Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №206/724/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/724/26

2-о/206/66/26

26 лютого 2026 року

ОКРЕМА ДУМКА

судді Самарського районного суду міста Дніпра

Румянцева О.П.

25 лютого 2026 представник Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року, відмовлено в задоволенні заяви Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 , 06.08.1995, у психіатричний стаціонар без його усвідомленої згоди.

Як передбачено ст.293 ЦПК України розгляд справ у порядку окремого провадження про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

За змістом ч.1 ст.35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

Згідно із ч.3 ст.35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Так, при розгляді вищезазначеної справи Самарським районним судом міста Дніпа більшістю голосів, вирішено, що заява КНТ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди, задоволенню не підлягає.

З прийнятим рішенням не погоджуюся з огляду на наступні підстави.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 була госпіталізований 23.02.2026 року до КНТ «ДБКЛПД» ДОР за направленням лікаря-психіатра Фоменка, лікарні КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР у зв`язку із наявністю у нього тяжкого психічного захворювання – гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії, внаслідок якого він потребує лікування лише в стаціонарних умовах, оскільки вчинив реальні дії, які становить небезпеку для себе та оточуючих.

24.02.2026 року ОСОБА_1 оглянутий комісією лікарів КНТ «ДБКЛПД» ДОР. Комісією лікарні встановлено, що ОСОБА_1 надходить повторно (у 2014 році проходив ВЛК). Погіршення стану протягом останнього місяця - став збуджений, агресивний, перестав спати, розмовляв сам з собою, почав ходити до церкви, став заявляти, що чує голос бога, що він йому диктує, що робити, наприклад, він йому наказує виганяти з людей бісів, або навіть виганяти Диявола, що він вміє розуміти та чути тварин. Значне погіршення 22.02.2026 — каже що Бог зараз його буде мучити, але знає, як допомогти, тож наказав йому вигнати осів зі своїх рідних. Тому він забрав у них телефони, почав включати всюди світло, запалювати газ, палив свічки, хрестився, закривав їх у кімнатах, не давав вийти, забирав їжу, не давав поїсти, не пускав свою доньку до лікаря (вона була хвора), хватався за ножі, змушував пити холодну воду, сам обливався нею, хотів зв`язати свою мати «бо всередині неї біси». Мати викликала ШМД та поліцію, був доставлений в ДБКЛПД. При огляді - мовному контакту недоступний спілкується за допомогою ручки та паперу. З часом почав говорити, розповідає, що дав обітницю мовчання па 48 годин. Орієнтований всебічно вірно. Омани сприйняття заперечує, поведінкою не можна виключити – придивляється кудись в сторону, не бажає розмовляти. Активно висловлює маячні ідеї надздібностей, переслідування та отруєння, відмічає, що останнім часом постійно знаходить у себе на речах (взуття, одяг, квітки) якісь невідомі речовини. Сон порушений, мислення неможливо оцінити. Критика до свого стану відсутня, не вважає себе хворим, не погоджується на лікування у закладі. Діагноз: Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. На підставі викладеного Комісія пройшла до висновку, що ОСОБА_1 потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до ст. 14 Закону України « Про психіатричну допомогу» №1489-111 від 22.02.2000 року.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 – матері ОСОБА_1 , останній напередодні госпіталізації поводив себе агресивно, перестав спати, хапався за ножі, палів свічки, бігав по дому та не давав їй їсти. Казав, що чує голос ОСОБА_3 , який каже, що в неї вселилися біси і він повинен їх вигнати. Намагався зв`язати її.

Представник заявника, лікар-психіатр Тілібаєв В.О. в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 через свій психічний стан створює небезпеку для оточуючих.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та пояснив, що він навчається, працює, просив його відпустити.

Відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану. Зокрема, ст.5 Конвенції встановлено, які вимоги повинні бути дотримані, при затриманні особи, як душевнохворої, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.

З урахуванням встановлених обставин, поведінки ОСОБА_1 та пояснень наданих сторонами в судовому засіданні, приходжу висновку, що ОСОБА_1 хворіє важким психічним розладом, внаслідок якого становить небезпеку для себе та оточуючих, потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» №1489-111 від 22.02.2000 року, у зв`язку з чим, існують обґрунтовані підстави для його примусової госпіталізації до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди.

Суддя О.П.Румянцев