Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №214/747/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/747/26

1-кп/214/762/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

захисника – адвоката ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_5

провівши в залі суду, відкрите судове засідання за об`єднаним кримінальними провадженнями №62024170040003191 та 12025041750000959 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійно- технічну освіту, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, військовослужбовця військової служби за контрактом, номер обслуги 1-го кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- 14.10.2004 Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу, за ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1, ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та зарахований в строк відбування покарання час тримання під вартою з 22.06.2004 по 23.06.2004.

- 27.01.2005 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу, за ст. 297, ст. 186 ч. 1, ст. 70 КК України, до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, частково приєднане покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14.10.2004, остаточно визначено до відбуття покарання 6 років позбавлення волі.

- 07.04.2011 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 186 ч. 2, ст. 307 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- 24.05.2016 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 місяців арешту.

- 27.02.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч.2, ст. 357 ч. 3, ст. 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі. Від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки.

- 02.09.2020 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 263 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі. Від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки 6 місяців.

- 29.10.2021 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ст. 125 ч. 2 КК України, до 4 місяців арешту. На підставі ст. 71 ч. 1 ,ст. 72 КК України, повністю приєднано не відбутий строк 4 роки за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02.09.2020, остаточно до відбуття 4 роки 4 місяці позбавлення волі. Вибув 10.06.2022 для відбуття покарання до Солонянської ВК № 21.

- 02.03.2022 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу, за ст. 186 ч.2, ст. 185 ч.2, ст. 700 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29.10.2021 остаточно до відбуття визначено 4 роки 5 місяців позбавлення волі. Звільнився 24.09.2024 з Солонянської ВК Дніпропетровської області на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2024, ст. 81-1 КК України, умовно - дострокове на не відбуту частину покарання 4 місяці 21 день для проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , -

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.5 ст.407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді номера обслуги 1-го кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 ,у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, 01.11.2024 о 18:00 годині був відсутнім під час проведення перевірки наявності особового складу підрозділу, тобто без дозволу командира, самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_5 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, та став проводити час на власний розсуд, поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі по20.01.2026, тобто до тих пір, поки бувзатриманий працівниками ВП № 4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Павла Глазового, 2А, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.

На підставі викладеного ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Крім того ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді номера обслуги 1-го кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який згідно наказу № 315 від 01.11.2024 командира ВЧ НОМЕР_1 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину 01.11.2024, та вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_5 , 25.07.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 5» КМР, розташованого по вул. Поперечна, 1-а в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, зайшов до приміщення палати № 435 «Терапевтичного відділення» вказаного лікувального закладу, в якій лежав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на той час відпочивав, переконавшись, що ОСОБА_6 не спостерігає за особистими речами в силу свого сну, взяв на металевій полиці банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , володільцем якої являється ОСОБА_6 . Після чого, усвідомлюючи, що вказана банківська картка належить іншій особі та відповідно до вимог ч.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, умисно, незаконно, з корисливих мотивів привласнив її з метою подальшого використання, а саме знявши готівку з банкоматів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Після чого ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, утримуючи при собі вищевказаний офіційний документ та розпорядився ним на власний розсуд.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 червня 2011 року, за своїм юридичним значенням та функціональним призначенням платіжні картки як платіжні інструменти, засоби доступу до банківських рахунків відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2019, справа №454/420/17, аналіз норм законодавства свідчить про те, що платіжна картка є різновидом офіційних документів.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_5 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України, за ознаками: викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді номера обслуги 1-го кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який згідно наказу № 315 від 01.11.2024 командира ВЧ НОМЕР_1 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину 01.11.2024, та вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_5 , 25.07.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 5» КМР, розташованого по вул. Поперечна, 1-а в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, зайшов до приміщення палати № 435 «Терапевтичного відділення» вказаного лікувального закладу, в якій лежав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на той час відпочивав, переконавшись, що ОСОБА_6 не спостерігає за особистими речами в силу свого сну, шляхом вільного доступу, взяв на металевій полиці паспорт громадянина України та посвідчення учасника бойових дій, що видані на ім`я ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, утримуючи при собі вищевказані документи, тим самим незаконно заволодівши ними.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 357 КК України, за ознаками: незаконного заволодіння будь – яким способом паспортом, іншим важливим документом.

Крім того, ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді номера обслуги 1-го кулеметного взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який згідно наказу № 315 від 01.11.2024 командира ВЧ НОМЕР_1 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину 01.11.2024, та вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, 25.07.2025, діючи повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 5» КМР, розташованого по вул. Поперечна, 1-а в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, зайшов до приміщення палати № 435 «Терапевтичного відділення» вказаного лікувального закладу, в якій лежав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на той час відпочивав, умисно, з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, а також переконавшись, що ОСОБА_6 не спостерігає за особистими речами в силу свого сну переслідуючи мету власного збагачення, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , належну останньому.

Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, здійснивши зняття готівки з картки потерпілого № НОМЕР_2 в різних банкоматах АТ КБ «Приватбанк», розташованих у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином, маючи умисел на заволодіння грошовими коштам ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що вказана банківська картка належить іншій особі, 25.07.2025 в період часу з 20:10 годин по 21:06 годин з картки потерпілого ОСОБА_6 № НОМЕР_2 здійснив зняття готівки за адресами: м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Віктора Оцерклевича, 3 та Спаська, 17-А, на загальну суму 20 000,00 гривень, спричинивши матеріального збитку ОСОБА_6 на вказану суму.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 спричинено матеріального збитку на загальну суму 20 000,00 гривень.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 1 ст. 357, ч.3 ст.357, ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та суду показав, що дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 спеціалізована рота « ІНФОРМАЦІЯ_3 » приймав участь в бойових діях проти РФ. Під передишки, ротації) після бойових дій проти РФ останній самовільно залишив військову частину та розпочав проходити лікування, потребував хірургічного втручання лікарів. В подальшому до військової частини не повернувся, офіційно причини своєї відсутності за місцем служби, військову частину не повідомляв, офіційно не комісувався в зв`язку наявністю ряду захворювань, та був затриманий працівниками ВСП в м. Кривий Ріг та взятий під варту 20.01.20926 року.

Крім того в період СЗЧ перебуваючи на стаціонарному лікуванні в м. Кривий Ріг, лікарня №5, 25.07.2025 року таємно заволодів документами(банківська картка, паспорт, посвідчення УБД та іншими документами) та грошима малознайомого йому військово службовця потерпілого ОСОБА_6 який також проходив лікування на стаціонарі. Він дізнався у потерпілого який перебував в стані алкогольного сп`яніння код картки, зняв в банкоматі з банківської картки готівкові кошти потерпілого та розпорядився ними власний розсуд. Частину залишив собі, часину віддав в кафе за алкоголь та напої, там зі слів обвинуваченого і залишив документи потерпілого. Повністю всіх подій та їх хронологію останній не пам`ятає, обставини викладені в обвинувальному акті не спростовує, наслідки розгляду кримінального провадження за ч.3 ст.349 КК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро розкаюється просить суд не призначати йому реального покарання так як хоче повернутись до військової частини для подальшого проходження служби.

Потерпілий ОСОБА_6 в призначені судові засідання не з`явився надав суду заяву про слухання справи у його відсутності, цивільний позов потерпілим не заявлено. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судом через смс повістки-повідомлення які він отримував.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується як визначальними показами самого обвинуваченого так і іншими матеріалами кримінального провадження обвинувальні висновки яких фактично ніким не заперечувались.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, у зв`язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_5 вини у вчинених кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому, суд з`ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини (винуватість та причетність обвинуваченого до вчинених злочинів) в апеляційному порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який характеризується з негативно за місцем останнього проходження служби, раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові кримінальні правопорушення, має слабкі соціальні зв`язки, офіційно не працевлаштований.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.4 ст.185, ч. 1 ст. 357, ч.3 ст.357, ч.5 ст.407 КК України, покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкцій статті, а остаточне покарання призначити за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за правилами передбаченими ч.1 ст.70 КК України.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою залишити без змін, строк відбування покарання відраховувати з моменту затримання обвинуваченого працівниками поліції.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Документально підтверджені судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.4 ст.185, ч. 1 ст. 357, ч.3 ст.357, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч.5 ст.407 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять);

-за ч.1 ст.357 КК України у виді одного року обмеження волі;

-за ч.3 ст.357 КК України у виді двох років обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, – залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання з 20.01.2026 (т. 3 а.с.116).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку вручити учасникам процесу.

Суддя ОСОБА_1