Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №297/2070/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2070/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Коломієць Д.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду - 15 червня 2025 року о 21:00 годині під час несення служби прикордонного наряду «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) у складі інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи паспортного контролю другого відділення прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) солдата ОСОБА_2 , молодшого інспектора прикордонної служби – дозиметрист відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого солдат ОСОБА_3 , інспектора прикордонної служби – водій відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) молодшого сержанта ОСОБА_4 , 15 червня 2025 року легковим транспортним засобом з м. Мукачево вибув до м. Берегове за маршрутом «Мукачево-Гать-Берегове» громадянин Запорізької області, який безперешкодно проїхав контрольний пост «Яноші-Чикош» та в подальшому здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), за що був затриманий 16 червня 2025 року прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 196 прикордонного знаку ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Своїми діями молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 п. 5 гл. 1 розд. ІІ, абз. 2, 13 п. 7 гл. 2 розд. ІІ, абз. 5, 13 п. 10 гл. 5 розд. ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року № 1261, чим недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Коломієць Д.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що з оскаржуваною постановою суду категорично не погоджується, вважає її неправомірною, винесену без додержання процесуальних вимог та об`єктивних досліджень обставин справи. Вважає, що оскаржуваною постановою не встановлено, які саме дії ОСОБА_1 призвели до такого порушення, в чому саме полягав «безперешкодний» проїзд контрольного посту та в чому полягало порушення вимог Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України. Звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація про проведення службової перевірки щодо заявленої у протоколі інформації. Вважає, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду зазначає, що ОСОБА_1 не був залучений до судового розгляду, судових повісток не отримував, про хід судової справи проінформований не був і так як він військовослужбовець ДПС України виконує завдання із захисту державного кордону України в умовах особливого періоду, просить суд визнати причини поважними.

До початку апеляційного розгляду від адвоката Коломієць Д.О. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Коломієць Д.О., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи вже відкладався у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі сторін по справі, враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №355821 від 25.06.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; витягом з розділу «Результати виконання плану охорони державного кордону та прикордонного контролю» КПС за період з 20.00 15.06.2025 до 08.30 16.06.2025; витягом із книги прикордонної служби відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) з розділу 1 «Список особового складу» станом 15.06.2025; копією службового посвідчення НОМЕР_1 від 20.02.2024 мол.сержанта ОСОБА_1 ; заявою ОСОБА_1 , яка адресована Берегівському районному суду про розгляд справи без його участі. Скарг, заяв, претензій не мав, свою провину визнав у повному обсязі.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_5 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, що в нього були підстави для обмови останнього та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи – у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги стороною захисту не додано.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_5 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Так, диспозицією ч. 2 ст.172-15 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, згідно з якими адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

За приписами до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, водночас, вчинене ним адміністративне правопорушення не завдало збитків державним чи суспільним інтересам.

Тому, оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, з урахуванням даних, що характеризують його особу, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням.

На думку апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети – виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підлягає частковому задоволенню, постанова судді - скасуванню з постановленням рішення про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику–адвокату Коломієць Д.О. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Коломієць Д.О. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Берегівськогорайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага

.