Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №473/471/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/471/26

РІШЕННЯ

іменем України

"05" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є,, позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Шевчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № R272697 від 28 грудня 2025 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24 грудня 2025 року (через мобільний застосунок Резерв +) він отримав повідомлення про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 грудня 2025 року позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівники якого в цей же день склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (у визначений законом строк не пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби).

На підставі протоколу 28 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № R272697, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період) та на нього накладено стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи зокрема на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки провадження у справі здійснювалося без його участі, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами.

Тому позивач просив оскаржувану постанову скасувати.

13 лютого 2026 року від представника відповідача Складенко І.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, оскільки матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (не виконав покладену на нього вимогу чинного законодавства та не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Шевчук І.М. у судовому засіданні просив вирішити справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 26 грудня 2025 року інструктор ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант ОСОБА_3 склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 146.

У даному протоколі зазначено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який був визнаний обмежено придатним до військової служби, однак у визначений законом строк не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, отже вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП України.

На підставі протоколу 28 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № R272697, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладений штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в цій справі.

Згідно з ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України", Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Таким чином, вказані вище в законі особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статусу військовозобов`язаного, був визнаний обмежено придатним до військової служби, отже в силу вимоги законодавства зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

При цьому, у даному випадку Закон не зобов`язував ІНФОРМАЦІЯ_2 направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був самостійно зобов`язаний звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення.

Що стосується доводів позову про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Всупереч викладеному відповідач ухвалив оскаржувану постанову за відсутності позивача.

При цьому, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 146 від 26 грудня 2025 року, розгляд адміністративної справи було призначено на 01 січня 2026 року, 15.00 год, проте, за клопотанням позивача було відкладено на 21 січня 2026 року, 15.00 год.

Водночас оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена 28 грудня 2025 року.

Доказів стосовно належного повідомлення позивача про час та місце розгляду адміністративної справи (28 грудня 2025 року) матеріали справи не містять.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів ч.1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року в справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року в справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року в справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Отже, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 227, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 грудня 2025 року № R272697 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан