Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №936/1657/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 936/1657/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Баришнікова А. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/866/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.11.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн із конфіскацією транспортного засобу.

Вилучений згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695666 від 25.11.2025 транспортний засіб марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску конфісковано для передачі Збройним силам України.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695666 від 25.11.2025 та постанови судді від 27.11.2025 вбачається, що 24.11.2025 близько 02 год на автодорозі Київ-Чоп, ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі на автомобілі марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював господарську діяльністю не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарювання чи наявності ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень, чим порушив порядок провадження господарської діяльності. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 27.11.2025 скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП та ч. 1 ст. 284 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вилучення транспортного засобу марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , відбулось з істотним порушенням його законних прав і свобод без дотримання належної правової процедури. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не

-2-

передбачено законами України. В оскаржуваній постанові суд при прийнятті рішення про застосування цього додаткового виду стягнення не вказав цю норму КУпАП, та не зазначив, чи належить транспортний засіб, який став предметом конфіскації за рішенням суду, йому на праві приватної власності, або іншій особі. Крім того, за змістом п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2025 № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних сил України» передбачено суб`єктів, яким передається відповідне вилучене майно, про що в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено. Натомість, спеціальним Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765 визначено, зокрема, ким здійснюється таке вилучення, а також порядок вилучення такого майна. Порядок реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2022 «Порядок розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби», відповідно до якої у разі, коли майно, у тому числі транспортні засобі не реалізовано у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець вносить на розгляд комісії пропозицію щодо безоплатної передачі цього майна органам державної влади та військовим формуванням. Таким чином, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом. Також, зазначає, що його син з березня 2022 року проходив військову службу в лавах Збройних сил України і має інвалідність внаслідок поранень. Транспортний засіб марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 є для нього та членів його родини єдиним засобом для пересування, оскільки він також є особою з інвалідністю третьої групи. Судом першої інстанції не надано жодних правових оцінок, що вилучений транспортний засіб марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Разом з тим, та обставина, що ним було отримано на рахунок від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 25000 грн в контексті обсягу санкції частини 1 статті 164 КупАП, у судовому рішенні жодної правової оцінки не отримала. Крім того, в оскаржуваній постанові немає жодних ідентифікуючих даних конфіскованого автомобіля, що вказує на незаконність судового рішення в цій частині. 24.11.2025 він здійснював правомочності володільця та керував транспортним засобом марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску на автодорозі Київ – Чоп, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. Разом з тим, відповідно до висновків Верховного Суду техпаспорт сам по собі не є документом, що підтверджує право власності. Крім того, судом першої інстанції не зазначені норми передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, яка регулює порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, в тому числі автомобілів, і в цій частині не наведено жодних правових оцінок.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Баришнікова А.Г., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

-3-

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції врахував вказані вимоги, дав об`єктивну оцінку всім доказам, які наявні в матеріалах справи. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695666 від 25.11.2025, складеним інспектором СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітаном поліції Комарницьким М. І., згідно якого 24.11.2025 о 02 год на автодорозі Київ – Чоп 717 км, ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі на автомобілі «Рено Меган» н.з. НОМЕР_1 та здійснював господарську діяльність, не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарювання та без ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень, чим порушив порядок провадження господарської діяльності, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Викладені у протоколі обставини підтверджуються і долученими до матеріалів справи рапортом інспектора чергового відділення поліції № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області, з якого вбачається, що 25.11.2025 об 11 год 04 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: Мукачівський район, селище Воловець, вул. Шевченка, 2, військовий ОСОБА_4 не розрахувався з водієм таксі ОСОБА_1 за перевезення; поясненнями інспектора СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції Комарницького М. І.; поясненнями ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 24.11.2025 надавав послуги таксі ОСОБА_4 з м. Запоріжжя до м. Мукачева, однак на автодорозі Київ-Чоп, 717 км, був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що ОСОБА_4 знаходиться у СЗЧ, внаслідок чого останнього доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак пасажир ОСОБА_4 не розрахувався із ОСОБА_1 за його послуги перевезення.

-4-

Між тим, зі змісту протоколу не вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт надання оплачуваних послуг на таксі без одержання відповідної ліцензії, а також підписав складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, крім того, зазначив, що з протоколом згідний.

Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.

Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як субЙ`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, є об`єктивною стороною правопорушення.

Статтею 6 частиною 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.

Згідно ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, тощо.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 працівникам поліції надані не були. Не надано таких доказів і апеляційному суду і в цій частині ОСОБА_1 не оскаржуються.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є правильними та підтверджуються зібраними і перевіреними в ході розгляду справи доказами.

З матеріалів справи також вбачається, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 695666 від 25.11.2025 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить посилання на місце, час і суть адміністративного правопорушення, посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

-5-

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які б давали підстави вважати, що інспектор СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітаном поліції Комарницький М. І., був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий, на такі дані не вказується як в апеляційній скарзі, так і не вказувалось під час розгляду справи апеляційним судом. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівник поліції при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії інспектора СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки інспектора чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, стороною захисту не заперечується факт надання ОСОБА_1 послуг з перевезення на таксі у зазначені в протоколі час та місці без відповідної на це ліцензії, а лише вказується на порядок конфіскації майна, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, що в свою чергу не спростовує факту наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки доказів про наявність у ОСОБА_1 ліцензії, не надано.

При оцінці зібраних по справі доказів, з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги КУпАП та інші нормативно-правові акти, при збиранні та фіксуванні таких, порушені не були.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є фактичним володільцем транспортного засобу марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тоді як власником цього транспортного засобу є ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

При оцінці зібраних по справі доказів, з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги КУпАП та інші нормативно-правові акти, при збиранні та фіксуванні таких, порушені не були.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а також спрямовані виключно на уникнення правопорушника від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. ч. 1 ст. 164 КУпАП, стороною захисту не оспорюються.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були також підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

-6-

Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу останнього та обставини справи й призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції вищевказаної статті, яке є справедливим і таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про можливість накладення додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , апеляційний суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за дії, які полягають у провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Вчинення цього діяння тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Таким чином, санкція ч. 1 ст. 164 КУпАП не передбачає конфіскацію чи вилучення транспортних засобів за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання. При цьому, апеляційний суд зауважує, що суд не може застосовувати норму, яка суперечить суті справи або була неправильно витлумачена.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу підлягає до зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_1 – частковому задоволенню.

-7-

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 21.11.2025 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП в частині накладення стягнення - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 21.11.2025 посилання на конфіскацію транспортного засобу марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску.

Вилучений відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 69666 від 25.11.2025 транспортний засіб марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, повернути володільцю ОСОБА_6 або його представнику за дорученням.

У решті постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 21.11.2025 щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя