Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №638/4121/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/4121/26

Провадження №1-кп/638/1424/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м. Харків, Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62025170020016041 від 16 жовтня 2025 року стосовно :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Скотарське, Воловецького району, Закарпатської області, громадянина України, із середньо освітою, не одруженого, утриманців не має, інвалідності, хронічні захворювання спростовує, до мобілізації попрацював за трудовими договорами, військовослужбовець ЗСУ, стрілець 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

17.11.2021 Бобровицьким районним судом Чернігівської області за

ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді 150 годин громадських робіт, 19.01.2023 знятий з обліку Ніжинського РВ ФДУ «Центр Пробації» в Чернігівській області по відбуттю строку покарання;

29.05.2023 Бобровицьким районним судом Чернігівської області за

ч. 1 ст. 162 КК України, до покарання у виді штрафу у сумі 850 грн., 17.11.2023 знятий з обліку Ніжинського РС № 2 ФДУ «Центр Пробації» в Чернігівській області, у зв`язку з повторним злочином;

02.10.2023 Ніжинським районним судом Чернігівської області за

ч. 2 ст. 121 КК України, до покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом призначення покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29.05.2023 у виді позбавлення волі строком на 8 років та штрафу 850 гривень із застосуванням ч. 3 ст. 72 КК України,

22.05.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова звільнений умовно-достроково від відбування покарання, невідбутий строк 6 років 9 місяців, на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби по контракту у військовій частині НОМЕР_1 , 16.04.2025 знятий з обліку Ніжинського РС № 2 ФДУ «Центр Пробації» в Чернігівській області, у зв`язку зі сплатою штрафу

за обвинуваченням за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125, ч.3 ст. 357, ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 02.09.2025, точний час не встановлений, після завершення лікування у Клінічній лікарні залізничного транспорту міста Харків, не з`явився вчасно з лікувального закладу до тимчасового розташування свого підрозділу військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_3 , та до 07.09.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд, після чого самостійно з`явився до місця несення служби, у зв`язку з чим обвинувачується у нез`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи на посаді стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 28.11.2025 близько 08 год. 00 хв., більш точний час не встановлений, перебуваючи в районі тимчасового розташування спеціалізованого підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_4 , самовільно залишив місце служби та до 06.12.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд області, після чого був затриманий правоохоронними органами, у зв`язку з чим обвинувачується у самовільному залишені місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Також, 03.12.2025 починаючи з 14 год. 00 хв., більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання, в АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_6 , у ході вживання алкогольних напоїв, приблизно о 16 год. 30 хв. В той же день, пройшовши вдвох до закладу з продажу алкогольних напоїв («наливайки»), що розташована в будинку за вказаною адресою, де знаходячи на подвір`ї та тримаючи у руках дерев`яну палицю, у ході словесного конфлікту, що виник між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на ґрунті раптових неприязних відносин, останній, діючи умисно, наніс ОСОБА_6 один удар дерев`яною палкою у ділянку живота, після чого ОСОБА_6 , намагаючись уникнути ударів, повернувся спиною до ОСОБА_4 , щоб піти з місця події, однак ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні діяння, наніс ОСОБА_6 ще декілька ударів дерев`яною палицею по спині останнього, а через деякий проміжок часу, коли ОСОБА_4 запросив ОСОБА_6 до себе додому для продовження вживання алкогольних напоїв, приблизно о 18 год. 30 хв. того ж дня, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на умисне заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, знаходячи на кухні квартири, підійшовши зі спини до останнього, який в той момент сидів навпочіпки, та наніс йому два удари невстановленим у ході досудового розслідування предметом по голові, після чого, взявши до рук кухонний ніж, наніс ним ОСОБА_6 один удар в область попереку зліва, після чого ОСОБА_6 повернувся обличчям до ОСОБА_4 та побачивши в руках останнього ніж, відштовхнув його від себе, однак ОСОБА_4 продовжуючи свої протиправні діяння, в ході зазначеного конфлікту, наніс ОСОБА_6 декілька ударів кулаками обох рук у ділянку обличчя, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження голови у виді: забійних ран (усього 2) – на лобній та тім`яній ділянках (по одній); тулуба у виді: різаної рани (усього 1) – в нижній третині поперекової ділянки; синців (усього 3) - на передній поверхні грудей в проекції VIІ правого ребра (1); в проекції IV лівого ребра по задній пахвовій лінії (1); на лівій бічній поверхні живота від передньої до задньої пахвових ліній у нижній третині (1); правої верхньої кінцівки у виді: різаних ран (усього 9) - в проекції правого променево-зап?ясткового суглобу по тильній поверхні (1); на долонній поверхні правої кисті, в проекції V п?ястної кістки (1); на згинальній поверхні правого передпліччя в нижній третині (1); на долонній поверхні правої кисті, в проекції IV п?ятної кістки (1); в проекціях дистальної фаланги ІІ пальця, проксимальної фаланги ІІІ пальця, міжфалангового суглобу (між проксимальною й середньою фалангами) IV пальця та в проекції проксимальної та середньої фаланги V пальця лівої кисті (по одній); лівої верхньої кінцівки у виді: різаної рани (усього 1) - в проекції III п?ястної кістки лівої кисті по долонній поверхні; синець (усього 1) - на задній поверхні лівого плеча в середній третині, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у зв`язку з чим обвинувачується в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Окрім цього, 03 грудня 2025 року близько 18 год. 30 хв., більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , після спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, користуючись безпорадним станом потерпілого, взявши куртку останнього, у внутрішній кишені побачив паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру та свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, після чого, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння офіційним документом, яким є паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , важливим особистим документом, яким є свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2584200791 серія та номер НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та важливим особистим документом, яким є довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру 2584200791 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи, що власником цих документів є інша людина, оскільки на них наявні реквізити та відомості про його власника, таємно заволодів ними, у зв`язку з чим обвинувачується у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Крім того, 05 грудня 2025 року, у вечірній час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи разом із своїми знайомими, серед яких був ОСОБА_7 , в альтанці, що розташована у лісосмузі навпроти будинку АДРЕСА_6 , залишившись через деякий проміжок часу на одинці з ОСОБА_7 , в ході словесного конфлікту з останнім, що розпочався між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та в подальшому переріс у бійку, діючи усвідомлено, з метою заподіяння смерті ОСОБА_7 , розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті людини і бажаючи їх настання, використовуючи малозначний привід у вигляді раніше розпочатого словесного конфлікту, дістав з кишені належний йому ніж та використовуючи фактор раптовості, умисно наніс ОСОБА_7 декілька ударів вказаним ножем по різних частинах тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень тіла з ушкодженням м`яких тканин, кровоносних судин та нервів з розвитком масивної кровотечі, саме: непроникаючого поверхневого характеру колото-різаного поранення грудної клітки зліва по передній поверхні її з ушкодженням за ходом ранового каналу м`яких тканин грудної клітки; колото-різаних поранень зовнішньої поверхні правого плеча у середній третині з ушкодженням за ходом ранового каналу м`яких тканин плеча та ушкодженням кровоносних судин і масивним крововиливом в їх товщу; колото-різаних поранень задньої поверхні шиї зліва з ушкодженням за ходом ранового каналу м`яких тканин верхнього відділу її крововиливом в товщу їх; колото-різаних поранень задньої поверхні лівого стегна у середній третині з ушкодженням за ходом ранового каналу м`яких тканин стегна, з ушкодженням за ходом ранового каналу м`яких тканин стегна, з масивним, темно-червоного кольору крововиливом в їх товщі та ушкодженням за ходом ранового каналу кровоносних судин; колото-різаних ран на заднє-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої його третин, з ушкодженням за ходом його м`яких тканин стегна, судин, а саме гілок глибокої артерії стегна та малу підшкірну вену, та нервів, з масивним крововиливом в м`які тканини стегна, що призвели до розвитку гострої крововтрати та потягли за собою смерть ОСОБА_7 , у зв`язку з чим обвинувачується у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Також, 05 грудня 2025 року, у вечірній час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи у лісосмузі навпроти будинку АДРЕСА_6 , після вбивства ОСОБА_7 , зняв з померлого барсетку, відкривши яку побачив паспорт громадянина України, картку фізичної особи – платника податків та військовий квиток, після чого, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння офіційним документом, яким є паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , важливим особистим документом, яким є військовий квиток серія та номер НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та важливим особистим документом, яким є картка фізичної особи – платника податків ідентифікаційний номер – НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи, що власником цих документів є інша людина, оскільки на них наявні реквізити та відомості про його власника, таємно заволодів ними, у зв`язку з чим обвинувачується у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, повідомив, що щиро розкаюється, та просив призначити мінімальне покарання. Повідомив, що він 02 вересня 2025 року виписався з лікарні та повинен був прибути до військової частини, де проходив службу, проте своєчасно туди не приїхав, проводив час на свій розсуд. У подальшому таки приїхав, його повідомили, що стосовно нього проведено службове розслідування, після чого він продовжив виконувати свої обов`язки, виходив на позиції, отримував заробітну плату та премії. У листопаді 2025 року перед днем народження він вирішив його відсвяткувати та також самостійно залишив військову частину та приїхав у АДРЕСА_7 , під час проживання познайомився з ОСОБА_6 , який довірив йому ключі від його квартири з метою, щоб він годував його котів, поки ОСОБА_6 перебував у ТЦК. Після того, як ОСОБА_6 повернувся з ТЦК, вони вирішили відсвяткувати вказану подію. Вживали алкогольні напої, потім була бійка, під час бійки він наносив ОСОБА_6 удари, потім розійшлися, потім вийшли на вулицю, потім помирились і знову пішли до квартири, продовжили вживати алкоголь, потім знову продовжилась бійка, конфлікт продовжився, під час конфлікту ОСОБА_4 наносив удари кулаками в обличчя, потім бив по животі. Після чого забрав документи ОСОБА_6 . Пояснює вказані свої дії наслідками знаходження у небезпечних для життя ситуаціях під час виконання військового обов`язку. Також повідомив, що 05 грудня 2025 року він пішов у «наливайку» там познайомився з хлопцями, серед яких був ОСОБА_7 , спільно вирішили пожарити м`яса, купили та пішли у лісосмугу. Під час вживання алкогольних напоїв виник конфлікт, ОСОБА_4 витягнув ніж і наніс удари в живіт у плечі в обличчя, після того забрав документи ОСОБА_7 та пішов, коли йшов потерпілий ОСОБА_7 був живий та кричав, щоб ОСОБА_4 йшов від нього. 06 грудня 2025 року працівники поліції його затримали, він добровільно видав всі документи та розповів все як було, допомагав слідству. Позов визнав, проте повідомив, що сума позову забагато, просив суд з розумінням поставитися до вирішення питання щодо задоволення позовних вимог.

