Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №385/118/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/118/26

Провадження № 2/385/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бізнес Позика" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на свою користь 149160,00 грн боргу, з яких: 44000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 74360,00 грн - заборгованість за відсотками, 22000,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 8800,00 грн - заборгованість за комісією, за кредитним договором № 524678-КС-005 від 06.06.2025 та судові витрати по справі.

стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 06.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 524678-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 06.06.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 524678-КС-005 про надання кредиту, а остання прийняла (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 524678-КС-005 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA 4188, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином між сторонами 06.06.2025 укладено кредитний договір на суму 44000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, підписаний одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). А оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у нього, станом на 07.01.2026, утворилась заборгованість в розмірі 149160,00 грн боргу, з яких: 44000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 74360,00 грн заборгованість за відсотками, 22000,00 грн заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 8800,00 грн за комісією.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 02.02.2026 йому вручена 12.02.2026. Відповідно, відповідач свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 02.02.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визнано справу малозначною, та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Бізнес Позика» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

06.06.2025 між ТОВ«Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 524678-КС-005 про надання кредиту, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором. Договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями - 06.06.2025 ТОВ «Бізнес позика» надано ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 524678-КС-005 про надання кредиту (а.с. 28-38), яку ним акцептовано (а.с. 39-48) шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4188 06.06.2025 о 13:20:13.

Відповідно до розділу 2 вищевказаного договору: розмірі кредиту - 44000,00 грн; строк, на який надається кредит: 24 тижні; дата видачі кредиту 06.06.2025; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована; комісія за надання кредиту: 8800,00 грн, комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту; строк дії Договору: до 21.11.2025; орієнтовна вартість кредиту: 108821,23 грн; загальні витрати за кредитом: 64 821,23 грн; денна процентна ставка: 0,87 процентів. З графіку платежів вбачається, що кредит погашається за 12 платежів по 9020,00 грн кожен, окрім останнього, останній - 8898,46 грн 21.11.2025.

Згідно п. 7.5 Договору у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої Позичальником суми Кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-4188 06.06.2025 13:20:13 та містить відомості про адресу позичальника ОСОБА_1 , його паспортні дані, РНОКПП, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_3 , засоби зв`язку з позичальником: телефонний: НОМЕР_4 , електронний: ІНФОРМАЦІЯ_1

На переконання суду така інформація могла бути надана виключно відповідачем при укладенні договору.

У паспорті споживчого кредиту, який також підписано ОСОБА_1 , вказано інформацію, яка надається для ознайомлення позичальнику, а саме: основні умови кредитування з урахувань побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту та інші обставини (а.с. 15-17).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Відповідно до змісту ч. 4 вказаної статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції,для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено,якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно витягу з ІТС наданого ТОВ «Бізнес Позика» встановлено, що ОСОБА_1 було заповнено анкету клієнта в ІТС (а.с. 50) https://my.tpozyka.com, в якій зазначено його персональні дані та номер рахунку для перерахування коштів НОМЕР_2 .

Також позивачем надано довідку щодо візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , щодо його ідентифікації в ІТС (а.с. 31).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір № 524678-КС-005 про надання кредиту від 06.06.2025 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-4188, чим підтверджено укладання між ним та ТОВ «Бізнес Позика» такого правочину, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До матеріалів позову позивач надав Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 52-53), які не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення. Суд не бере вказаний доказ до уваги, з причини відсутності підпису позичальника про ознайомлення з такими, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими Правилами.

Також позивачем доведено, що відповідач отримав на карту кредитні кошти в сумі 44000,00 грн.

Зокрема, відповідно до листа-підтвердження (а.с 51) ТОВ «ПрофіГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції було здійснено успішний переказ коштів на рахунок отримувача: платник ТОВ «Бізнес Позика», 06.06.2025 13:20, сума 44000,00 грн, номар платіжної картки отримувача НОМЕР_5 , призначення платежу - перерахунок коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 , згідно кредитного договору № 524678-КС-005 від 06.06.2025.

А також з листа ТОВ «НоваПей» вих № 12-02/2026/18/119-Т та долученої виписки за рахунком вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 ТОВ «НоваПей» емітовано карту № НОМЕР_2 , 06.06.2025 о 13:20 на дану карту поступило 44000,00 грн від TOV Biznes Pozika.

Такі докази суд вважає належними та допустимими та достатніми для доведення вказаного факту.

Також позивачем долучено Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

Надані позивачем докази, окрім Правил надання споживчих кредитів, суд у відповідності із ст. 77, 78 ЦПК України вважає належними та допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та одержані у встановленому законом порядку.

Отже встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 06.06.2025 було укладено Кредитний договір № 524678-КС-005.

В суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав від позивача кредитні кошти на свою банківську картку в сумі 44000,00 гривень, що підтверджено як листом ТОВ «ПрофіГід», так і листом та випискою ТОВ «НоваПей», які доповнюють один одного, логічно пов`язані та підтверджують даний факт.

Але відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти не повернув та не сплатив інші платежі, встановлені договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 29.10.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором № 524678-КС-005 про надання кредиту від 06.06.2025, в розмірі 149160,00 грн, з яких: 44000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 74360,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках, 8800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, 22000,00 грн - заборгованість по відсотках за ст. 625 ЦК України. Платежі на погашення заборгованості відповідачем не вносились. (а.с. 12-13).

Згідно довідки про стан заборгованості за Договором № 524678-КС-005 про надання кредиту станом на 06.01.2026 загальна заборгованість за договором 149160,00 грн, з яких: 44000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 74360,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках, 8800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією, 22000,00 грн заборгованість по штрафах (а.с. 25).

Судом перевірено розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем, заперечень проти якого відповідач не надавав та суд з таким погоджується частково.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що передбачено статтею 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Відтак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Бізнес Позика» не повернуті, строк кредитування завершився, то є підстави для стягнення тіла кредиту в сумі 44000,00 грн.

Також суд погоджується з розміром нарахованих процентів 74360,00 грн, зокрема такі нараховані відповідно до домовленої сторонами ставки та в межах строку кредитування, на заборгованість наявну на початок календарного дня.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Додатково слід вказати, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з наведеного, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином суд вважає обґрунтованим нарахування комісії, положення щодо чого встановлено в кредитному договорі та погоджується з розміром такої.

Щодо заборгованості в сумі 22000,00 грн за ст. 625 ЦК України суд звертає увагу на таке.

Пунктом 7,5 кредитного договору сторонни обумовили розміо процентів, що сплачуться позичальником за умови порушен зобов`язання за договором та умови сплати.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно дочастини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити сумуборгу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весьчас прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.

Оскільки заборгвоаність за ст. 625 ЦК Україи нарахована позивачем за кредитним договором нарахована за період з 21.06.2025, тобто в період воєнного стану то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Бізнес Позика», а тому в стягненні даної суми слід відмовити.

Тому, підсумовуючи наведене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 127160,00 грн, з яких: 44000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 74360,00 грн заборгованість за відсотками, 8800,00 грн заборгованість за комісією.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також контррозрахунку розміру заборгованості. Отже суд позбавлений можливості дати оцінку аргументам відповідача, який відзиву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, то його необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 2269,72 грн (127160/149160*2662,40).

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ:41084239) заборгованість за кредитним договором № 524678-КС-005 від 06.06.2025 у розмірі 127160,00 грн, з яких: 44000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 74360,00 грн заборгованість за відсотками, 8800,00 грн заборгованість за комісією та 2269,72 грн сплаченого судового збору, а всього 129429 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 72 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 05.03.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 05.03.2026