Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №205/16752/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/16752/25

Номер провадження2/205/3174/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.08.2025 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 (далі – Відповідачем), було укладено Договір позики, згідно якого він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 602 доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позову (16.10.2025 року) становить 25 139 грн. 94 коп., а відповідач зобов`язався повернути позивачу вказану грошову суму до 26.08.2025 року. Факт надання позивачем відповідачу позики підтверджується власноруч написаною розпискою від 20.08.2025 року. Однак, відповідач борг не повернув у домовлений строк 26.08.2025 року.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_2 на свою, ОСОБА_1 , користь суму заборгованості за Договором позики від 20.08.2025 року у розмірі 602 доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позову (16.10.2025 року) становить 25 139 грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та правничу допомогу у розмірі 4 200 грн. 00 коп. .

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав суду відповідну заяву.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бур`янського Андрія Вікторовича про витребування доказів по цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вирішено відмовити.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бур`янського Андрія Вікторовича про витребування доказів по цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вирішено відмовити.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики. Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу у позику 602 доларів США 00 центів, а відповідач зобов`язався повернути позивачу вказану грошову суму до 26.08.2025 року.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики у розмірі 602 доларів США 00 центів підтверджується власноруч написаною розпискою від 20.08.2025 року .

Суд зазначає, що письмова форма договору позики з огляду на їх реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином наполягає на тому, що в порушення умов Договору позики від 20.08.2025 року, відповідач свої зобов`язання належним чином у повному обсязі не виконав, тобто допустив прострочення повернення сум позики, внаслідок чого за ним, ОСОБА_2 , виникла заборгованість, яку позивач обраховує, станом на 16.10.2025 року, у розмірі 602 доларів США 00 центів,що згідно з офіційним курсом НБУ становить 25 139 грн. 94 коп.

Оскільки відповідач у добровільному порядку своїх договірних зобов`язань перед позивачем не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов`язувалася прийняти позику, та повернути її у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми в іноземній валюті позивачеві матеріали справи не містять.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відтак, оскільки факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджено оригіналом розписки, і обставина не повернення у повному обсязі позики не спростована відповідачем шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів на адресу суду, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом позики за Договором позики від 20.08.2025 року.

Таким чином, з огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі щодо заявлених вимог про стягнення із відповідача, як позичальника, на користь позивача за Договором позики від 20.08.2025 року грошової суми у розмірі основного боргу 602 доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позову (16.10.2025 року) становить 25 139 грн. 94 коп.

Суд зазначає, що у даному випадку в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, а тому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Стягнення судом на користь позивача заборгованості в сумі, еквівалентній 602 доларів США 00 центів за курсом НБУ на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, відзив на позов та доказів на його обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У даному випадку судом встановлено, що в матеріалах даної справи наявні Договір про надання професійної (правничої) допомоги від 12.09.2025 року, укладений між адвокатом Бур`янським Андрієм Вікторовичем та ОСОБА_1 , рахунком № 12/09-25 від 12.09.2025 року та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 45 від 12.09.2025 року на суму 4 200 грн. 00 коп.

Так, у даному випадку суд враховує характер та складність спору. Предметом розгляду була вимога про боргу — категорія справ, що є типовою для судової практики, має усталене нормативне регулювання та значний обсяг сформованої судової практики. Справа не містила складних правових питань, колізій законодавства, необхідності формування нової правової позиції або застосування спеціальних знань.

Окрім цього, обсяг процесуальних дій, виконаних представником позивача, не свідчить про значну складність або тривалість роботи. Зазначені послуги адвоката складаються переважно з підготовки процесуальних документів стандартного змісту (заяви, клопотання, адвокатський запит), які є типовими для цієї категорії справ. Такі документи не потребують значних часових затрат або проведення складного правового аналізу.

Окремо суд вказує, що адвокатом не зазначено погодинний розрахунок або конкретний хронометраж витраченого часу на кожну послугу, що позбавляє суд можливості об`єктивно перевірити співвідношення між обсягом фактично виконаної роботи та заявленим розміром гонорару. Сам по собі фіксований розмір гонорару, погоджений сторонами договору, не є безумовною підставою для його повного відшкодування іншою стороною спору.

Таким чином, з урахуванням характеру спору, обсягу виконаних робіт, відсутності детального розрахунку витраченого часу, співмірності витрат із предметом спору та принципу справедливості, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 4 200 грн. є завищеною, та такою, що не відповідає критерію розумності.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію, написання відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що представником позивача необґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692, ЦК України, ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за Договором позики від 20.08.2025 року, станом на 16.10.2025 року, у розмірі 602 доларів США 00 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позову (16.10.2025 року) становить 25 139 грн. 94 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.