Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №334/7946/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.03.2026 Справа № 334/7946/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/7946/25 Головуючий у І інстанції: Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/665/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ремиги О.В. звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.05.2025 за результатами акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, встановлено, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок наявності на робочому місці позивача шкідливих виробничих факторів.

Відповідно до вищезазначеного акту, наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України № 248 від 08.04.2014, умови праці на робочому місці позивача відноситься до 4 класу «Небезпечні»: - за вмістом у повітрі робочої зони хімічних речовин, в т.ч. аерозолю фіброгенної дії — до 4 класу «Небезпечні»; - за показниками мікроклімату — до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»; - за рівнем шумового навантаження — до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; - за показниками важкості праці — до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; - загальна оцінка — до 4 класу «Небезпечні».

Вказаним підтверджується робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих фактів виробничого процессу, внаслідок чого, позивачу встановлено хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість зі значним ступенем зниження слуху (четвертий ступень) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_2 (Н90.5) — захворювання професійне від тривалої дії шуму на виробництві, вперше встановлено у відділенні соматичної та професійної патології Філії «Університетська лікарня» ХНМУ, ЛЕК 17.04.2025.

ОСОБА_1 змушений постійно носити слуховий апарат.

За результатом вищезазначеного акту, йому було встановлено супутні захворювання, а саме: хронічний бронхіт у фазі ремісії; легенева недостатність І ступеню; гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 2 ступеню, ризик 4; ІХС: дифузний кардіосклероз, СН І ст.; поліостеоартроз із ураженням плечових суглобів ІІ ст.; ліктьових суглобів ІІ ст.; дрібних суглобів обох кистей І-ІІ ст.; кульшових суглобів ІІ ст.; колінних суглобів ІІ-ІІІ ст.; стійкий виражений поліартралгічний синдром із комбінованими контрактурами суглобів; розповсюджений остеохондроз хребта; спондилоартроз; спондильоз; унковертебральний артроз; нестабільність в сегменте L3-L4; цервікобрахіалгія; двобічна люмбоішиалгія з порушенням акту ходи; ДЕП ІІІ ст. (гіпертонічна + атеросклеротична) на фоні наслідків перенесеного субарахноїдального крововиливу з вестибулоатактичним синдромом; нейрокогнітивними порушеннями; хронічний тонзиліт, ремісія; артифакія правого ока, початкова вікова катаракта лівого ока, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей.

Внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 28 років 06 місяців) у позивача виникло хронічне професійне захворювання (отруєння) у зв`язку з тим, що розливальник сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» веде процес розливання та регулює швидкість розливу металу з ковшів ємністю до 100 т, центрує потік, очищує склянку та омиває стальний отвір у ковші киснем під час розливання з них сталі, готує подані в розливний проліт складові до розливання, встановлює стопори в сталерозливному та проміжному ковшах, установлює сталерозливний ківш на стенд біля печі, замінює шлакові чаші, забезпечує своєчасну подачу сталерозливних составів та розкислювачів, готує до випуску плавок ковшів та розливочну дільницю та інше.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.08.2025 ОСОБА_1 встановлено патологію слуху зі стійкими помірними функційними порушеннями обмежує здатність до орієнтації І ст.,трудової діяльності І ст., потребує соціальної та медичної реабілітації, забезпечення ДЗР, тому встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності згідно з постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 професійного захворювання згідно з актом П-4 від 02.06.2025 та 30% втрати професійної працездатності згідно з актом П-4 від 02.06.2025 та наказу № 420 від 05.06.2012, строком на 1 рік.

Отже, є очевидний причинний зв`язок між захворюванням позивача, встановленням ІІІ групи інвалідності та роботою на підприємстві відповідача.

Внаслідок трудової діяльності на ПАТ «Запоріжсталь», ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, у зв`язку з чим йому заподіяна моральна шкода, адже він зазнав фізичних та душевних страждань, у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, що призводить до надмірних хвилювань, депресивного стану. Позивач позбавлений змоги вести звичайне життя, змушений постійно вживати лікарські препарати, без яких його стан погіршується.

На теперішній час позивачу наданий статус особи з інвалідністю, ступень втрати його працездатності становить 30% і є значною. Він є особою 56 років, більшу частину життя працював за робітничим професійним напрямом, інших спеціальностей не має, працювати за фахом за станом здоров`я фізично ніколи не зможе, у зв`язку з чим, обмежений у реалізації права на працю, що призвело до постійних моральних страждань.

Крім того, позивач змушений постійно проходити медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, не може вести активний спосіб життя, що призвело до моральних та фізичних страждань. Здійснення компенсаційних заходів не спростовує відповідальності і не позбавляє право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незворотної втрати здоров`я.

Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану моральну шкоду оцінив у 150000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору, адже, на думку позивача, саме такий розмір компенсації завданої шкоди в результаті отриманого професійного захворювання та пов`язаних із ним іншими ушкодженнями здоров`я, буде справедливим, розумним, адекватним, об`єктивним та таким, що сприятиме частковому відновленню здоров`я з покращенням морального стану.

Відповідно до рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, позивач потребує забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації); забезпечення медичними виробами, а саме слуховий апарат; в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я, в санаторно-курортному лікуванні та в лікарських засобах.

Крім того, 20.03.2025 ОСОБА_1 госпіталізований до інсультного відділення, де йому безпосередньо було діагностовано ТІН у правій півкулі головного мозку, руслі ПСМА (20.03.2025), гіпертонічна хвороба ІІІ ст., церебральний атеросклероз ІІ ст., дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., когнітивна дисфункція, лівобічний пірамідний синдром, вестибуло-атактичний синдром, нормотензивна сполучена гідроцефалія.

01.09.2025 Протоколом ехокардіоскопії позивачу діагностовано аортоатеросклероз, ехоознаки гіпертрофії міокарду ЛШ ексцентричного типу, діастолічна дисфункція ЛШ, трикуспілальна, мітральна, аортальна регургітація І ст.

15.05.2025 йому встановлено діагноз радикулопатія, поперековогрудний відділ, компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях.

Консультативним висновком невролога від 29.07.2025 позивачу діагностовано судинний синдром головного мозку при цереброваскулярних хворобах, ХПМК ІІІ ст. (ТІН у правій півкулі головного мозку, руслі ПСМА 20.03.2025; ішемічні інсульт 2019, 2020 в руслі ПСМА) лівобічна пірамідна недостатність; ГХ ІІІ ст.

У виписці з медичної карти амбулаторного хворого 11.08.2025 у зв`язку з болем у ніжній ділянці спини позивачу діагностована компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Ремиги О.В. просив судстягнути з ПАТ «Запоріжсталь» на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 150000 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 700 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ПАТ «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 під час роботи на ПАТ «Запоріжсталь» кожен рік проходив періодичні медичні огляди, згідно з якими був визнаний придатним до роботи за своєю професією. Скарг на стан здоров`я від нього не надходило. Жодної інформації щодо виявлення у позивача початкових стадій професійних захворювань, медичні довідки про проходження періодичного медичного огляду не містять, у них відсутні рекомендації відносно позивача про необхідність проходження додаткових обстежень або лікувань, а також відсутні застереження щодо виконуваної роботи та обмеження щодо придатності його до роботи. З наведеного вбачається, що ПАТ «Запоріжсталь» отримувало відповідні медичні висновки про придатність ОСОБА_1 для виконання дорученої йому роботи саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень. Позивач допускався до подальшої роботи.

Про дійсний стан здоров`я знає лише особа та лікар, який здійснює лікування особи, вказана інформація є лікарською таємницею. Відповідач мав можливість отримати інформацію про стан здоров`я працівника лише за наслідками періодичних медичних оглядів працівника. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач заперечував результати періодичних медичних оглядів та повідомляв роботодавця про невідповідність їх результатів дійсному стану його здоров`я. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 не дбав про особисту безпеку і здоров`я, не повідомляв роботодавця про свій дійсний стан здоров`я, про необхідність проведення позачергового медичного огляду, тому однією з суттєвих причин втрати працездатності позивача відповідач вважає його власні дії /бездіяльність.

Також суд першої інстанції не врахував, що з дати звільнення позивача з підприємства у січні 2019 року з ПАТ «Запоріжсталь» та до дати встановлення йому вперше професійних захворювань медичним висновком ЛЕК у квітні 2025 року минуло понад 6 років.

Оскільки на момент звільнення з підприємства відповідача, позивач не мав жодних професійних захворювань, за більш ніж 6 років не виключена можливість роботи Позивача у інших роботодавців без оформлення трудової книжки (або з оформленням іншої трудової книжки) та вплив на нього шкідливих виробничих факторів.

Крім того, на думку позивача, визначений ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 на рівні 30 % є доволі незначним, має тільки тимчасовий характер та не є остаточним, він не потребує постійного стороннього догляду (п. 17.1.3 Витягу), має постійний дохід (пенсію) та має можливість працювати. Отже, розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди в сумі 70000 грн є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості.

У своєму відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без мін. Зокрема, зазначає, що професійне захворювання, на відміну від гострого ушкодження, має кумулятивний, тривалий характер, формується поступово під впливом шкідливих виробничих факторів, що прямо передбачено законодавством у сфері охорони праці та підтверджено медичним висновком ЛЕК. Факт проходження періодичних оглядів не виключає наявності прихованого або початкового перебігу професійного захворювання; не перекладає обов`язок із забезпечення безпечних умов праці з роботодавця на працівника; не спростовує причинного зв`язку між умовами праці та виявленим захворюванням. Саме відповідач організовує умови праці, визначає рівень шкідливих факторів та несе відповідальність за їх вплив на працівника. Порушенням умов праці на підприємстві відповідача є саме перевищення норм ГДК шкідливих факторів, зокрема, зафіксованих на робочому місці Позивача (що і вплинуло на виникнення професійного захворювання). Цей факт встановлено та підтверджується доданими до позову документами (медичний висновок ЛЕК, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (Форма П-4). А відсутність за весь період роботи на підприємстві у позивача скарг, проходження обов`язкових медичних оглядів жодним чином не впливає на чинність та вагомість висновків, встановлених Медичним висновком ЛЕК та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (Форма П-4). Апелянт фактично намагається покласти відповідальність за наслідки небезпечного виробництва на самого працівника, що суперечить ст. 13, 153 КЗпП України та принципам охорони праці.

У судовому засіданні представник ПАТ «Запоріжсталь» Барков С.Є. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає повною мірою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховував дані медичних документів про лікування позивача, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, та дійшов висновку що засадам розумності, виваженості та справедливості буде відповідати моральна шкода у розмірі 70000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , 21.02.1991 його прийнято розливальником сталі комбінату «Запоріжсталь».

31.01.2019 позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

30.05.2025 складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким було встановлено, що хронічне професійне захворювання, а саме хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним ступенем зниження слуху (четвертий ступень) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Н90.5) — захворювання професійне від тривалої дії шуму на виробництві, вперше встановлено у відділенні соматичної та професійної патології Філії «Університетська лікарня» ХНМУ, ЛЕК 17.04.2025.

Відповідно до п. 13 вказаного акту , умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 4-го класу «небезпечні»: по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, в тому числі аерозолю фіброгенної дії – до 4 класу «небезпечні»; по показникам мікроклімату – до 3 класу 4 ступеня «шкідливі»; по рівню шумового навантаження - до 3 класу 3 ступеня «шкідливі»; по показникам важкості праці – до класу 3 ступеню «шкідливі»; загальна оцінка – до 4 класу «небезпечні».

Відповідно до п. 17 вказаного акту, хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: розливальник сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» веде процес розливання та регулює швидкість розливу металу з ковшів ємністю до 100 т, центрує потік, очищує склянку та омиває стальний отвір в ковші киснем під час розливання сталі з ковшів, готує подані в розливний проліт состави до розливання, встановлює стопори в сталерозливному та проміжному ковшах, встановлює сталерозливний ківш на стенд біля печі, замінює шлакові чаші, забезпечує своєчасну подачу сталерозливних составів та розкислювачів, готує до випуску плавок ковшів та розливочну дільницю та інше. Внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 28 років 06 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів.

Згідно п. 18 акту, причинами виникнення хронічного професійного захворювання є:

- наявність на робочому місці розливальника сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (таж роботи 11 років 3 місяці) наступних шкідливих виробничих факторів: шум - еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 16,7 дБА (96,7 дБА при ГДР – 80 дБА), зігдно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку»;

- наявність на робочому місці майстра розливання сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (таж роботи 8 років 00 місяців) наступних шкідливих виробничих факторів: шум - еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 15,5 дБА (95,5 дБА при ГДР – 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку»;

- наявність на робочому місці старшого майстра розливання сталі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (таж роботи 09 років 01 місяць) наступних шкідливих виробничих факторів: шум - еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 15,5-15,7 дБА (95,5-95,7 дБА при ГДР – 80 дБА), зігдно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