Потерпілий ОСОБА_6 надав до суду заяву, де просив підготовче та судове засідання проводити за його відсутності. Зазначив, що претензій до ОСОБА_4 не має, просив призначити покарання на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з заявою, де проси розглядати справу за його відсутності, вказав, що заявлені позовні вимогти підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, просив призначити покарання на розсуд суду.

У справі заявлено цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у сумі 500000,00 гривень- матеріальної шкоди та 1000000,00 гривень сума моральної шкоди.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, за ч.2 ст. 125 як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, та за ч.1 ст. 115 КК України, як у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій, та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визначає рецедив злочинів.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово засуджений, має середню освіту, працював за трудовими договорами до мобілізації заробляє на життя періодичними заробітками, на військовому обліку перебуває, мобілізований був до ЗСУ, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, хронічні захворювання, інвалідності спростовує, утриманців не має.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження. Дотримані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженого, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , обставин вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо тільки з ізоляцією його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій інкримінованих йому статей.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65, 68 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами та кримінальними проступнками, дані про особу обвинуваченого, що вказані вище, наявність обтяжуючої та наявність пом`якшуючої покарання обставин, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованих статтей.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом`якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».

Обране судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечать дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливими, адекватними і співмірними.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.

Суд також зазначає, що обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення (час, місце, спосіб, наслідки, характер та інтенсивність протиправних дій), форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке являється злочином проти життя, здоров`я, кримінальне правопрушення проти встановленого порядку несення військової служби, також незаконному заволодінні паспортом і становить значну суспільну небезпеку з огляду на протиправну поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації, суд вважає, що покарання повинне бути призначене з обов`язковою ізоляцією ОСОБА_4 від суспільства.

На думку суду таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому обирався у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Оскільки суд призначає покарання у виді позбавлення волі та для забезпечення кримінального провадження щодо виконання вироку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили. При застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 04 червня 2015 року (остаточне 04 вересня 2015 року) у справі «Руслан Яковенко проти України», в якому суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити та національне законодавство України чітко передбачає, що суд, який постановляє вирок, повинен вирішити, який запобіжний захід застосовуватиметься до засудженого до набрання вироком законної сили (п. 46, п. 62).

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом про стягнення суми матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої йому вказаним кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди вказав, що злочинними діями обвинуваченого його моральному здоров`ю внаслідок негативних емоцій та психічних переживань було спричинено значної шкоди. Мотивуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, потерпілий посилається на перенесення страждань, змушені зміни у його житті, порушення нормального способу життя. Мотивуючи суму матеріальної шкоди вказав, що поніс витрати на юридичну допомогу, інші складники та розрахунки матеріальної шкоди не зазначив.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілого, а тому потерпілий зазнав моральних страждань.

Ураховуючи ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг завданої шкоди, а також те, що потерпілий втратив здоров`я, зазнав істотних негативних змін в особистому житті, переніс страждання та стреси, пов`язані з вбивством сина, продовжує нести ці душевні страждання, потерпілий докладає додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 (п`ятсот тисяч гривень) гривень.

За таких обставин, враховуючи обсяг душевних страждань потерпілого, погіршення його стану здоров`я після трагічних подій внаслідок злочинних дій обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди. Зазначений розмір відшкодування моральних збитків відповідатиме критеріям розумності і справедливості.

Разом з тим потерпілий не надав доказів понесеної матеріальної шкоди. Як матеріальну шкоду вказав витрати на послуги адвоката. Вказані вимоги не можуть бути задоволені, так як у цій частині позивач вибрав невірний спосіб захисту своїх прав. Потерпілий може звернутися до суду з заявою про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Саттею 137 КПК України передбачено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання юридичної допомоги за рахунок держави.

Тому суд роз`яснюю, що вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 суми десять тисяч гривень, як виплату гонорара адвокату- не є сумою матеріальної шкоди.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Також Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд окремо зауважує, що до позову не надано документів крім копії квитанції про сплату суми послуг адвоката, щодо розрахунку часу витраченого на вказану адвокатську послугу, та інших даних, які унеможливлюють стягнення вказаної суми.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про арешт майна та стягнення судових витрат в порядку ст. 124 КПК України. Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судом застосовується ст. 70 КК України, а також ст. 71 КК України, з урахуванням не відбутого покарання за вироком від 02.10.2023 Ніжинського районного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 121 КК України, так як 22.05.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова він звільнений умовно-достроково від відбування покарання, невідбутий строк 6 років 9 місяців, на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби по контракту у військовій частині НОМЕР_1 , 16.04.2025 знятий з обліку Ніжинського РС № 2 ФДУ «Центр Пробації» в Чернігівській області, у зв`язку зі сплатою штрафу.

Суд, керуючись ст. 370, 374 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді одного року обмеження волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді двох років обмеження волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді шести років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді семи років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинанням менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 02.10.2023 Ніжинського районного суду Чернігівської області за

ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_4 остаточно призначити покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання з 06 грудня 2025 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без змін – тримання під вартою в ДУ « Харківський слідчий ізолятор».

Судові витрати за проведення у кримінальному провадженні експертних досліджень, а саме: Судова молекулярно-генетична експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/31993-БД від 09.01.2026 виконана за 8 207,35 гривень; Судова молекулярно-генетична експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/32167-БД від 30.01.2026 виконана за 7 379,93 гривень;Судова молекулярно-генетична експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/32166-БД від 26.01.2026 виконана за 16 250,96 гривень,Судова молекулярно-генетична експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/32164-БД від 12.02.2026 виконана за 26 183,68 гривень;Судова молекулярно-генетична експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/32165-БД від 26.01.2026 виконана за 15 247,73 гривень,Судово-товарознавча експертиза Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-25/1015-ТВ від 28.01.2026 виконана за 2 674,20 гривень стягнути з ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_7 на користь держави.

Речові докази визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06 грудня 2025 року- куртку бавовняну чорного кольору (об`єкт №1), опечатано належним чином до паперової коробки; фуфайку бавовняного трикотажу сірого кольору просякнуту вологою темно червоного кольору речовиною (об`єкт №2), опечатано до паперового конверту; штани із джинсової тканини темно синього кольору із ременем зі шкіри чорного кольору (об`єкт №3), опечатано до паперового конверту; труси із синтетичного трикотажу чорного кольору з геометричним малюнком світло синього кольору (об`єкт №4), опечатано до паперового конверту; черевики зі шкірозамінника чорного кольору (об`єкт №5), опечатано належним чином до паперової коробки; шкарпетки напіввовняні темні та світло сірого кольору (об`єкт №6), опечатано до паперового конверту; шкарпетки бавовняний трикотаж чорного кольору (об`єкт №7), опечатано до паперового конверту; нитка чорного кольору з дерев`яним хрестиком коричневого кольору (об`єкт №8), опечатано до паперового конверту; зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з лівої кисті, зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом з правої кисті, опечатано до паперового конверту; волосся з лівої тім`яної ділянки голови, волосся з правої скроневої ділянки голови, волосся з потиличної ділянки голови, волосся з правої тім`яної ділянки голови, волосся з лівої скроневої ділянки голови, волосся з лобної ділянки голови, опечатано до паперового конверту - зберігати з матеріалами кримінального провадження до набрання вироком законної сили, після набрання- знищити.

Речові докази визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06 грудня 2025 року- Об`єкт №1 - змив на ватний аплікатор з калюжі речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- Об`єкт №2 - змив на ватний аплікатор з поверхні листя речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України, - Об`єкт №3 - змив на ватний аплікатор з поверхні листя речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України, - Об`єкт №4 - змив на ватний аплікатор з поверхні листя речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- Об`єкт №5 - змив на ватний аплікатор з поверхні листя речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України, - Об`єкт №6 – мобільний телефон марки «POCO» світлого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- Об`єкт №7 – серветку з нашаруванням речовини бурого кольору, яку вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- Об`єкт №8 – зім`яту металеву порожню банку об`ємом 0.5 літрів з маркуванням «BEER MIX лимон», яку вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- змив на ватний аплікатор з вказаної зім`ятої банки, який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України,- Об`єкт №9 – торгівельний чек ТОВ «АТБ маркет» на суму 30 гривень 80 копійок, дата покупки: 05.12.2025 о 16 год. 32 сек., який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України- зберігати з матеріалами кримінального провадження до набрання вироком законної сили, після набрання- знищити.

Речові докази визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06 грудня 2025 року- кросівки з маркуванням ORIGINAL powersneaker; ніж розкладний з ручкою коліру «Хакі»; куртку чорного кольору, майстерка чорного кольору, шкарпетки, штани чорного кольору, кофта; сумку «NIKE» чохол з посвідчення пластиковий тримач сім-карти «Київстар» № НОМЕР_8 , військовий квиток № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_10 виданий 29.09.1998 на ім`я ОСОБА_7 , перепустка на ім`я ОСОБА_7 , довідка, ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_7 ; мобільний телефон синього кольору Redmi M190 1F7G, паспорт на ім`я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_11 виданий 02.12.2015; посвідчення №473, свідоцтво НОМЕР_12 на ім`я ОСОБА_6 – повернути потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Речові докази визнані речовими доказами відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 06 грудня 2025 року- ніж з жовтою рукояткою, який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вилучено та в подальшому запаковано до паперового конверту з маркуванням «Національна поліція України Головне управління в Харківській області» - зберігати з матеріалами кримінального провадження до набрання вироком законної сили, після набрання- знищити.

До набрання вироком законої сили, залишити без скасувань ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року про арешт майна (змиви, мобільний телефон, серветку, металеву порожню банку, торгівельний чек).

До набрання вироком законої сили, залишити без скасувань ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року про арешт майна (куртку, фуфайку, штани, труси, черевики, шкарпетки, нитки, зрізи з нігтьових пластин, волосся) .

До набрання вироком законої сили, залишити без скасувань ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року про арешт майна ( кросівки, документи).

До набрання вироком законої сили, залишити без скасувань ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року про арешт майна (ніж з жовтою рукояткою.)

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_7 на користь ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_13 суму моральної шкоди у розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч гривень).

У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Роз`яснити потерпілому ОСОБА_8 порядок звернення до суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати у Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_10