів громадянці ОСОБА_2 на транспортному засобі «Fiat Fiorino», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , вартість зайняття 700 грн. за одну годину, при цьому не мав реєстрації, як суб`єкт підприємницької діяльності, та не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності, а саме: «Діяльність шкіл з підготовки водіїв транспортних засобів», чим порушив п. 6.2.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим порушив ч.1 ст. 164 КУпАП.

Разом з тим, адміністративні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , здійснює господарську діяльність без реєстрації, як суб`єкт господарювання в розумінні наведених положень Господарського кодексу (систематичність надання послуг, отримання плати), що має бути підтвердженим відповідними належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст.14 ГК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання визнаються зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування), а також фізичні особи підприємці, які провадять господарську діяльність.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме: вчинення три і більше разів. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Зі змісту поданих ОСОБА_1 , заперечень, у вказаний у протоколі дату та час він не надавав послуги з практики та підготовки, а саме: підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів громадянці ОСОБА_2 на транспортному засобі «Fiat Fiorino», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , оплату за це не отримував. Тобто не надавав послуги з підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Суд констатує, що жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, окрім самого протоколу матеріали справи не містять.

Відео та світлини із зображенням авто разом із ОСОБА_1 не свідчить про винуватість ОСОБА_1 , крім того, матеріали справи не містять відомостей про свідків, письмові пояснення таких.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Однак, достатніх, допустимих та достовірних доказів здійснення ОСОБА_1 послуг з підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, систематичності цього, матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи й відомості про вартість та оплату таких послуг.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , відео, рапорт, фото світлини не може бути визнаними належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити об`єктивну сторону правопорушення.

Таким чином, всебічного, повного та об`єктивного з`ясувавши усі обставини справи, дослідивши всі фактичні обставин справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд –

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення.

Суддя - М. В. Богдан