Також, згідно вказаним актом, позивачу встановлені супутні захворювання, а саме: хронічний бронхіт у фазі ремісії; легенева недостатність І ступеню; гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 2 ступеню, ризик 4; ІХС: дифузний кардіосклероз, СН І ст.; поліостеоартроз із ураженням плечових суглобів ІІ ст.; ліктьових суглобів ІІ ст.; дрібних суглобів обох кистей І-ІІ ст.; кульшових суглобів ІІ ст.; колінних суглобів ІІ-ІІІ ст.; стійкий виражений поліартралгічний синдром із комбінованими контрактурами суглобів; розповсюджений остеохондроз хребта; спондилоартроз; спондильоз; унковертебральний артроз; нестабільність в сегменте L3-L4; цервікобрахіалгія; двобічна люмбоішиалгія з порушенням акту ходи; ДЕП ІІІ ст. (гіпертонічна + атеросклеротична) на фоні наслідків перенесеного субарахноїдального крововиливу з вестибулоатактичним синдромом; нейрокогнітивними порушеннями; хронічний тонзиліт, ремісія; артифакія правого ока, початкова вікова катаракта лівого ока, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей.

Проте вказані супутні хвороби не визначені як професійне захворювання.

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Відділення соматичної та професійної патології Філії «Університетська лікарня» Харківського національного медичного університету № 05 від 17.04.2025, ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі значним ступенем зниження слуху (четвертий ступень) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_2 — захворювання професійне від тривалої дії шуму на виробництві, вперше встановлено у відділенні соматичної та професійної патології Філії «Університетська лікарня» ХНМУ, ЛЕК 17.04.2025.

Згідно з копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/25/4603/В від 20.08.2025 відносно ОСОБА_1 встановлено:

- хворий виконує загальні призначення та рекомендації лікаря. Протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних, алергізуючих подразнюючи речовин, шуму, вібрації, несприятливих метеофакторів, важких фізичних навантажень, на висоті, в нічні зміни. Спостереження ЛОР-лікаря, сурдолога за місцем проживання. Антиневритична терапія 2 рази на рік. Рекомендовано слуховий апарат. Санаторно-курортне лікування. (п. 15 витягу)

- наявна патологія слуху зі стійким помірними функційними порушеннями обмежує здатність до орієнтації І ст., трудової діяльності І ст., потребує соціальної та медичної реабілітації, забезпечення ДЗР, тому встановлено ІІІ групу інвалідності згідно постанови КМУ 1338 від 15.11.2024, професійне захворювання згідно атку П-4 від 02.06.2025 та 30 відсотків втрати професійної працездатності згідно акту П-4 від 02.06.2025 та наказу 420 від 05.06.2012, строком на 1 рік. (п. 16 витягу)

- 29.07.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності (п. 17.2.5, п. 17.1.6 витягу).

- основний діагноз: Н90.3 нейросенсорна втрата слуху, двостороння (п. 17.1.7 витягу).

- причина інвалідності професійне захворювання (п. 17.1.10 витягу).

Отже, внаслідок професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, звертатись до ряду лікарів, проходити лікування і реабілітації, у зв`язку із чим було порушено його нормальні життєві зв`язки, у зв`язку з чим він має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Запоріжсталь», а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Колегія суддів вважає встановленим та доведеним спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідача.

На думку колегії суддів, виходячи з принципів розумності й справедливості, з урахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума у 70000 грн є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004)

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу при первинному огляді встановлено ступінь втрати непрацездатності у 30 відсотків та третьої групи інвалідності не безстроково не спростовують наявності у ОСОБА_1 ушкоджень здоров`я, спричинених роботою зі шкідливими умовами на підприємстві відповідача та його права у зв`язку з цим, на відшкодування шкоди, а враховуючи зменшення судом першої інстанції розміру такої шкоди до 70000 грн саме відповідно до ступеня непрацездатності, та часткове задоволення позову, ці доводи є необґрунтованими.

Крім того, встановленнякомісією дати наступного огляду у 2026 році саме по собі не свідчить про тимчасовий характер непрацездатності ОСОБА_1 .

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду в їх оцінці.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ПАТ «Запоріжсталь» є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» слід залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2025 року– без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» – залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2025 року в цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 05 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: